Вимоги Росії до України були "значно м’якшими" в 2022 році, ніж зараз, - Мединський
Глава російської делегації на переговорах у Стамбулі Володимир Мединський заявив, що умови "мирного договору", які Кремль пропонував Україні під час перемовин у 2022 році, були "значно м'якшими".
Як передає Цензор.НЕТ, його інтерв'ю пропагандистському RT цитують російські ЗМІ.
За словами Мединського, якби Україна "ухвалювала рішення сама", то "мирний договір" могли б підписати ще 28 лютого 2022 року, а тоді були "значно м’якші" умови Росії до Києва, ніж у 2025 році.
Псевдоісторик Мединський стверджує, що "усе, що вони (росіяни - ред.) хотіли – це відмова України від вступу до НАТО і розміщення іноземних військових баз на своїй території".
У "мирній угоді" також йшлося про начебто рівні права в Україні для російської мови та УПЦ МП і про визнання Криму російським, адже там, за словами помічника Путіна, "був найбільш демократично проведений референдум, який можна собі уявити".
Він розповів, що після того, як російська делегація у 2022 році презентувала проєкт договору, президент України Володимир Зеленський "мовчав два тижні" і зустрічався в цей час із представниками Великої Британії та США.
Після цього росіянам сказали: "Наші іноземні партнери проти укладення договору".
Мединський також зазначив, що українські військові, за його словами, не хочуть воювати.
"Я бачу в їхніх очах небажання воювати. Вони не хочуть воювати й не хочуть посилати на смерть своїх солдатів. Можливо, тому що в них залишився людський початок офіцера. Все-таки офіцер повинен берегти своїх солдатів. Я відчуваю це", - заявив він, говорячи про зустріч з українською делегацією.
Мединський знову повторив давню тезу про "один братній народ": "Вони нічим не відрізняються від росіян. Вони абсолютно такі самі. У схожій формі".
.
В 22 мабуть русня ще не вимагала повернути їм розйопані танкові армади і половину стратегічної авіації 🤧
Что означает фамилия Мединский? Фамилия Мединский (также Медвинский, Медвинер, Межвинский, Мидвинский и другие похожие фамилии) образована от названия деревни Медвин. Окончание «-ский» обозначает принадлежность. Скорее всего, предок носителя этой фамилии был родом из деревни Медвин. Eвреям Российской империи начали давать фамилии в конце 18-го века, после присоединения к Российской империи западных oбластей Белоруссии, Украины и Прибалтики - после раздела Польши. Тогда Екатерина II «приобрела» вместе с западными областями огромное количество евреев, у которых исторически не было фамилий, а только имя и отчество, например «Шлойме сын Хаимке». Чтобы узнать численность своих подданных, а также организовать их призыв в армию, она ввела переписи населения -примерно раз в десять лет. Это и были «ревизские сказки», во время которых всем евреям были даны фамилии, как правило, либо по месту проживания (например, Вилейкин), либо по имени одного из родителей (например, Шифрин), а также по другим признакам, например, по профессиональному (Шойхет, Резник).
в Чувашии - чуваши, в Турі - тувинці, в Татарстане - татары, в Марий-Эл - марийцы, в Мордовии - мордвини! Ерзя, мокші, якути, так звідки оте саме, срюськай??
По всеобщей переписи населения (первой и единственной) Российской империи 1897 года, по родному языку 44% назвали себя великоросами. Этнонима «русские» еще не было.
Термин «русские» вместо великоросов появился в революционное время.
Например, первая перепись населения СССР 1926 года. Там написана национальность «великорос». В скобках - русские. И есть пояснительные замечания и инструкционные указания. Где написано, что «пункт 2 для уточнения записи об украинской, великорусской и белорусской народностях». То есть украинская народность есть, белорусская есть, русской еще нет.
Подготовлено на основе лекции украинского историка Александра Палия "ОТКУДА И КОГДА ПОЯВИЛИСЬ РУССКИЕ?". Можно найти в ютубе и просмотреть полностью.
"...Мы помним, как полвека тому назад великорусский демократ Чернышевский, отдавая свою жизнь делу революции, сказал: «жалкая нация, нация рабов, сверху донизу - все рабы». Откровенные и прикровенные рабы-великороссы (рабы по отношению к царской монархии) не любят вспоминать об этих словах. А, по-нашему, это были слова настоящей любви к родине, любви, тоскующей вследствие отсутствия революционности в массах великорусского населения. Тогда ее не было. Теперь ее мало, но она уже есть. Мы полны чувства национальной гордости, ибо великорусская нация тоже создала революционный класс, тоже доказала, что она способна дать человечеству великие образцы борьбы за свободу и за социализм, а не только великие погромы, ряды виселиц, застенки, великие голодовки и великое раболепство перед попами, царями, помещиками и капиталистами.
Мы полны чувства национальной гордости, и именно поэтому мы особенно ненавидим своё рабское прошлое (когда помещики дворяне вели на войну мужиков, чтобы душить свободу Венгрии, Польши, Персии, Китая) и свое рабское настоящее, когда те же помещики, споспешествуемые капиталистами, ведут нас на войну, чтобы душить Польшу и Украину, чтобы давить демократическое движение в Персии и в Китае, чтобы усилить позорящую наше великорусское национальное достоинство шайку Романовых, Бобринских, Пуришкевичей. Никто не повинен в том, если он родился рабом; но раб, который не только чуждается стремлений к своей свободе, но оправдывает и прикрашивает свое рабство (например, называет удушение Польши, Украины и т. д. «защитой отечества» великороссов), такой раб есть вызывающий законное чувство негодования, презрения и омерзения холуй и хам.
«Не может быть свободен народ, который угнетает чужие народы», так говорили величайшие представители последовательной демократии XIX века..."
"...И мы вовсе не сторонники непременно маленьких наций; мы безусловно, при прочих равных условиях, за централизацию и против мещанского идеала федеративных отношений. Однако даже в таком случае, во-первых, не наше дело, не дело демократов (не говоря уже о социалистах) помогать Романову-Бобринскому-Пуришкевичу душить Украину и т. д. Бисмарк сделал по-своему, по-юнкерски, прогрессивное историческое дело, но хорош был бы тот «марксист», который на этом основании вздумал бы оправдывать социалистическую помощь Бисмарку! "
Через 4 года после написания статьи ленин задушил таки Украину
Людей без критичного мислення і короткою пам'ятю завжди була більшість.
бо якби визнали то прокинулися та почали шукати шлях порятунку і рано чи пізно зеленський визнав що не витягує і що треба почати купувати ідеї.
Проблема полягає в тому, що ці висери з'являються в інфополі наших союзників (і країн, шо невизначилися) та підрять мізки там не лише пересічним, а й можновладцям! - хоча, це тільки одна сторона проблеми. Друга сторона - те, що дипломатія ЕрЗе не поспішає з розвінчанняи цієї гидоти! От побачите: спростуваннявід Сибіги появится в кращому випадку завтра зранку; хоча висер Мединського - був сьогодні зранку!
Давай, зачекаємо і подивимось в реалі, що буде.
Читали ми ті умови капітуляції!
І прийняти їх міг тільки повний самовбивця, навіть Зеленський та Ермак не наважилися їх підписати.
Тримаймо стрій і не звертаємо уваги на заяви з болотної божевільні.
Це їх слова до капітуляції .
А насправді: "Капітулюйте і ми лишимо вас життя,»
Чи закатованим українцям було б легше, як щоб їх знищували генії ?
Скоріше всього хохлокацап Мєдінскій про таку поговірку й не чув.
А тепер замість танків гольфкари, огризок ЧФ сидить на Кавказі, а залишки стратегічних бомбардувальників десь у Забайкальї ховаються.