Ердоган після зустрічі з Путіним: Мир між РФ та Україною вже недалеко
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган вважає, що досягнення угоди про припинення російсько-української війни вже близько.
Про це він сказав після зустрічі з Путіним у Туркменістані, цитує Reuters, інформує Цензор.НЕТ.
Заява Ердогана
Туреччина знову підтвердила свою готовність підтримати мирні зусилля.
"Після цієї зустрічі з Путіним ми сподіваємося на нагоду обговорити мирний план також з президентом США Трампом. Мир вже недалеко, ми можемо це бачити", - сказав Ердоган.
"Ми оцінили, які внески наша країна може зробити у мирні зусилля. Ми позитивно сприймаємо діалог, розпочатий завдяки зусиллям президента Трампа", - додав президент Туреччини.
Чорне море
- У п’ятницю Ердоган повідомив Путіну, що обмежений режим припинення вогню у війні, особливо зосереджений на енергетичних об’єктах і портах, може бути корисним.
Він знову повторив, що не хотів би бачити перетворення Чорного моря на "поле битви".
"Чорне море не слід розглядати як поле битви. Така ситуація лише нашкодить Росії й Україні. Усі потребують безпечного судноплавства у Чорному морі. Це має бути забезпечено", - додав турецький лідер.
.
тільки мир цей - рускій
Аде це й же і не маленький, але теж турок....
ему ху*ло нассало в уши про мир, и тут же побежал об этом трубить !!!
Чи аби бовкнути?
P.S. Будь-кому, хто тисне хйлові клешні, мають відсохнути руки.
Ніяких вільних економічних зон, ніякого турецького чи китайського бізнесу в Україні.
Не дарма турок не беруть в ЄС.
Миру з кацапідарами не буде ще сто років мінімум.
Лектор:" Горизонт-точка,чем ближе подходишь,тем дальше она есть."
Так і Ердоган баче "недалекий" мир,а сам шукає з па-рашею близьких зв'язків,проштовхуючи свої інтереси.
Це ж вже третій раз за пів року, коли пердоган висирає з рота "інсайд".
Може мир би вже й настав, якби ти, турецька падлюко, не рятувала росію.
Бо по перше і основне: Фундаментальні розбіжності в територіальних питаннях Головною перешкодою на шляху до миру є діаметрально протилежні наші позиції з росією щодо територіальної цілісності. Україна наполягає на повному відновленні своєї територіальної цілісності в межах міжнародно визнаних кордонів, включно з Кримом та окупованими територіями на сході. А росія навпаки вимагає, щоб Україна визнала анексію територій, які москва вважає "своїми", що є апріорі неприйнятним для Києва, і путін не демонструє жодних ознак готовності до компромісу чи відступу зі своїх воєнних цілей. Без вирішення цього питання будь-які заяви про швидкий мир є АБСОЛЮТНО безпідставними.
По друге: Повна відсутність прогресу в переговорах. Тому що офіційні мирні переговори з росією фактично зайшли в глухий кут. Ми не можемо домовитися навіть про базові умови для початку всеосяжних переговорів, навіть про "обмежене припинення вогню", Який там скоро мир?
По- третє: Постійні заяви росії про готовність продовжувати війну до досягнення своїх цілей. Це свідчить тільки про відсутність у росії справжнього бажання йти на мирні поступки. Хто хотів би миру , то таких заяв б не робив.
І в четвертих: Позиційний глухий кут на фронті. На полі бою триває позиційна війна, жодна зі сторін не досягає значних проривів протягом останнього року. Інтенсивні бої та щоденні атаки (включно з обстрілами критичної інфраструктури України) свідчать про ескалацію конфлікту, а не про наближення його завершення.......
І за підсумком: Заява Ердогана про те, що мир між росією та Україною "вже недалеко", не відповідають реальності а більш схоже на вираження його оптимізму та бажання підкреслити роль Туреччини як потенційного посередника на світовій арені. Однак вона зовсім не відображає поточний стан справ, оскільки реальних передумов для швидкого та всеосяжного миру, який би влаштував обидві сторони, наразі немає, від слова зовсім !
Хід дуже підступний - Росія хоче руками турків спровокувати всесвітню продовольчу кризу, яка може призвести до підвищення цін на зернові культури і навіть голод у найбідніших країнах третього світу.
Коли світ говорить про мирний план, здається, що йдеться про мир; коли США називають себе союзником, здається, що йдеться про союз; коли Дональд Трамп піднімає руки і демонструє пальці "за мир", складається відчуття, ніби хтось усе ще вірить у дипломатію.
Але справжня геополітика не зчитується за гарними словами, а за названими умовами, поведінкою представників і фактичними сигналами, які надходять у критичний момент. І саме тут проявляється свинство - не в риторичних оцінках, а в чистих, холодних, практичних діях.
Гопник у під'їзді завжди діє за одним сценарієм. Він не нападає одразу. Він підходить, усміхається, починає з "нормальної розмови". Каже, що "так буде краще для всіх". Пояснює, що опір лише погіршить ситуацію. І лише коли ти відмовляєшся - стає зрозуміло, що весь цей час мова йшла не про компроміс, а про віджим.
Саме так працює нинішня "мирна" риторика США в стилі Трампа щодо України. Під виглядом реалізму нам пропонують здати те, що не належить ні Вашингтону, ні будь-якому посереднику: територію, право на захист, право не визнавати злочин нормою. Формула завжди одна й та сама: ви все одно не витримаєте, ви втратите більше, краще погодитись зараз. Це не аргументи. Це психологічний тиск, знайомий кожному, хто хоч раз стикався з вуличною логікою сили.
https://prm.ua/oderzhymyy-ideieiu-spetsposlanets-trampa-vitkoff-napoliahaie-na-peredachi-rosii-okupovanoi-chastyny-donechchyny/ Коли американські емісари дозволяють собі говорити з Україною мовою "ви ж розумієте, що іншого виходу немає", це вже не дипломатія і не прагматизм. Це мова сильнішого, який вирішив, що може визначати межі допустимого для жертви, не беручи на себе жодної відповідальності за наслідки. У цій мові немає міжнародного права, немає принципу суверенітету, немає навіть поваги до власних декларованих цінностей. Є лише холодний розрахунок і спроба примусити до поступок, які зручні тут і зараз.
Гопник завжди прикривається "здоровим глуздом". Він переконує, що чинить раціонально. Він апелює до втоми, страху, болю. І він щиро дивується, коли замість покори отримує спротив. Бо в його уявленні світ поділений просто: той, у кого більше сили, має право диктувати умови. Все інше - зайві слова.
Саме в цьому полягає головна небезпека такої дипломатії. Вона не просто принижує конкретну країну - вона нормалізує гопницьку модель міжнародних відносин, де агресія винагороджується, а опір оголошується ірраціональним. Сьогодні це застосовують до України, завтра - до будь-якої іншої держави, яка опиниться в складнішому становищі. Прецедент працює завжди.
https://prm.ua/donni-vypyy-tabletky-shcho-oznachaie-zaiava-trampa-pro-vybory-v-ukraini/ Висновок: Треба чітко зафіксувати: першоджерело гопницької логіки - це Московія. Саме вона прийшла з ножем, саме вона вбиває, катує, знищує міста і називає це "історичною справедливістю". Саме російська держава десятиліттями будує зовнішню політику за принципом під'їзду: слабшого можна принизити, сильнішого - купити, опір - зламати, а злочин - легалізувати заднім числом. У цій війні Росія - первинний гопник, без якого не було б ні торгу, ні "мирних планів", ні цинічних формул про "неминучі втрати".
Але саме тут починається друга, значно небезпечніша частина історії. Бо коли поруч із гопником з'являється хтось, хто не б'є по руках, а починає переконувати жертву "віддати гаманець, щоб не було гірше", - він перестає бути посередником. Він стає співучасником логіки насильства, навіть якщо робить це в костюмі, з паперами і під гаслом реалізму.
США в нинішній трампівській конфігурації не є агресором - але вони дедалі частіше поводяться як гопник другого рівня: той, хто не нападає першим, але використовує момент слабкості, щоб нав'язати свої умови, прикриваючись прагматизмом і втомою від війни. Це не союзництво і не стратегічне лідерство. Це спроба "закрити питання", не зупиняючи зло, а перерозподіляючи наслідки злочину.
Саме тому проблема не зводиться до персон Трампа чи окремих американських емісарів. Проблема в нормалізації гопницької моделі міжнародної політики, де:
- агресор не покараний, а включений у торг;
- жертву змушують платити за "стабільність";
- право поступається місцем силі;
- мораль оголошується зайвою розкішшю.
Україна в цій конфігурації - тест. Якщо її можна примусити погодитися на "раціональну" несправедливість, значить так само можна буде примусити будь-кого іншого. Саме тому ця історія давно вийшла за межі московської-української війни. Йдеться не про території й не про конкретний план. Йдеться про те, яка логіка визначатиме світ після цієї війни: логіка права чи логіка під'їзду.
І тут вибір простий і жорсткий. Або світ визнає, що з гопниками - незалежно від того, говорять вони російською чи англійською - не домовляються за рахунок жертви, або він готується жити в реальності, де кожна наступна війна буде "раціоналізована" і впакована в красиву обгортку чергового компромісу.
Україна відмовляється бути гаманцем у цій історії. І саме в цій відмові - не пафос і не впертість, а єдиний шанс зупинити гопницьку логіку, яка почалася в Москві, але вже надто впевнено почувається у світових кабінетах.
І ще: Донецькою та Луганською ********* (разом з віджатим Кримом) все це не обмежиться, другим етапом буде Запорізька та Херсонська області, а третім - наступ на Харківську і Сумську області. І так буде до Чопа, поки ми будемо грати у політичні шахівниці з гопниками. ІМХО.
"Чорне море не слід розглядати як поле битви. Така ситуація лише нашкодить Росії й Україні. Усі потребують безпечного судноплавства у Чорному морі. Це має бути забезпечено", - додав турецький лідер.Чого ж Ти плять ,турецький членосо куйла. починаючи з 2014 року дозволяв куйлу перетворювати Чорне море , на рашистську морську війскову базу.з якої до сьогодні летить в Україну рашистська смерть і розруха...???лицемірна турецька паскуда і наволоч...