Путін - не Горбачов. Він прагне імперії, а не перебудови, - прем’єр Канади Карні
Прем'єр-міністр Канади Марк Карні заявив про необхідність стримувати Росію від будь-якої нової спроби загрожувати свободі України та Європи.
Про це він заявив у промові під час урочистостей з нагоди Дня Незалежності України, інформує Цензор.НЕТ.
"Ми знаємо, що Путіну ніколи не можна довіряти. Ми розуміємо, що справжній мир та безпека потребують надійних гарантій безпеки для України. Коли президент США Рональд Рейган проводив мирні переговори з СРСР про ядерне роззброєння, його девізом було "Довіряй, але перевіряй". Але Володимир Путін - не Михайло Горбачов. Він несе темряву, а не гласність. Він прагне імперії, а не перебудови. Путін не раз порушував свої обіцянки від часів Мінських домовленостей до сьогоднішнього дня", - наголосив глава канадського уряду.
Він нагадав, що Путін розв'язав війну проти України, тероризуючи її.
"Він викрав ваших дітей. Але Путіна можна спинити. Російська економіка слабшає, він стає дедалі більш ізольованим, тоді як наш союз стає більш міцним, рішучим та згуртованим. Я високо ціную лідерство Трампа у створенні можливостей для миру. ... Та коли цей мир настане, ми не зможемо просто довіряти й перевіряти.. Ми повинні стримувати та укріплювати. Ми повинні стримувати Росію від будь-якої нової спроби загрожувати свободі України та Європи, зміцнюючи спроможності ЗСУ, які так довго та відважно боронять Україну", - сказав Карні.
Прем'єр наголосив, що коли мир настане, варто посилити Україну, відбудувати її міста та розширити галузі промисловості, заклавши фундамент для справжнього добробуту.
"І коли цей мир прийде, а він неодмінно прийде, Канада буде поруч", - підсумував він.
© Немов.
Зазвичай після проголошення незалежності починається війна за незалежність, бо імперії нікого добровільно не відпускають (а коли відпускають, то війну за незалежність починають сусіди, бо вони не відпускають). А наша війна за незалежність виявилася сильно відкладеною. Часто кажуть, що ми змарнували роки, коли мусили до неї підготуватися. Це і так, і не так. Якби ми почали готуватися, війна почалася би раніше. Війна тому й почалася пізніше, що ми не готувалися -- практикували "багатовекторність" та інші способи обманути себе й історію. Поки ми були в орбіті імперії, війна не була потрібна, нас тримали газовою трубою та телебаченням, церквою та грошима. Як тільки ми намірялися порвати з імперією, війна почалася негайно. Якби ми це зробили, скажімо, у 1994, тоді ж була би війна.
Іншими словами, ми і виграли час, і втратили час. Але я не певен, що у нас були би шанси у 1994.
Ми пройшли ці 34 роки, вичавлюючи совок із себе та державних інституцій, з економіки та армії, з культури та школи.
Результати помірні, якщо брати в середньому.
Але треба брати не в середньому. У нас є нове покоління, яке не має з совком нічого спільного. У нас є нові військові частини й підрозділи, які не мають нічого спільного з радянською армією. У нас є український бізнес, який не має нічого спільного з радянською економікою. У нас є нова культура, що виросла не з совка. Водночас є люди, інституції та спільноти, які поки що пройшли лише невеликий відрізок потрібного шляху. Розрив із совком (подвійний -- як по імперській лінії, так і по комуністичній) відбувається нерівномірно.
За це кожна людина відповідає сама. За вичавлення совка із себе. Із своєї організації, підприємства, військової частини, релігійної громади, установи тощо. Із своїх відносин з іншими людьми. Цю роботу неможливо делегувати, вона має бути зроблена самостійно. Хтось робить це активніше й швидше, хтось повільніше, хтось ще розмірковує, чи воно потрібно взагалі.
Незалежність -- це процес, і кожна людина сама відповідає за свою частинку цього процесу.
День Незалежності -- лише привід перевірити, де ми є, скільки ми пройшли на даний момент.