УКР
9402 відвідувача онлайн
Диктатор РФ Путін прибув із дводенним візитом до Китаю
Російський диктатор Володимир Путін прилетів до Китаю слідом за президентом США Дональдом Трампом.
Як передає Цензор.НЕТ, про це повідомила пропагандистська агенція ТАСС.
Деталі
У Пекіні диктатор Росії перебуватиме 19 та 20 травня. Його помічник Юрій Ушаков заявляв, що переговори між Путіним та Сі Цзіньпіном заплановані на середу, 20 травня, а ввечері вони продовжать спілкування "за чаєм" щодо міжнародної політики.
За словами Ушакова, під час візиту лідера Кремля до Китаю заплановане підписання близько 40 документів про співпрацю. Зазначається, що це перша закордонна поїздка російського диктатора у 2026 році.
Візит Трампа до Китаю
- Цей візит відбувається невдовзі після того, як Дональд Трамп 15 травня завершив перший візит президента США до Китаю майже за десять років. Трамп і Сі обговорювали, зокрема, війну США й Ізраїлю з Іраном, а також війну РФ проти України.
Топ коментарі
Писати треба зрозуміліше.
Мухи були в легкому ауе, коли бджоли полетіли до лайна.
Китай і Росія підписали угоду про будівництво нового газопроводу.
Новий трубопровід «Сила Сибіру 2» постачатиме 50 мільярдів кубічних метрів газу щорічно з Росії до Китаю через Монголію.
Втім, сторони досі не узгодили ціну та інші ключові умови. Аналітики попереджають, що переговори можуть тривати роками й зрештою так і не завершитися угодою.
У 2025 році Росія також погодилася постачати Китаю додатково 2,5 мільйони тонн нафти щороку через Казахстан.
З погляду китайської еліти путін виглядає не великим стратегом, а політичним невдахою, який не прорахував наслідків власної авантюри. Він починав те, що сам називав «спецоперацією», очевидно, розраховуючи на швидкий результат.
Кілька днів, кілька тижнів, максимум коротку кампанію з демонстративним політичним фіналом. Але «спецоперація» перетворилася на велику, тривалу і криваву війну без очевидної перемоги й без зрозумілого виходу.
У цьому й полягає головний провал путіна. Якщо ти починаєш війну, не розуміючи її реальної ціни, не прораховуючи ризиків, не враховуючи здатності противника до спротиву, не оцінюючи міжнародних наслідків, то це - не стратегія, це - авантюра. А якщо вона затягується на роки, виснажує країну, руйнує її зовнішні позиції й робить залежною від сильнішого партнера, то це вже історичний провал.
Китай, навпаки, десятиліттями будував ******* економіку, намагався подолати історичне відчуття приниження, створював індустріальну, технологічну й торговельну потуги.
Тому з китайської перспективи Росія виглядає країною, яка мала шанс на модернізацію, але проміняла його на імперську війну, ізоляцію і продаж власного майбутнього.
Так, Китай був сильнішим економічно й технологічно, але Москва ще намагалася зберігати образ окремого полюса сили.
Після повномасштабного вторгнення ця ілюзія зникла. Тепер путін постійно потребує Китаю. Він потребує китайського ринку, китайських товарів, китайських технологій, китайського дипломатичного прикриття, китайського мовчазного схвалення.
І Китай усе це надає, але не безкоштовно.
Китай диктує ціни на власні товари та умови закупівлі російської сировини. Бо у Пекіні розуміють, що в Росії дедалі менше альтернатив, бо чим довше триває війна, тим глибшою стає залежність Москви від Пекіна. Фактично ми спостерігаємо процес поступового поглинання Росії Китаєм не через танки чи анексію. Навіщо Китаю все це, якщо Росія сама пливе йому до рук? Навіщо робити різкі рухи, якщо можна просто чекати, купувати, домовлятися, витискати поступки й розширювати вплив? Найцікавіше, що це поглинання оплачує сама Росія. Вона платить за свою війну власною залежністю.
Очільник Кремля не здатен стратегічно мислити, але може продавати майбутнє своєї країни заради продовження сьогоднішньої війни. Для Китаю це дуже зручна конструкція.
Пекіну не обов'язково хотіти повної перемоги путіна. Навпаки, занадто сильна Росія була б для Китаю менш зручною.
Водночас Пекін не зацікавлений у швидкій поразці путіна, бо вона може похитнути сам режим. Для нього більш вигідно, щоб путін не перемагав, але й не падав, а Москва постійно потребувала підтримки й дедалі глибше втягувалася в китайську орбіту.
Тому стратегія Пекіну може бути дуже простою - не допустити путінської катастрофи, але й не дати йому стати справжнім переможцем. Нехай він продовжує війну, витрачає ресурси і послаблює Росію. І таким чином дедалі більше залежить від китайського ринку, китайських технологій, китайської дипломатії. А Китай тим часом спокійно, крок за кроком, прибиратиме країну до своїх рук.
путіну доведеться пропонувати багато, бо варіантів іншого виходу у нього дедалі менше.
Ця залежність зайшла надто далеко.
Москва вже не перебуває в позиції вільного маневру між різними центрами сили. Вона дедалі більше стає частиною китайської сфери впливу. Їй можуть ще довго розповідати про «перезавантаження», «новий баланс», «угоди» чи «геополітичні комбінації», але стратегічна реальність уже сформувалася.
Китай свою здобич із рук не випустить.