Росія може вторгнутися, але переможе Україна, - Волкер
Якщо США та їхні союзники по НАТО справді визнають, що Україна переможе в довгостроковій перспективі, вони мають допомогти Україні сьогодні, а не чекати, допоки Росія вторгнеться на її територію.
Таку думку висловив у колонці "Чому Україна переможе (і чому Захід має допомогти зараз)" експосол США при НАТО, колишній спецпредставник США по Україні Курт Волкер на сайті Центру аналізу європейської політики (CEPA), передає Цензор.НЕТ з посиланням на Укрінформ.
За словами Волкера, українці вже прийняли рішення про своє майбутнє – вони із Заходом. Питання лише в тому, чи допоможе Захід.
"Січень 2022 року завершується найбільшою загрозою російського вторгнення в Україну з часу минулого вторгнення Росії вісім років тому. Хоча війна справді може бути ймовірною, існують похмурі прогнози, які недооцінюють український народ. Так – Росія може вторгнутися. Але зрештою переможе Україна", - йдеться у публікації.
На думку Волкера, Росія має тимчасову перевагу в якості та кількості своїх збройних сил, а також у здатності проявляти ініціативу. Україна та світ готуються реагувати – але Захід майже не діє проактивно, вважає він.
"Однак у довгостроковій перспективі Росія зіткнеться із нездоланними програшами. Після останнього вторгнення Росії у 2014 році та захоплення Криму українська національна ідентичність вигартувалася у горнилі самооборони. Українці знають, хто вони, ким вони не є, і готові воювати. Вони не приймуть захоплення Росією", - наголосив Волкер.
За його словами, особливо молоді люди — усі вони або служили на лінії розмежування, або знайомі з тими, хто служив — сповнені рішучості будувати прозахідну, демократичну та європейську Україну. Опитування громадської думки минулого місяця показало, що 67% українців зараз виступають за членство в Європейському Союзі, а 59% хочуть членства в НАТО.
"Вони уособлюють майбутнє України, і Росія не може цього змінити", - підкреслив Волкер.
Натомість російський народ не керує своєю державою: "він підданий", пише дипломат.
"Але український народ контролює свою (владу. – Ред.): українці — громадяни. Це фундаментальне розуміння в тому, що народ обирає собі владу, а не влада формує собі підданих, — глибоко вкорінене в Україні сьогодні. Це не та ідея, яку можна зруйнувати іноземним, тобто російським, військовим завоюванням. Це ідея, у яку вірять і росіяни, але вони безсилі втілити її в життя. Й ця ідея також у серці того, що визначає Захід", - йдеться у публікації.
Волкер пише, що Росія дійсно може піти на раптове вторгнення і захопити значну частину української території. Але Україна — величезна країна з населенням близько 40 мільйонів. "Короткострокове захоплення певної території буде підірвано довгостроковою агонією для Росії, оскільки корінні російськомовні українці організуються, щоб протистояти окупації Росією їхньої батьківщини. Як російська громадська думка буде це сприймати? Що вони подумають про окупацію власної, російської батьківщини КДБ-елітою? Вони можуть подумати, що і для Росії є дещо краще", - зауважив Волкер.
Американський дипломат підкреслив, що оскільки Україна існує як незалежна національна ідентичність, яка бачить себе частиною більшої демократичної традиції цінностей та ідеалів, "російська окупація завжди приречена на поразку".
Він нагадав, що дух опору українців не вдалося заморити голодом у 1930-х роках, коли загинуло 3,9 млн українців, тому російська окупація буде ще безуспішнішою нині. Власне, опір України може стати іскрою, яка призведе до серйозного опору авторитаризмові в Росії, вважає автор колонки.
"Таким чином, попри короткострокові страждання, зрештою Україна переможе Росію у своїй боротьбі за існування. Бо вона, Україна, віддана базовим людським цінностям і почуттю своєї ідентичності як нації. І це те, що мають поважати США та їхні союзники в НАТО – особливо в Німеччині, Франції й Італії. Зрештою, це саме той імпульс, який зробив і їх великими націями сьогодні", - вважає Волкер.
Він закликав США та їхніх союзників по НАТО допомогти Україні вже сьогодні.
"Ми маємо допомагати тоді, коли наша допомога важитиме найбільше – а не чекати, поки найважчу справу буде зроблено й пилюка осяде. Українці відстоюють західні цінності й захищають свою країну. Коли вони зрештою переможуть – а вони переможуть – вони пам'ятатимуть, хто ризикнув, щоб підтримати їх, а хто залишився осторонь", - підсумував дипломат.
- Да успокойся!... Он бы и ушёл, да не может… Обосрался и прилип…
Йанелох каже, що не нападе, тому й не треба паніку розганяти!
(по-русски для *********, щоб розуміли)
СЕРЕДА, 2 ЛЮТОГО 2022, 09:36
https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/02/2/7133429/#comments 23
Президент Хорватії Зоран Міланович виступив зі звинуваченнями на адресу Великої Британії через її роль у підтримці України та закликав до угоди з Росією, оскільки без неї, за його словами, не може бути стабільності в Європі.
Як повідомляє "Європейська правда", про це йдеться в публікації https://www.euractiv.com/ Euractiv .
Міланович звинуватив Британію у підбурюванні та заявив, що підштовхування України до конфронтації з Росією є "безвідповідальним".
https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/02/1/7133419/ Британія активує санкції, як тільки нога солдата РФ перетне український кордон
За його словами, без Росії не може бути стабільності в Європі чи ЄС. "Росія є фактором у цьому рівнянні, нам потрібна угода з Росією", - сказав він.
Міланович звинуватив Лондон у тому, що він "вводить Україну в оману", підбурює її і тримає в заручниках відносин між Британією, яка стала другорядною державою, і США.
На питання, чому він не зустрівся з міністром оборони Великої Британії, Беном Воллесом, який перебував у Загребі, президент Хорватії відповів журналістам, що не зустрічається з міністрами оборони.
"Я навіть не знаю, як це назвати. Я зустрічаюся, мабуть, з представниками закордонних справ, мабуть, Росії, Америки. Мені нема про що говорити з міністрами, особливо Сполученого Королівства. Я не зустрічаюся з міністрами оборони, окрім наддержав. Велика Британія вийшла з ЄС, і це надає їй меншого значення", - сказав президент Хорватії.
https://defence-line.org/2022/02/15-let-spustya-chast-1/ 15 лет спустя
От редакции.
Следующий ниже материал имеет вид такого себе обзора последних полутора десятков лет событий в Европе и начинается с «Мечты Меркель», как ее назвал автор. На самом деле, эта мечта возникла не на ровном месте и сейчас уже трудно понять, чья она была на самом деле, но если таки ее, то все выглядит еще хуже, чем в этом изложении.
Дело в том, что отправной точкой дрейфа Меркель от США стал шпионский скандал, о котором уже почти все забыли. Стало известно о том, что спецслужбы США имели доступ к телефонным переговорам канцлера ФРГ и к его электронной почте. Сам инцидент был описан не очень подробно, но технически, скорее всего доступ был именно к электронной почте. И насколько можно понять, данные были не о ее почте или телефонах, а ее предшественника. И все бы ничего, если бы его не звали Герхард Шредер. В таком случае, достаточно легко легко предположить, кто впрыснул информацию о «прослушке».
Именно с этого скандала началась эпопея с выводом американских и британских войск из Германии и тогда стал формироваться «континентальный курс Меркель». Что характерно, уже под финиш ее последней каденции, было выявлено, что российские спецслужбы не только имели доступ к электронной почте Меркель, но даже с ее аккаунта отравили несколько фальшивых сообщений. Кроме того, вскрытыми оказались почтовые ящики целого ряда депутатов Бундестага, но это не имело даже тысячной доли последствий того самого первого скандала.
Такая избирательность наводит на размышления о том, что возможно, Меркель специально искала повод для того, чтобы взять курс на разрушение Евроатлатического единства, и для этого ей просто нужен был повод и он был предоставлен под ее заказ. Ну а если нет, то ею сыграли как тупой куклой, которая на ровно такую же ситуацию со стороны РФ даже не сказала: «Да, уж». И вот только после этого можно рассматривать тот вариант событий, которые изложил автор. Текст ниже - без правок, изъятий и дополнений.
Автор: ТР
Хочу сразу предупредить. Все, что я здесь написал - это мой исключительно субъективный взгляд на те политические процессы, в которые по чье-то воле вовлечена Украина. Может - я прав, может - нет. Время покажет.
Итак, все началось во времена "ранней Меркель". Когда она высказала свою мечту о едином экономическом пространстве от Атлантического до Тихого океана. Претворяя эту идею в жизнь, была начата политика "освобождения" от плотной опеки стран Евросоюза со стороны США. Более того, начали все громче раздаваться со стороны европейского континента о том, что защищать свои интересы могут и должны сугубо европейские силы безопасности (армия). Этому активно способствовала Россия через своих агентов влияния, которые состояли в руководстве ряда европейских стран.
Практическим примером может служить план создания военного самолета аж шестого поколения, минуя пятое. Даже успели сваять макет аэроплана. И это при том, что все мы помним - в каких муках рождался теперь уже широко известный F-35. Масла в огонь от души плеснул Дональд Трамп во время своей каденции в Белом доме. Наверное, Путину в те времена снились веселые и сладкие сны. И он не смог пройти мимо и предложил Европе свой "военный зонтик" на все случаи жизни (такой себе вариант - все включено). Реакция была сдержанной: европейцам это показалось слишком.
Территорией адекватности остались восточно-европейские страны НАТО. Они на себе в течении нескольких десятков лет чувствовали "братские объятия" СССР. И вполне познали и цену свободы, и уровень потенциальной опасности со стороны СССР, а теперь и России. Особенно они это осознали в 2007 году после знаменитой Мюнхенской речи Путина. А еще ранее - в 2005 году, когда он же заявил, что "распад СССР - крупнейшая геополитическая катастрофа века". И как оказалось, это было только начало…
Агрессия России против Грузии в 2008 году была не просто проглочена Европой. Они ее "не заметили". Максимум, на что пошли США - это слегка потрепали Медведева-Путина по щеке и сказали, чтобы не зарывался. Скорее всего такая реакция убедила Путина, что "можно повторить, если что". Возможно, уже в то время американское "глубинное государство" почувствовало, что Европа катится "не туда". США прекрасно понимали, что Европа самостоятельно не способна защитить ни свои национальные интересы, ни свои границы.
Германия и Франция надежно, как они считали, укрылись за спинами восточного фланга НАТО. И расслабились. А если вспомнить времена противостояния с СССР, то Западная Германия совсем не возражала, когда на ее территории США развернули сотни (!) ядерных боеприпасов ("Першинги" и крылатые ракеты). Но теперь за спинами стран НАТО Восточной Европы они чувствуют себя весьма уверенно. И заделались такими себе пацифистами и философами от политики. Короче, Европа начала дрифтовать сама не зная - куда. Ну а по сути - в объятия России, за которой уже маячил Китай. Пришло время Соединенным Штатам привести Европу во вменяемое состояние. Как?
События на Майдане конца 2013 - начала 2014 года привели к политическому кризису в Украине, чем немедленно воспользовался Кремль и предпринял дальнейшие шаги, которые ранее планировались Россией и придерживались до удобного случая. Я далек от мысли, что США не были в курсе планов России по захвату украинского Крыма. Под бдительным оком США Путин накинул на свою шею петлю. Но она не сразу затянулась. Оказалось, что Европа осуждающе поцокала языком и спела хит "Не твоя война". Захват восточной части Украины вынудил Европу наложить символические санкции на Кремль. И принять меры к скорейшему окончанию "конфликта' за счет интересов самой Украины.
В то же время Европа была удивлена самоотверженностью и стойкостью украинских добровольцев, и активностью волонтерского движения. Мало помалу Украина приходила в себя и под руководством президента и правительства практически с нуля возрождалась украинская армия. Европа и США еще чуть-чуть подкинули санкций России. США внимательно наблюдали и оценивали ситуацию. Европа продолжала "спать". А тут еще и президентство Трампа подоспело со всеми вытекающими последствиями для американо-европейских отношений. Америка не без потерь, но пережила Трампа.
В Белый дом пришел Байден и сказал: "Америка возвращается!". Это было сказано в первую очередь для Европы. И Байден по тихому начал затягивать петлю на шее Путина, сплачивая Европу. Уговаривать не пришлось только восточно-европейские страны. Россия стала "помогать" Штатам как могла. Антиевропейская риторика с угрозами сделала свое дело. А всем известный ультиматум России, озвученный господином Рябковым, начал приводить в чувство и Германию и Францию. Они даже вынуждены были отложить в сторону оливковую ветвь мира, которой махали перед носом России.
И тут случилось чудо: в Украину хлынуло очень даже современное летальное вооружение из США, Великобритании и некоторых стран Европы. И этот поток, я уверен, уже никогда не остановится. "Рубикон' пройден! Можно уверенно сказать - перевооружение ВСУ по стандартам НАТО - началось. Еще с 2014 года я считал, что Украина сможет одержать верх над Россией при двух обязательных условиях. Первое - ВСУ должны показать высокий уровень сопротивления российской армии, бесстрашие и готовность к самопожертвованию. Второе - Европа и США должны стать спиной к спине с Украиной в этой войне. Тогда Россия обречена. Но вот что еще интересно. США и Великобритания понимали, что Германия и Франция - так себе союзники.
Будучи свободной от обязательств перед ЕС, Великобритания предложила создать тройственный союз с Польшей и Украиной. Я очень сомневаюсь, что имеется в виду экономический союз. Что тогда? В это время США (и не только они) анонсировали переброску своих войск на передовые позиции НАТО на ее восточный фланг. Вывод простой: Великобритания и США смещают ядро военной мощи НАТО в страны Восточной Европы. Раз и навсегда. А при чем тут Украина? ВСУ в настоящее время насчитывают примерно 250 000 личного состава. И это без учета войск территориальной обороны. Достаточно хорошо обученных воинов, мотивированных, имеющих боевой опыт, а, главное, воинов, у которых нет моральных терзаний - стрелять или не стрелять. Они это сделают с огромным удовлетворением и со знанием своего дела. И я еще не говорю о тех сотнях тысяч воинов, находящихся в запасе и ждущих "свистка'.
А теперь представьте, что страны НАТО поставили на полное довольствие ВСУ: вооружение, денежное довольствие, медицинская страховка, соц. обеспечение. От желающих подписать контракт не будет отбоя. В конце концов - это достойные рабочие места. Так ждут Украину в НАТО или не ждут? Особенно учитывая, что за спиной России все отчетливее маячит фигура господина Си. А это угроза совсем другого уровня. Агрессия России против Украины стала ледяным душем для Европы, а сама Украина - капканом для России. Штаты умеют играть в долгую.