Мовний конфлікт у книгарні в центрі столиці – поліція притягнула порушника за дрібне хуліганство
Поліцейські склали адмінпротокол за статтею про дрібне хуліганство щодо чоловіка, який агресивно відреагував на зауваження про російську мову в книгарні-кав'ярні. Також матеріали будуть скеровані мовному омбудсмену.
Як передає Цензор.НЕТ, про це повідомили в Поліції Київщини.
Суть мовного конфлікту
"Сьогодні під час моніторингу соціальних мереж було виявлено публікацію, де дівчина розповідає про конфлікт у кав’ярні з незнайомим чоловіком. З її слів, вона зробила зауваження відвідувачу через те, що чоловік спілкувався російською мовою та намагалася зафільмувати його на власний мобільний телефон, на що порушник відреагував агресивно та вирвав з її рук ґаджет", - ідеться в повідомленні.
Поліцейські зареєстрували повідомлення, встановили особу порушника й місце його знаходження. Ним виявився 44-річний мешканець Київської області.
Поліцейські опитали зловмисника та склали щодо нього адміністративний протокол за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення – дрібне хуліганство.
"Крім того, зібрані матеріали будуть направлені Уповноваженому із захисту державної мови для розгляду та притягнення порушника до відповідальності", - додали в поліції.
Нагадаємо, у червні в Києві затримали 73-річного чоловіка, який на ґрунті мовного питання напав на місцеву волонтерку в Оболонському районі міста. Йому повідомили про підозру в хуліганстві.
крапка
они ведь его выбирали - это значит, что он является квинтэссенцией их взглядов, и они делегировали ему ответственность за свои действия - следовательно они тоже несут вину
"У битві з драконом найголовніше - самому не стати драконом"
Велика мудрість від слуги російського дракона.
Є Конституція України з тулмаченням про мови нацменшиств.
Заборона мови агресора у ЗСУ на передовій лінії фронту - це вірно: "свій або ворог".
Заборона руської мови у побуті, в тому числі на території навчальних закладів у не навчальний час (не на уроках) - порушення Конституції.
"Руська мова" не є влатністью рф, як й "німецька мова" не була властністью гітлера.
Дід приїхав із села, Ходить по столиці. Має гроші - не мина Жодної крамниці.
Попросив він: - Покажіть Кухлик той, що скраю.
Продавщиця: - Што? Чєво? Я не панімаю.
- Кухлик, люба, покажіть, Той, що збоку смужка.
- Да какой же кухлік здєсь, Єслі ето кружка!
Дід у руки кухлик взяв І насупив брови: - В Україні живете Й не знаєте мови...
Продавщиця теж була Гостра та бідова. - У мєня єсть свой язик, Ні к чєму мне мова.
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід, Бо така сама біда В моєї корови: Має, бідна, язика - І не знає мови! (с) Павло Глазовий.
Я не можу.
Терпіть далі.
їм потрібен будь який привід для легалізації агресії, не ведіться
українці знають по декілька мов, це ознака цивілізованої нації
вони доводять це з кожним подихом і рос словом
Як казав один француз українською мовою, опанованою рік два тому, він мав летіти в Україну , по благодійних справах, бо його дуже перейняла доля українців, тому він почав вивчати мову і нашу культуру. І от в аеропорту зустрілась йому українка , яка підписана на нього в одній із соцмереж. Впізнала, підійшла привітатись. З нею був син , хлопчик 4-5 років. Француз звернувся до нього українською мовою, а він не відповідає. Здивованому чоловікові мати підказала що треба говорити з її сином російською, хоча сама спілкувалась чистою українською. Француз був шокований. Чому дитину вчать мові ворога, ігноруючи власну, рідну. Мабуть в той момент він думав що така мамаша могла би його не навчити французької. Він реально не зрозумів що це таке
Але ми ж розуміємо... Це зрада.
Буде сказано так- серед українців багато носіїв срус мови і треба забезпечити їхні права.
І якби ж українці були більш принциповими. Але ж ні. Візьмуть гарантії з кривавих рук. Бо мова їм чужа.
"Данный вопрос урегулирован статьей 307 гражданского кодекса Украины. Так, согласно ему, снимать на видео или фотографировать в общественных местах - можно. По общему правилу считается, что если съемки проводятся открыто на улице или другом общественном месте, то считается, что согласие было предоставлено", - объясняет юрист.
Однако он отмечает, что если человек против того, чтобы его снимали, он должен сообщить тому, кто проводит съемку и даже имеет право требовать удаления материалов со своим участием.
"А тот, кто проводил съемку, обязан добровольно удовлетворить эти требования. Запретить съемку не могут только публичные, должностные лица при условии, если съемка не препятствует их работе", - говорит Сащук.
Живу в центральной части Украины, г. Кропивницкий, и Вы мне желаете пострадать от обстрела росиян?
Бред какой-то, за что? То есть я виноват в войне, а не путин? Мде...
У нас как минимум 50% населения разговаривают на русском, к сожалению, так исторически сложилось, думаю, из-за русификации в советском союзе. Сейчас постепенно детей начинают учить и воспитывать на родном языке, отличная новость, но вот желать кому пострадать из-за его языка общения - это как раз к росиянам, чем Вы тогда как человек лучше?
Наскільки "виноват" - того не знаю. Мої загальні спостереження: російськомовні в більшості дуже любили "95-й квартал", серіяльчик про Голобородька, а перед тим Партію Реґіонів і подібні прояви саме "русскава міра". Масово голосували за Зеленського та за його обіцянки "поламати систему". Читають російські джерела інформації та вірять їм, як істині в останній інстанції, бо сонечко в Москві сходить. Слухають дику російську попсу та под. Своїми вподобаннями, а відтак і діями підтримують тих, хто працює на послаблення України.
Слабкість України провокує Путіна. Ба більше, він свято вірить, що російськомовні його зустрічатимуть із квітами як "асвабадітєля".
Наслідок: масове вторгнення з бомбуваннями, обстрілами (де ракетними, а де й артилерійськими), загибеллю сотень тисяч людей і мільйонами біженців (серед яких знову ж таки перевають російськомовні, бо в них логіка: що мене в Україні тримає, коли в Німеччині на халяву можна мати стільки ж, скільки в Україні, коли тяжко працюєш?).
Хто не розуміє причиново-наслідкового зв'язку між російськомовністю та всіма переліченими наслідками, той, звісно, не "виноват", бо провина випливає з умислу, а умисел - зі здатности мислити.
Хто насправді хоче в русскій мір (а таких не бракує), для того логічно говорити російською. Хто не хоче, а почуває себе українцем, для того логічно зробити над собою зусилля та перейти в іншу систему мовно-культурних кординат. Навколо мене в Харкові це вже зробили десятки людей.
Інша річ, що по ІІ світовій війні німецький Drang, чи вже nach Osten, чи куди ще, істотно підупав. А от чи назавжди? Не найдурніші люди твердили: "Ніколи не кажи ніколи".
Щодо "переслідування". Тут треба визначитися з термінами. Переслідувати може той, хто має на те владні повноваження. В історії різних країн таке бувало. Зокрема, в демократичних Британії чи Франції майже геть витолочено автохтонні кельтські мови. Росія з її "нє било, нєт і бить нє может" - зразковий приклад країни, де "на всіх язиках все мовчить".
А от коли суспільство моделями "занальноприйнятої" поведінки спонукає людину до вживання тієї чи тієї мови - то інша справа. За совка було заведено спілкуватися "на апщепанятнам". Інерція тієї заведенції ще відчувається дотепер.
Інша заведенція може з'явитися тільки тоді, коли знаходитимуться люди, ладні ладні кинути виклик старій заведенції. Що тепер і спостерігаємо. Таких людей трохи більшає.
Сподіваюся, що їхнє буде зверху. Бо з "русскім мірам" треба кінчати.
Говорити вона українською теж не навчилася (оті жартики про "челюсть" - не зовсім жартики). Але об'єктивно вживання нею російської мови ширило атмосферу, в якій виникають умови для проростання колабораціонізму та угодовництва. Мовляв, ну, в крайньому разі, "вірньомся в СССР": а що тут такого страшного? Хіба ми не "адін нарот?" Уже ж жили разом - і нічого…
А як раптом настане новий голодомор, нові репресії та мобілізація до москалячої армії заради нового "асвабаждєнія" ще когось - їхня реакція буде зовсім неориґінальна: "Кто же мог подумать?" (Не траплялося такого чути?)
А подумати можна - коли усвідомиш собі одну просту річ: отой "русскій мір" за всю свою історію ще нікому нічого доброго не приніс. І триматися від нього треба якнайдалі. І без відкинення російської мови відпекатися від нього неможливо. У Харкові знаю немало людей російського (або - ширше - неукраїнського роду), які зукраїнізувалися. Як на мене, їхній вибір - слушний.