УКР
8721 відвідувач онлайн
Зеленський оновив персональний склад Ставки Верховного Головнокомандувача
У п'ятницю, 23 січня, президент України Володимир Зеленський підписав указ про оновлення персонального складу Ставки Верховного Головнокомандувача.
Відповідний указ №73/2026 опубліковано на сайті глави держави, повідомляє Цензор.НЕТ.
Хто увійшов до оновленого складу Ставки
"Затвердити у персональному складі Ставки Верховного Головнокомандувача таких осіб:
- Федоров Михайло Альбертович – Міністр оборони України;
- Шмигаль Денис Анатолійович – Перший віце-премʼєр-міністр України – Міністр енергетики України", - йдеться в указі.
Кого виведено
Водночас зі складу Ставки Зеленський вивів колишнього голову СБУ Василя Малюка.
Топ коментарі
Зеля заявив, що сьогодні у Еміратах розглядаються буферні зони і хто їх буде контролювати.
Буферна зона буде звичайно у бік України від лінії фронту а контролювати її будуть рашисти.
Зрадник зеля хоче здати рашистам без бою більше території України ніж рашисти захопили за останні три роки війни.
І всі щасливі.
Є безпомилковий маркер деградації держави: коли замість мови відповідальності з'являється мова двору. Не цифри, не план, не покарання і результат - а ритуал. Не громадяни - а "плем'я". Не президент як посадовець у війні - а тотем, якого треба величати, щоб ніхто не питав, чому країна темна, холодна і виснажена.
Слово "плем'я" тут не випадковість і не стильова вольність. Це модель управління. Племені не звітують - племені показують образ. Племені не відповідають на "де резерви, де децентралізація, де контроль енергоринку, де відповідальні за мільярдні 'подарунки' посередникам" - племені дають гасло "тримайтеся, ви ж тримаєте світ". Племені заборонено ставити незручні питання, бо будь-яка критика автоматично оголошується "підривом". І ця підміна - не патріотизм, а моральний шантаж: з болю країни роблять щит для влади.
Коли президента підносять до рівня "лідера світу", це не комплімент - це технологія зняття відповідальності. Бо культ не допускає провалу: у культі є тільки "випробування", "обставини" і "ворог". Культ не питає, чому на четвертий рік війни Київ живе між ударами і графіками, чому система тримається на ручному "координуванні", чому замість інституцій - штаб, замість стійкості - пресреліз, замість правил - доступ. Культ має одну функцію: змусити суспільство дивитися вгору, коли під ногами розвалюється держава.
Наймерзенніше, що цей жанр завжди активується саме тоді, коли результату нема. Коли влада не може показати систему - вона показує велич. Коли не може показати світло й тепло - вона вимагає лояльності. Коли не може покарати мародерів - вона оголошує критиків "небезпечними" чи, що вже традиційно, агентами Кремля.Це й є некроекономіка в інформаційній формі: не просто крадіжка, а конвертація провалу в керовану віру.
Велич не потребує жерців. Велич потребує результату. А коли замість результату виходить придворна риторика, це означає просте: хтось хоче перетворити республіку на двір, громадян - на юрбу, а питання "де відповідальність?" - на табу. Українці не плем'я. Українці - громадяни. І якщо хтось намагається переписати цю формулу пафосом, він не "захищає країну". Він захищає право системи не відповідати за те, що вона зробила з країною.