Арешт генералів: "ЄС" вимагає проведення закритого засідання Комітету ВР з нацбезпеки
"Європейська Солідарність" наполягає на проведенні закритого засідання Комітету ВР з питань нацбезпеки із запрошенням туди керівництва силових структур, Головнокомандувача і міністра оборони, щоб обговорити арешти військових командирів.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на пресслужбу політсили.
"Також ми наполягаємо на закритому засіданні Верховної Ради, присвяченому аналізу забезпечення ЗСУ зброєю, стану фортифікацій і мобілізації. Півтора роки тому "ЄС" першою сигналізувала про критичний стан оборонних споруд, яких просто не існувало. Й ми не дозволимо владі перекласти власні прорахунки на військових, яких не забезпечили необхідним оборонним і збройним ресурсом під ті складні воєнні задачі, які з диванів від них вимагає Банкова", - наголосили там.
Нардепи наполягають на компетентному аналізі ситуації, зокрема щодо стану фортифікацій.
"Рік тому влада блокувала створення запропонованої нами ТСК. Зараз ми вимагаємо переформатування тимчасової спеціальної комісії в слідчу і активного розслідування стану оборонних споруд. Бо спочатку влада забирає у військових підрозділів ПДФО і залишає їх без дронів, РЕБ, з бракованими мінами, а потім садить командирів за невиконання бойових завдань…
Також нагадуємо, що Президент нещодавно призначив військову омбудсвумен, і ми чекаємо її реакції на останні події навколо арештів військових і неспівставних застав. Військові повинні мати право на захист, нікому не дозволено принижувати їхню честь та гідність, тримаючи в клітках. Все це робить ДБР, співробітники якого мають стовідсоткову бронь від мобілізації. Це той правоохоронний орган, який на відміну від СБУ взагалі не присутній на фронті. Хоча, судячи з того, як добре в теорії ці хлопці знать, як воювати, і як чітко вони виконують вказівки Банкової, з них можна створити передову бригаду для гідної відсічі агресору", - наголосили у "ЄС".
У політсилі також відзначили, що не лише лідер "Євросолідарності" Порошенко, а й навіть депутати з фракції "Слуга народу" висловили готовність взяти на поруки бойових генералів і командирів.
Справа про неналежну оборону Харківщини у травні 2024 року
Нагадаємо, 20 січня ДБР затримало двох генералів та полковника, яких підозрюють у недбалості, що призвела до втрати частини території Харківщини у травні 2024 року.
125 бригада ТРО, комбригом якої був Горбенко у 2024 році, висловила йому підтримку і виявила бажання розповісти в суді правду про тогочасні події на Харківщині.
21 січня обвинуваченого в цій же справі екскомандира ОТУ "Харків" Юрія Галушкіна арештували на 60 діб із заставою 5 млн грн.
22 січня за бригадного генерала Юрія Галушкіна внесли заставу розміром 5 мільйонів гривень.
А згодом працівники ДБР знову затримали Галушкіна, який мав вийти під заставу розміром 5 млн гривень. У Бюро заявили про нові факти у справі про прорив кордону на Харківщині.
Також 21 січня Печерський райсуд Києва арештував на 60 діб екскомандира 415-го окремого стрілецького батальйону 23-ї окремої механізованої бригади полковника Іллю Лапіна.
Детальніше про ситуацію із затриманням військових командирів читайте у матеріалі головного редактора Цензор.НЕТ Юрія Бутусова.
Як таке допустили патріотичні сили-диву даєшся.
Саме менше-має бути вимога нейтралізації групи ермака.
https://t.me/putch111/52537 Путч. Русский - нах*й:
https://t.me/s/putch111?q=%23%D0%86%D0%BD%D1%81%D0%B0%D0%B9%D0%B4 #Інсайд Важлива інформація, яка все пояснює - виявляється генералів Залужного почали саджати, бо він відмовився балотуватись у «блоці Зеленського», який планують створити.
Наше джерело повідомляє, що будуть повторно затримувати всіх арештованих навіть у випадку внесення застави - придумають нові причини.
І так, це якраз ті генерали, які мали сміливість заперечувати Сирському.
Наразі контррозвідка на Харківщині отримала завдання перевіряти і не пускати всіх військових, якщо виявиться, що ті їдуть на Київ, щоб підтримати затриманих генералів
https://x.com/RudijLis
Pandamonium
https://x.com/RudijLis
@RudijLis
·
https://x.com/RudijLis/status/1882368114106733027 2 ч
Рюмшина судить той самий прокурор Татарова за вказівкою Єрмака, що і Червінського. "Прокурор Кобець, підлеглий і земляк Сиводєда. Родина Кобця досі мешкає на окупованій території і займається бізнесом, поки прокурор займається справами, повʼязаними з питаннями оборони"
https://www.facebook.com/borislav.bereza/posts/pfbid02ivqs7Ayr8VDbS1gtPM4aZE3Ri1qxBBhCbzRX5hX1Ubh6Qv2xqytxNZ83WsDJX8LBl 1 ч. ·
Нема чого додати!
https://www.facebook.com/sergey.sobko.50 Serhii Sobko
https://www.facebook.com/sergey.sobko.50/posts/pfbid02ipHqaFLUGSpewzmvvDyuJ3oCoSfn1x9dr8sDbSzK1PjAqroGNcUkBVGoyirMT33Dl 4 ч. ·
Сьогодні ми бачимо публічне затримання українських офіцерів. Їм інкримінують ряд звинувачень повʼязаних із неналежним виконанням своїх службових обовʼязків. Вражає те, як відбулося саме затримання та засідання в суді. Вражає ставлення до офіцерів. Хочеться вірити, що суд підійде до цих справ обʼєктивно та виважено, глибоко розбереться із всіма причинами та наслідками, будуть зроблені правильні висновки в інтересах підвищення нашої боєздатності і що на меті - дійсно розібратись і покращити військову систему, виправити помилки, а не призначити крайніх в наших поразках.
Засудження генералів та офіцерів під час війни за недбалість та прорахунки в ухваленні рішень сьогодні набуло гостроти. Наслідком може бути як і позитив, так і негатив для війська, держави та країни в цілому. Засудження можуть, при правильному підході, зміцнити правосуддя, однак вони можуть і послабити фронт. З одного боку це сигнал про відповідальність іншим, а з іншого - підрив довіри між армією та державою, зниження військового духу та ефективності командування.
Щодо негативу, по-перше, засудження командирів може суттєво підірвати моральний дух, створити атмосферу страху серед інших офіцерів і генералів. В результаті, через побоювання кримінальної відповідальності за можливі помилки, військові лідери можуть уникати рішучих дій, які так необхідні сьогодні. Це може знизити ініціативність та готовність брати на себе відповідальність у критичних ситуаціях.
Тут необхідно памʼятати, що війна - це сфера постійної невизначеності, хаос, де неможливо прорахувати всі наслідки, а помилки є неминучими. Під час війни у В'єтнамі армія США зіткнулася зі значною критикою за невдачі, однак масштабних судових процесів проти командирів не було. Вище командування уникло прямого переслідування генералів та старших офіцерів, бо стратегія ведення війни виявилася хибною. Натомість зусилля були зосереджені на аналізі помилок для недопущення їх у майбутньому. Якщо ми будемо карати наших офіцерів за кожне хибне рішення, це може викликати ефект "заморожування", коли командири будуть ухилятися від ініціативи, побоюючись наслідків. Це особливо небезпечно в умовах, коли росіяни діють агресивно й непередбачувано, коли зброя, способи дій та тактика змінюються так швидко, що перемагатиме той, який швидше адаптується до нових умов, іншими словами той - який не боїться помилятися.
По-друге, військовослужбовці можуть сприймати такі дії як несправедливість. Це, в свою чергу, підриватиме довіру до системи правосуддя та політичного керівництва держави.
По-третє, під час війни командири, лідери є ключовими фігурами і будь-які зміни чи усунення з посад можуть дестабілізувати командні ланцюги, особливо якщо немає краще підготовлених замін, а з цим у нас точно тепер є проблема.
По-четверте, ворог може і буде використовувати ці історії у своїй пропаганді. Це може стати потужним інструментом в його руках для деморалізації як наших військових, так і суспільства.
Нарешті, засудження на основі недостатньо обґрунтованих звинувачень може стати небезпечним прецедентом та прикладом "полювання на відьом". У військових умовах нерідко буває дуже важко об'єктивно оцінити, чи міг командир вчинити інакше. Часто притягнення військових до відповідальності може бути зумовлене не реальними злочинами, а політичними цілями. Війна - це час, коли уряд стикається з великим тиском суспільства. У пошуках "винних" влада може використовувати суди як інструмент задоволення громадської думки, навіть якщо це шкодить армії. Прикладом того, як політично мотивоване переслідування військових може мати катастрофічні наслідки є Сталінські чистки, під час яких було знищено значну частину командного складу Червоної армії. Багато талановитих офіцерів були репресовані, що значно послабило боєздатність країни в перші роки війни.
Говорячи про іншу сторону, варто відмітити наступне.
Перше, притягнення до відповідальності може продемонструвати, що навіть у складні часи є верховенство права, а посадові особи несуть відповідальність за свої дії або бездіяльність.
Друге, якщо йдеться про реальну недбалість або злочинну бездіяльність, це може стати сигналом для інших офіцерів діяти відповідально і чесно. При цьому, громадяни, які вимагають справедливості, можуть відчути, що їхні вимоги враховуються, а держава діє в інтересах суспільства. Під час війни в Лівані в 2006 році, командувач сухопутних військ Ізраїлю Уді Адам став об'єктом критики за нерішучість і неефективне керівництво. Хоча він не був притягнутий до кримінальної відповідальності, його відставка стала уроком для інших командирів: система показала, що недбалість чи помилки у плануванні мають наслідки. Це дало поштовх для реформ, що зміцнили обороноздатність Ізраїлю. Зараз Україна переживає історичний момент, коли ефективність і прозорість військової системи визначають її майбутнє. Тому, якщо військове керівництво буде нести відповідальність за свої дії, це зміцнить довіру людей до держави й армії.
Третє і найголовніше, знову ж таки, при правильному підході, якщо процес є прозорим і справедливим, це може сприяти вдосконаленню системи командування та зменшенню ризику повторення помилок. До прикладу, у багатьох країнах воєнні прорахунки аналізуються після завершення конфлікту, коли можна оцінити події без емоційного навантаження. Це дозволяє розмежувати злочинну недбалість від стратегічних прорахунків. В ході Першої світової війни британський генерал Дуглас Хейг був широко критикований за величезні втрати під час битв на Соммі та Пашендейлі. Його звинувачували у використанні неефективних, застарілих тактик, що коштувало життя сотням тисяч солдатів. Однак судового переслідування не було. Лише після війни уряд провів оцінку його дій і визнав, що деякі рішення, хоч і суперечливі, були єдино можливими в умовах тогочасної війни.
У війні проти Росії за незалежність та існування України на перший план виходить не лише бойова міць, але й здатність ефективно керувати військами та приймати правильні рішення. При цьому здатність навчатися на помилках є критично важливою. Проблема слабких управлінських здібностей частини генералів і старших офіцерів часто обумовлена недоліками військової освіти та системними проблемами, що є викликом для держави, для нас. Відповідно, нам треба діяти в таких ситуаціях тільки так, щоб зміцнювати військо, а не руйнувати його.
Проблеми військової освіти і підготовки
У багатьох арміях світу професійна підготовка лідерів (командирів) є основою бойової ефективності війська. Україна, як і багато інших пострадянських країн, успадкувала систему військової освіти, орієнтовану на радянські підходи, які часто ігнорують гнучкість, ******* тактику, критичне мислення та ініціативність. Війна, яка триває з 2014 року, а особливо з 2022 року, продемонструвала нагальну потребу у зміні цих підходів.
Ізраїль, перебуваючи у постійній війні, зробив військову освіту одним із пріоритетів. В ізраїльській армії командири навчаються діяти автономно, ухвалювати рішення в умовах невизначеності та нестачі ресурсів. Наприклад, офіцери Ізраїлю систематично проходять якісні курси підвищення кваліфікації навіть під час воєн. Важливим елементом є обмін досвідом після кожного бою, кожної операції, щоб мінімізувати повторення помилок. Тому нам необхідне запровадження такої системи військової освіти та підготовки, яка фокусується на ******** тактиці, управлінні ресурсами в умовах дефіциту та розвитку ініціативності на всіх рівнях командування. Нам необхідно навчатися під час війни, навчатися постійно і якісно. Ми маємо регулярно проводити тренінги для командирів прямо на фронті, де можливий обмін досвідом і розбір реальних ситуацій. Особливо важливим є використання досвіду країн НАТО для оновлення підходів в навчанні та формуванні нової "learning culture" у війську. Детальніше можна прочитати тут: