Впізнали за манікюром: історія Ірини з Бучі, фото якої надрукували ЗМІ по всьому світу. ВIДЕО

52-річну Ірину Фількіну упізнала майстер, яка робила їй манікюр. Рідні жінки досі не знайшли її тіло.

Про це йдеться в сюжеті ТСН, повідомляє Цензор.НЕТ.

Ірину впізнала Анастасія - мешканка Бучі, яка працює майстром манікюру й навчає жінок робити макіяж.

"Ця жінка - це моя клієнтка, Ірина, яка приходила до мене на курси макіяжу для себе. Ми купили їй набір косметики, вона так раділа, що вона зможе сама фарбуватися, що зможе відвідувати концерти з дівчатами", - розповіла вона.

Рідних Ірини дівчина не знала, тож написала допис в Інстаграмі, в надії, що ті побачать, і вони побачили. Жінка зникла ще на початку березня. Війна застала її на роботі, тож вона поїхала взяти речі, аби повернутися на роботу, розповідає її рідна сестра.

"Транспорт уже не ходив. Вона у співробітника попросила велосипед і поїхала додому. Вона була на зв'язку зі своїми дівчатами, з дочкою, з Олічкою. Вони її просили, аби вона не їхала", - розповідає сестра вбитої Світлана.

Читайте: 90% вбитих мешканців Бучі були розстріляні, - мер Федорук

Та Ірина не слухала. Як і тоді, коли донька вмовляла переїхати до безпечніших регіонів.

"Я прочитала, що там багато росіян, вони вбивають… Я сказала мамі тікати, там евакуаційний поїзд. На що вона відповіла: "Не хвилюйся, це ж твоя мама, вона завжди з усім справиться. Мама тебе любить. Каже, давай, бо важко крутити педалі..." - пригадує донька Ольга Фількіна.

Знайти тіло Ірини в столичних моргах поки не вдається. З передмістя новин теж немає. Навіть маючи яскраві ознаки, такі як манікюр, шрам на руці та особливості зубів.

"Коли мене запитують про маму, я кажу: уявіть собі, якщо вона навіть своєю частинкою, своєю рукою змогла звернути до себе так багато уваги, і відкрити так багато сердець, що вона могла б зробити своєю душею, коли була б жива", - розповідає донька.

Також читайте: Німецька розвідка перехопила розмови російських окупантів про вбивства мирних жителів у Бучі, - Der Spiegel

Рідні Ірини Фількіної все ж сподіваються знайти та поховати її, як годиться. У пам'ять про неї доньки сьогодні заснували благодійний фонд, аби допомагати іншим, хто так, як і вони, втратив рідних під час російських звірств в Україні.

Автор: Ольга Лузан