СМПУ про навалу імпортних сирів: Ми звернулися до прем’єра, якщо реакції не буде – українські заводи закриються до кінця року

Автор: Юлiя Далецька

Із початку року в Україні різко зріс обсяг імпорту сирів. За перший квартал поставки твердого та напівтвердого сиру з-за кордону зросли на 25%, а подекуди й на 30%. Вітчизняні сирзаводи називають ситуацію критичною. Якщо ситуація залишиться незмінною, то вже до кінця року українські заводи почнуть закриватися.

Про ситуацію на ринку сирів та як запобігти колапсу в галузі "БізнесЦензор" поспілкувався з виконавчим директором Спілки молочних підприємств України Арсеном Дідуром.

Опишіть, будь ласка, ситуацію, яка склалася з імпортом сиру в Україні, чому закордонної продукції так багато на полицях українських магазинів?

Імпортний сир зайняв майже половину полиць в ритейлі. Загалом імпорт сирів можна розділити на м'які сорти та тверді і напівтверді. Найбільшу загрозу викликає саме категорія твердих та напівтвердих сирів. Тому що це той асортимент, який виробляють наші підприємства.

Якщо взяти структуру, звідки йде цей сир, то це на 80% Польща. Ситуація не приємна та не здорова. Вона ставить під ризик існування наших сирзаводів.

А чому так сталося, що вплинуло на збільшення імпорту?

Тут декілька причин. У собівартості сиру 70% становить молоко-сировина. Тут ми маємо перевагу перед тими ж поляками, адже ще минулого року наша сировина коштувала на 10% менше, ніж у них.

Решта 30% включає у собі витрати на електроенергію, заробітну плату, логістику, упаковку та інше. Тут ми програємо. У нас унаслідок війни все дорожче. Крім того, минулий рік був достатньо важкий, ми мали відключення світла, працювали на генераторах, що спричинило суттєве зростання витрат.

Що стосується зарплати, то так, вона в нас трохи нижча, але не набагато. Тому що знайти зараз в умовах мобілізації працівника – це велика проблема для підприємств. Іншого виходу, як заохочувати високими зарплатами, немає.

Тож, по деяких позиціях, які формують собівартість сиру, ми маємо перевагу, по деяких – ні. В принципі, воно все те на те й виходить. Сири мають бути приблизно однакової ціни. Але чому поляки завойовують ринок? Є декілька пояснень.

Читайте також: Ціни на імпортні сири в магазинах удвічі нижчі за українські. Як це вплине на галузь

По-перше, нашим сирним заводам треба звернути увагу на рекламу власного виробництва та популяризацію продукції. Це повинна бути системна рекламна і маркетингова політика з завоювання серця споживача. Ментально та історично наші люди вважають, що все, що з-за кордону – якісніше. Це треба змінювати.

Я не бачу, щоб наша якість відрізнялась від польського сиру. Українські заводи також працюють на якісній сировині з ферм. Це на 70% молоко класу екстра.

Але є й економічна складова, з якою важко конкурувати. Поляки проводять експансію на наш ринок. Вони за рахунок державної підтримки можуть собі дозволити працювати або в нуль, або з невеликою рентабельністю. Щодо державної підтримки ми значно програємо.

Із точки зору експансії, то ми не можемо так само завойовувати польський ринок і йти в демпінг. Через дефіцит сировини основний об'єм виробництва сира йде на внутрішній ринок.

Чи існують такі ж ризик для експансії й інших молочних продуктів? Чи варто очікувати витіснення решти категорій на полицях?

Ні, поки ні, тут на нашому боці (інших молочних продуктів, – ред.) терміни реалізації, які набагато менші, ніж у сирів.

Але я не виключаю, що, якщо ми програємо конкуренцію з імпортним сиром, а українські бренди зникнуть з полиць, то споживач уже не побачить таких низьких цін. В імпорту тут не буде з ким конкурувати, вони піднімуть цінники і будуть просто заробляти гроші.

Тому, потрібен комплекс заходів. Наші підприємства, знову ж таки, повинні розробляти програму популяризації своїх сирів і донести до споживача, що вони не гірші.

А чи проводилися якісь перемовини з ритейлом щодо імпорту?

У межах нашої комунікації ми обговорювали цю тематику. Ритейл нам завжди закидає, ніби в нас якість гірша, ніж у європейців, але це лукавство. Для ритейлу головне – це все ж таки економіка.

Якщо вони можуть купувати дешевше ніж у нас, то вони будуть це робити. А пропорція на полиці 50 на 50, поки обумовлена тим, що за наш сир вони розраховуються в період до 120 діб і можуть використовувати цю відстрочку для фінансування власного імпорту. А з імпортом вони розраховуються або по передплаті, або по факту.

Для того, щоби провести такі перемовини, має бути арбітр – у вигляді або Мінекономіки, або Мінагрополітики, – який би з боку держави вислухав, проаналізував і, можливо, запропонував би щось ритейлу, щоб простимулювало його зменшити імпорт і більше закуповувати у українського виробника.

Читайте також: Імпорт сирів стрімко зростає: До кінця 2026 року частка українських сирів на полицях може впасти до 38%

А чи можна очікувати на якесь зниження цін на сири з боку українських виробників? Чи зараз це нереально в умовах війни?

Зниження зараз відбувається – у зв'язку з глобальними тенденціями та після рекордного зростання цін на сировину минулого року. І падіння цін має відображатися на полицях.

Утім, споживач не завжди може бачити такі тенденції через політику ритейла, який за рахунок своїх націнок і договорів маркетинга, що оплачує постачальник, формують кінцеву ціну.

Ми на це не можемо впливати. Ми розуміємо, що тримаючи високу націнку, мережі перекривають свої операційні витрати. Тут двояка ситуація. Не можу коментувати, це інший бізнес, і потрібно, щоб там вже розбиралась держава.

Має відбутися аналіз. Якщо зменшилась ціна на молоко, то чи зменшилась ціна на сир? Я знаю, що вона зменшилась, але чи знизилася на полиці?

Але можуть бути й затримки через залишки на складах, які продаються ще по старих цінах. Усе треба аналізувати.

Як держава може підтримати сирну галузь?

Ми розуміємо, що держава наразі всі кошти витрачає на ЗСУ. І нормально до цього ставимося. Бізнес працює, сплачуються податки та фінансуються безпекові заходи. Утім, має бути хоча б подоба підтримки, яку має та ж Польща.

Держава має можливість підтримати галузь у межах програми "Національний кешбек", але її треба переглянути. У молочній галузі найбільшої підтримки потребують сири. І ми звернулись до уряду з пропозицією збільшити кешбек на такі продукти до 30%. Це, на нашу думку, стимулювало би українців до патріотизму і любові до українського сиру.

Також на ринок сирів впливає "сірий імпорт", коли продукція завозиться нібито для своїх потреб, а потім вона з’являється на прилавках маленьких крамниць. На місяць ми бачимо завезення до 1000 тонн таких сирів. Чи може держава, не витрачаючи гроші, зупинити цей сірий імпорт? Може.

Тому ми порушили ці питання на рівні держави, зустрічались з профільним замміністра економіки, попередили, що може бути ризик закриття до кінця року наших сирних заводів. Також проаналізували ситуацію в своєму колі.

Якщо держава перегляне структуру нацкешбеку в бік стимулювання і підтримки тих категорій, які дійсно цього потребують, та закриє те, що ламає ринок і робить нашу конкуренцію нерівною з сірими і контрабандними схемами, то це збереже сирні заводи.

Читайт також: Імпортний сир заполонив полиці в магазинах. Національні виробники б’ють на сполох

Ви неодноразово згадували про дотації молочної галузі в Європі. На що варто звернути увагу в Україні?

З огляду на євроінтеграцію наша держава має розуміти, що аграріїв Європейського Союзу достатньо підтримують дотаціями, субсидіями та різними компенсаціями. Теж саме потрібно закладати і в наш держбюджет.

Головне, щоб хотілося в цих непростих умовах отримати від держави – це стимулювання збільшення поголів’я корів.

Однією з причин програшу конкуренції є недозавантаженість наших заводів сировиною – лише на 63%. У Європі цей показник становить 100%. Тобто в них немає проблеми з дефіцитом сировини. Вони виробляють стільки молочних продуктів, що продажі на зовнішні ринки – дуже актуальні. Так вони зберігають зростання виробництва молочної сировини. Нам теж потрібно звернути увагу на підтримку тваринництва.

Ну, і звичайно, необхідно працювати з іноземними фінансовими структурами, щоб наші підприємства мали достатній доступ до фінансових ресурсів – як обігових за пільговими програмами, так і інвестиційних за довгостроковими програмами, щоб можна було залучати кредити під прийнятні європейські ставки та на довгий термін.

Наприклад, щонайменше на 10 років, щоб можна було інвестувати в модернізацію та нові виробництва.

Які ви можете дати прогнози? Чи вдасться таки знизити частку імпортної продукції на полицях та збільшити для української?

Ми звернулись з офіційним листом до прем'єр-міністра Шмигаля, окреслили ситуацію та попередили про наслідки, з якими можемо зіткнутися. Тому я можу давати прогноз, виходячи із реакції уряду на це наше звернення.

Якщо Кабмін прийме його до уваги та вважатиме, що це важливо, тоді всі разом – і виробники, і переробники, і ритейл, і інші служби – шукатимуть вихід з цієї ситуаці. І я впевнений, що в такому разі ми знизимо присутність імпорту по твердих та напівтвердих сирах до 20%-30%.

Якщо не буде жодної реакції з боку держави, то я не виключаю, що вже на кінець року побачимо закриття сирних заводів, які наразі і наповнюють магазини вітчизняною продукцією.