Найбільший виклик 2025 року для ОПК - розрив між можливостями українського виробництва та фінансуванням, - гендиректор "Української бронетехніки" Бельбас
Найбільший виклик у виробництві боєприпасів - не технології, а фінансування.
Про це в інтервʼю проекту NV та The Economist "Світ попереду 2026" заявив генеральний директор ТОВ "Українська бронетехніка" Владислав Бельбас, інформує Цензор.НЕТ.
Простої виробництва
"Серійні лінії не можуть працювати, "вмикаючись" під окремі контракти: якщо немає замовлення й передплати - усе зупиняється. Так було й цього року: річний план мінометів закрили ще в червні - далі простої. Аналогічно з бронеавтомобілями - річні контракти закрили в жовтні. Тому реальні потужності й фактичні обсяги - зовсім різні цифри", - заявив він.
За його словами, компанія у 2025 році швидко налагодила виробництво боєприпасів натовських калібрів 155 мм, 105 мм.
"Ми працюємо за ліцензією холдингу Czechoslovak Group. До нього входять словацька MSM Group та іспанська FM Granada - один із небагатьох виробників у Європі, хто має власне виробництво порохів. Ця модель дає нам повну технічну документацію, стандарти контролю якості й готові технологічні рішення. Ми не витрачаємо роки на розробку з нуля - адаптуємо перевірений досвід, який у CSG понад 30 років. Тому ми дуже швидко запустили виробництво 155-мм боєприпасів", - розповів він.
Серійне виробництво снарядів 105 мм М1
Як повідомив Бельбас, у наступному році компанія планує запустити серійне виробництво снарядів 105 мм М1.
"Якщо держава забезпечує замовленнями й передплатою, ми технічно готові у 2026 році вийти на такі обсяги серійного виробництва: приблизно двісті сорок тисяч снарядів М107 калібру 155 мм на рік, близько шістдесяти тисяч дальнобійних Boat Tail і до ста тисяч пострілів калібру 105 мм. Але чи зможе бюджет профінансувати такий масштаб - це вже інша розмова", - додає він.
Виклики для ОПК
Загалом, як зазначається, найбільший виклик 2025 року для ОПК - розрив між можливостями українського виробництва й можливостями фінансування
"Критичний дисбаланс: ми можемо виробляти вп’ятеро більше, ніж здатні закупити всередині країни. У результаті більшість підприємств недозавантажені, хоча мають технології, людей і обладнання", - констатує він.
На його думку, є кілька шляхів вирішення проблеми, один з них – дозвіл на експорт.
"Виробництво не може працювати ситуативно: людей не поставиш на паузу. Головне - стале фінансування, а не спалахи контрактів. Один із шляхів розв’язання цієї проблеми - дозволити експорт зброї українським приватним виробникам там, де це безпечно з погляду оборони. Якщо немає стабільного внутрішнього замовлення - нам необхідні зовнішні контракти, щоб утримувати ритм і кадри", - переконаний Бельбас.
Окрім того, за словами Бельбаса, потрібно активно працювати з західними партнерами для залучення фінансування підприємств галузі.
"Для Європи оборонна індустрія - бізнес і розрахунок ROI. Для нас - питання існування. У Euroclear заморожено близько €185 млрд російських активів. Пропонували виділити Україні понад €100 млрд - це менше 0,2% від портфеля у понад €40 трлн, що знаходиться в їх управлінні. Але частина політиків лякається ризиків для фінансових ринків. Насправді ж ризик бездіяльності значно більший: розширення війни на Балтію матиме для Європи незрівнянно тяжчі наслідки, ніж умовне "хитання довіри" через передачу грошей Україні", - переконаний Бельбас.
Другим серйозним викликом для галузі, за словами гендиректора "Української бронетехніки", є постійна загроза знищення виробничих потужностей ворогом.
"Другий виклик - постійний тиск ракетних і дронових ударів РФ по виробничій інфраструктурі. Росія вводить оновлені Shahed-107 а також керовані варіанти БпЛА й ракети з тепловими пастками проти ППО. Їхні атаки стають точнішими", - розповів Бельбас.
