Мобілізацію у великих містах потрібно посилювати, – "слуга народу" Веніславський. ВIДЕО
Мобілізацію у великих містах потрібно посилювати, – таку позицію озвучив нардеп "Слуги народу", член парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський.
За його словами, у Києві, Одесі, Харкові та інших великих містах життя військовозобов’язаних наразі "протікає мирно", що створює дисбаланс у порівнянні з іншими регіонами, передає Цензор.НЕТ.
Подробиці
"Не має бути відчуття, що в селах не залишилось чоловіків через мобілізацію на Заході України, тоді як у Києві, Одесі, Харкові та інших великих містах життя для військовозобов'язаних протікає мирно", - сказав він.
Нагадаємо, раніше він заявляв, що Міноборони вже працює над механізмами для зміни мобілізації. Окрему увагу приділяють питанню справедливого розподілу мобілізаційного навантаження.
Мовляв, перші напрацювання очікуються вже у квітні, потім їх винесуть на детальне обговорення.
Рейтинг очолив офіцер відділу цивільно-військового співробітництва Київського ТЦК Роман Данилишин. У його декларації - 4716 ЕТН це =10,14 млн. (с)
Папанька, Федір Веніславский старший, член комітету з безпеки і оборони, не вилазить з моно- марафону з закликами тотальної мобілізації.
https://www.facebook.com/groups/180275692335620/posts/2407993329563834/
Стільки солдатів нема фізично просто, щоб вони всі могли їми командувати.
А я вважаю, що військові всі теж мають бути викликані, може бути даний якийсь час (але не 4 роки) на пошук посади за восом і званням, і, як її не знаходиться, то ласкаво просимо в окоп чи в штурмовики, як здоров'я дозволяє (звісно, ВЛК має бути не формальною, але однаковою для всіх, а не для офіцерів обстеження роками, а для непридатного, якого схопили на вулиці, повна її відсутність). Оце було б про рівність. А що робити, як у нас сотні тисяч офіцерів після військових закладів і від мільйона до двох після кафедр? Зрозуміло, що стільки командирів не треба, коли солдат на фронті ледь 200 тис. Це абсурд. Як всі ці офіцери і далі не будуть воювати, в нас просто не вистачить людей і ми програємо.
А щодо СЗЧгників, маса питань, як вони в такій кількості проїхали через увсі блокпости, де сидять, що їдять і т.д., таке враження, що вбитих зараховують в СЗЧшники!
За що ця шобла отримує скажену зарплату?
2. Кілька сотень це скільки ? 200 тис. ?
В поліції 140 тис. на усю країну. Усіх на фронт ? Хто замість них ? А ви повернетесь працювати в поліції ?
А чого вам хочеться, мабуть тут писати не варто.
Згадувались деякі генерали, підприємці, артисти тощо.
Старший у Порошенка наче був в АТО.
Наскільки знаю - присягу приймають (підписують) усі держслужбовці (і в органах управління теж).
Чисельність поліції відома, дані відкриті.
Такого ніде і ніколи не бувало.
Але в іншому Ви правий - у березні-квітні 22ого, коли всі менти повтікали з Київа та області, люди самі чудово вирішували питання злочинності.
Я ЗА мобілізацію ВСІЙ держави, але ж цікаво за синулю Федіра старшого.
ЧОМУ З ТОБОЮ НЕ НА ФРОНТІ????
Так, у Великій Британії під час Другої світової війни смертна кара не просто існувала, а активно застосовувалася. Британське правосуддя тоді не грало в «гуманізм» із тими, хто загрожував виживанню нації.
Ось основні категорії злочинів, за які можна було потрапити на шибеницю (у Британії тоді переважно вішали):
1. Зрада (Treason)
Це найдавніший і найтяжчий злочин. Під закон про державну зраду підпадали ті, хто прямо допомагав ворогу.
Вільям Джойс («Лорд Гау-Гау»): Найвідоміший приклад. Він втік до Німеччини і вів пропагандистські радіопередачі англійською, висміюючи британців. Його повісили вже після війни (у 1946-му), але саме за дії під час війни.
2. Шпигунство (The Treachery Act 1940)
Спеціально для війни прийняли «Закон про віроломство». Він дозволяв карати на смерть будь-кого (навіть іноземця), хто діяв на користь ворога всередині країни.
За цим законом було страчено 16 шпигунів (переважно німецьких агентів, яких закинули в Британію). Останнім страченим за шпигунство став Теодор Шух у 1944 році.
3. Вбивство (Murder)
Звичайна кримінальна смертна кара за цивільні вбивства нікуди не зникала. Попри війну, суди працювали, і грабіжників чи вбивць продовжували вішати.
4. Військові злочини (Для солдатів)
Дезертирство або боягузтво в британській армії під час Другої світової вже не каралося смертю (це скасували після Першої світової, де розстріляли понад 300 своїх солдатів). Але за заколот або насильство проти цивільних на окупованих територіях теоретично могли стратити.
У 1940-1941 роках, коли Британія чекала на вторгнення нацистів («Операція Морський лев»), кожен солдат був на вагу золота. Були зафіксовані випадки, коли дрібні чиновники в Local Defence Volunteers (пізніше Home Guard) намагалися «допомогти» знайомим уникнути відправки на передову або в небезпечні зони.
Суть саботажу: Якщо держслужбовець, відповідальний за мобілізаційні списки, за хабар викреслював фахівця (наприклад, артилериста чи зв'язківця) або замінював його на «мертву душу», це кваліфікувалося не як «хабарництво», а як Seditious Conspiracy (підривна змова) або Treachery (віроломство).
Чому це саботаж: Військова прокуратура трактувала це так: «Ти не просто взяв гроші - ти залишив діру в обороні країни. Через твою дію на конкретній позиції не виявилося солдата, і ворог може прорватися».
Вирок: За подібні дії під час прямої загрози вторгнення британське військове право передбачало смертну кару. Це була «вишка», бо корумпований чиновник фактично працював на ворога краще за будь-якого диверсанта.