150 діб "на нулі": Воїни 10-ї ОГШБ "Едельвейс" 5 місяців тримали позицію на передовій

Бійці 10-ї ОГШБ "Едельвейс" Віталій Сидорук (Сидор) та Віктор Янішевський (Зевс) протягом 5 місяців утримували позицію під постійними атаками окупантів.

Про це йдеться в матеріалі "Західного кур'єра", інформує Цензор.НЕТ.

Головний сержант Віталій Сидорук (Сидор) народився 7 березня 1978 року в селі Липляни Ківерцівського району Волинської області. 

23 квітня 2024 року мобілізувався та відразу прийшов на службу в мотопіхотний батальйон. Перша позиція, на яку зайшов Віталій називалась "Тайфун". А далі "Масян" – важка позиція, на яку було майже неможливо зайти, але він це зробив.

"На "Масяні" нас було двоє: я і мій побратим Віктор Янішевський на позивний Зевс. Там ми вперше побачилися і познайомилися. Завдання було в спостереженні і правильних своєчасних доповідях, адже позиція знаходиться на передньому краю. ... Дні тягнулися довго, з часом ми вже звикли до ворожих обстрілів, постійних вибухів та звуків дронів. Так, як логістика була неможлива, провізію та все необхідне для несення служби нам доставляли дронами. Була страшна спека, траплялось, що під час скиду провізії пляшка могла пошкодитися і ми залишалися без води", - розповів він.

Дивіться: Бійці 10 ОГШБр під час ворожого штурму знищили 6 танків і 9 БМП, а також ліквідували 19 окупантів. ВIДЕО

З часом він зрозумів, що його організм ослаблюється, за 150 діб м’язи почали атрофуватися від того що він мало рухається. Згодом йому із побратимом повідомили, що буде заміна.

"Я сильно переживав, як ми будемо виходити, адже найважче – це дорога, постійні обстріли, дрони-камікадзе переслідують на кожному кроці, а організм ослаблений. Це була так звана "дорога смерті". І ось прозвучала команда: "На вихід"! Цю дорогу я не забуду ніколи! Здавалося, що ми не вийдемо, звуки дронів супроводжували нас скрізь. Раптом вибух, я відчув біль у ногах і зрозумів, що поранений і йти вже не зможу. Здавалося ще зовсім трошки, а я не можу рухатись. Зевс швидко надав мені домедичну допомогу і наклав турнікет. В цей момент я сказав побратиму: "Далі йди сам, бо ще загинеш через мене". На що він мені відповів: "Ми стільки часу були разом, ти думаєш що я зараз тебе покину?" І не залишив. Коли Вітя дотягнув мене до точки евакуації, я вже майже не втрачав свідомість. Дивився на нього і розумів, що за цей час ми стали не просто випадковими знайомими, а справжніми побратимами", - сказав Сидор.

Дивіться: Сили оборони знищили ворожий танк Т-90М та БМП-2 росіян на Сіверському напрямку фронту. ВIДЕО

Прийшов до тями Віталій у шпиталі, йому ампутували ногу. Проте воїн зазначив, що попри все, якщо повернути час назад, то він зробив би те саме. За його словами, війна не лише для хлопців у окопах, це спільна біда для всієї України.

Віктор Янішевський (Зевс) народився 15 травня 1980 року у селі Броварі Бучацького району Тернопільської області. До лав ЗСУ приєднався у лютому 2024 року, після проходження курсу базової військової підготовки долучився до "едельвейсів". 

Разом з Віталієм Сидоруком мужньо тримав оборону на "Масяні". Зевс пробув на позиції 124 дні.

Після поранення та лікування Зевс найбільше хотів побачити кохану дружину й доньку, згодом відправився у довгоочікувану відпустку, після якої повернеться у стрій та буде продовжувати боронити Україну.

Також дивіться: Бійці 10-ї ОГШБ "Едельвейс" відбили атаку росіян: 24 окупантів - "двісті", 10 - "триста", знищено та пошкоджено шість бойових машин і п’ять мотоциклів. ВIДЕО

Автор: Богдан Русінко