Путін застряг у машині часу, - експрезидент Латвії Віке-Фрейберга. ВIДЕО
Найкращий спосіб протистояти російській імперській пропаганді - розбудовувати успішну демократичну Україну, яка разюче відрізнятиметься від Росії в кращий бік.
Таку думку шостий президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга висловила під час онлайн-дискусії Київського безпекового форуму "Війна, яка триває: трагедія і уроки Другої світової війни в новій реальності", організованій Фондом Арсенія Яценюка "Відкрий Україну", повідомляє Цензор.НЕТ.
Експрезидент зазначила, що людство має аналізувати і вивчати історію. "Необхідно мати об'єктивні наративи, які замінили б упереджені вузькі шовіністичні імперіалістичні наративи, які так любить президент Путін. Він застряг у машині часу. Він зізнається сам, що виховувався на пропагандистських фільмах про радянський героїзм. І я боюся, що він так і не подорослішав відтоді в плані розуміння того, що таке демократична система і що таке рівноправність націй", - сказала вона.
"Я, до речі, була обурена тим, як вони кажуть про українців, що немає такого поняття, як українська нація чи українська мова. Тому перед українською нацією стоїть завдання самостверджуватися, показати, наскільки ефективно вона може забезпечити власне управління", - зазначила Віке-Фрейберга.
"Я думаю, що найкращим способом протистояння зазначеній пропаганді є розбудова такої держави в Україні, у якої були б наочні переваги над тим, що будується по той бік кордону", - підкреслила вона.
Експрезидент вважає, що це нелегке завдання, і його реалізація потребує часу, "але відповідь саме в цьому". "Необхідно показати, що демократична система, вільна країна можуть досягти більшого, ніж та, що вирощена на вузькій шовіністичній імперіалістичній пропаганді. І так звана велич сама не здатна нагодувати людей, не спроможна вилікувати хворих".
Вона порадила українцям ніколи не забувати своє національне коріння і багатство своєї культури і мови.
"Також важливо розуміти для себе, що кожна нація має право на існування так само, як кожна людина має право жити, дихати і мріяти. І необхідно, щоб кожна нація зрозуміла: якщо нація мріє про те, щоб стати кращою, то ця мрія не має містити бажання придушувати інших. Ми маємо мріяти разом про краще майбутнє для кожної нації, для спільнот націй, об'єднаних спільними цілями. Ми всі є частиною єдиного людства, а людство може змінюватися на краще", - резюмувала Віке-Фрейберга.
Київський безпековий форум - провідний міжнародний форум України щодо обговорення проблем миру і безпеки. Заснований Фондом Арсенія Яценюка "Відкрий Україну" в 2007 році.
Чи знаєте ви правдиву історію штучного свята "Дєнь Пабєди"? В Совєцькому Союзі його почали святкувати лише через 20 років від завершення війни. До цього часу жодних парадів перемоги фактично не існувало.
9 травня 1965 року в Союзі вперше пройшло "святкування" цього дня у такому вигляді, який усім відомий сьогодні. Саме з цього часу совєцька пропаганда почала формувати і широко транслювати у маси штучний конструкт про "вєлікую пабєду", годуючи своїх громадян міфами про силу рускіх і виключну заслугу совєтів у перемозі над нацизмом. Масові святкування, демонстрація своїх військових потужностей, помпезні заходи, портрети Сталіна, подачки у вигляді орденів - усе це стало частиною штучного свята.
Чому потрібно було створити цей міф? Бо совєцька окупаційна влада усвідомила, що за рівнем життя громадяни Совєтів вже ніколи не наздоженуть розвинуті демократії. Тому треба створити якусь казочку, щоби люди відчували себе переможцями хоч у чомусь.
Цей штучний конструкт Росія підгодовує й сьогодні. Кремль продовжує виводити людей на марші з портретами "дідів", про яких ніхто нічого не знає, у компанії вічно молодих ветеранів, які "воювали" ще бувши дітьми або навіть не народившись. Кремль продовжує розповсюджувати штучні історичні наративи про події війни, переписуючи правду. Кремль продовжує цинічно брехати і кидатися погрозами усьому світу, що Росія здатна це повторити.
Сталін не започаткував святкування "Дня Пабєди", адже ця війна стала поразкою його імперських амбіцій - заплановане завоювання комуністами всієї Європи не вдалося. При цьому чомусь рідко під час святкування згадується факт, що Сталін був союзником Гітлера на початку війни, розподіливши сфери впливу ще влітку 1939 року за пактом Молотова - Ріббентропа. Це ще одна причина, чому перемога у війні стала не такою, як хотів Сталін.
Крім цього, чекали ще 20 років, аби "святкувати пабєду" після 1945 року, бо було надто багато живих безпосередніх учасників цього жахіття. Людей, які пам'ятали, що ця війна не була чимось шляхетним та звитяжним. Які бачили увесь страх та зверхній цинізм влади у боротьбі за імперські амбіції, що вартувало мільйонів життів воїнів і цивільних громадян.
Перемога над нацизмом не стала звільненням для українців. Тоталітарний режим совєцьких окупантів, який встановився після цього, став ще одним складним випробуванням, що тривав десятиліттями. Масові репресії, депортація українців та кримських татар, нелюдські табори ГУЛАГУ, розстріли, брутальне придушення визвольного руху, ув'язнення дисидентів. Це все стало реаліями життя "переможців".
Але війна за виживання для українців, насправді, триває і сьогодні. Як і тоді, важливо розуміти, що окупацію дуже легко назвати "миром", а рабство прикрасити міфом про "переможців". Росіяни і, толерований ними режим Путіна, продовжують вбивати українців, окуповувати наші території та намагатися зробити з України маріонетку.
Усі, хто транслює та поширює міфи совка, - кличе сюди смерть і занепад. Щороку таких людей в Україні меншає, і ця тенденція повинна продовжуватися.