Армия РФ продвинулась возле Стельмаховки, в Гродовке и Украинской, - DeepState. КАРТА

Та яка там Стельмахівка? Тут вусіка затримали лідор лічно підключився і вся швора а тут якась діпстейт піару пшик і відосіка не запилиш.

ЗЄ каже, що все це за його планом.

Згадався інший персонаж, у якого "СВО ідьот строго по плану".

Просунулась біль того, просунулась біля цього й т.д. Особисто в мене не викликає довіри інформація пов'язано не з якимись конкретними "успіхами" пов'язаних з населеними пунктами а з відкритим простором, бо не розумію як впевнено це можливо перевірити виходячи лиже з побічної інформації?! Тож нехай на це опирається той кому цього достатньо, а я почекаю на щось конкретніше хоча б від ISW котрий опирається на розвід данні!

Jesli smotret NATO filosofiju,tak tam vsio postavleno na napadenije,a zacyta netu glavnoje u nix strategiji.Zacycatsia ti mozes skolko mozes,no vsio taki nado dumat kak napadat gde tebia ******

то ******* гундосе, можеш пояснити - це вже "стабілізація" чи іще "вирівнювання"?

@ "Війна піхоти під Покровськом. Чому почав і продовжує сипатися наш ключовий напрямок на сході


Це історія про те, як російська армія за пів року пройшла 30 кілометрів від Авдіївки, просунувшись під одне з найбільших, стратегічних і донедавна тилових міст Донеччини - Покровська. Про те, чи можна було цьому запобігти. І чи допомогла або ж завадила цьому Курська операція.

Як розвивалися події на Покровському напрямку

Покровський напрямок посипався не раптово. Майже щотижня з 15 лютого, відколи українська армія залишила Авдіївку, Сили оборони з різною інтенсивністю відступали в напрямку Покровська.
Одним із перших складних моментів була заміна Третьої штурмової, яка стояла в районі Орлівки та Семенівки (біля Авдіївки), на 68 окрему єгерську бригаду. Тоді росіяни, на жаль, вдало скористалися одним із найтонших місць в обороні загалом й особливо української армії - ротацією підрозділів.
Як розповідає один із членів екіпажу великого дрона-бомбардувальника на ім'я Віталій, що працював на тій ділянці в березні, 68-ма навіть не встигла повністю зайти на позиції:
"Ми зустрічали хлопців з 68-ої, які тільки заходили на позиції й мусили одразу звідти йти, бо їх розвальошило FPV-іхами. Бо коли бригада виходить, вона забирає з собою весь окопний РЕБ. Це типова ситуація для цього напрямку - найбільш стрімке просування відбувається під час ротацій. Окупанти ловлять цей момент".
"У першу ж ніч, як ми замінили Третю штурмову на Семенівці, противник спробував штурмувати. І відтоді м'ясні атаки не припинялися", - підтверджує співрозмовник в 68-ій бригаді.
Весь березень і частину квітня росіяни поступово рухалися на захід - у напрямку Уманського, Яснобродівки та Нетайлового. А потім, у середині квітня, обрали для себе надзвичайно вигідний маршрут - на північ від Авдіївки, вздовж залізниці. Ця тактика згодом допомогла їм в захопленні Очеретиного, Прогресу, Желанного, Новогродівки…



Напрямки просування росіян на кінець квітня 2024-го

Вздовж залізниці ідуть густі й зелені посадки, в яких росіянам було зручно накопичуватися й іти на штурми - а Силам оборони було важко їх виявляти й відпрацьовувати по них з артилерії або дронів. Враховуючи, що ворог наступав переважно піхотою, це була найкраща тактика.
"Щоб зупинити росіян вздовж залізниці, треба було робити завали, ставити мінно-вибухові загородження. Щоб був хороший огляд - викошувати густі посадки. Це почали робити тільки десь у Желанному! Але там це вже не допомогло, бо фронт сипався занадто швидко. Можливість була, час був, просто хтось забив болт. Наверх звітувалося, що в нас усе добре", - розповідає один із поінформованих співрозмовників у 47-ій бригаді.
Другою та ключовою подією, на якій почав провалюватися Покровський напрямок, став раптовий прорив росіянами Очеретиного - доволі великого селища на залізниці, що мало міську забудову та промислові будівлі. Тобто було надзвичайно вигідним рубежем для оборони. Окупанти прорвалися туди в середині квітня.
Раніше ми уже розповідали про дві версії подій, чому це стало можливим - швидкий відступ 115-ої бригади з селища або ж невдала ротація 115-ої на 100-ту.
Нині ми отримали ще одне свідчення щодо Очеретиного від офіцера суміжної бригади. Воно підтверджує першу версію.
"Перед наступом я отримав розвідінформацію, що росіяни наступатимуть на Очеретине, в якому на позиціях нікого немає. Я одразу подав цю інформацію на вище керівництво, на що комбриг бригади, яка там стояла (115 механізована), відповів: "Усе на місці, усі стоять".
А на ранок туди на повному спокойняку почали заїжджати росіяни через мінні поля, які подавалися у звітах, але яких насправді не було. Після того, як здали Новобахмутівку, Очеретине та Соловйово, фронт почав сипатися такими темпами, які ми зараз бачимо", - зазначає офіцер.
"Коли росіяни захопили Очеретине, стабільної лінії бойового зіткнення не було. Ніхто не знав, де фронт. У селах Сокіл, Євгенівка, Восход усі ходили з автоматами в руках і питали паролі - щоб знати, свій чи чужий", - додає згаданий вище член екіпажу дронщиків на ім'я Віталій.
Тоді ми вирішили, що наступна група висувається, як тільки попередня перетне одну з чотирьох точок на маршруті. До "сірого" усі вийшли живими. По жодному бійцю не відкрили вогонь".
Третій і останній населений пункт, який хочеться виокремити в ефекті доміно на Покровському напрямку, є село Прогрес, яке теж стоїть на залізниці. Адже в районі Прогресу наприкінці липня почало формуватися оточення, інформація про яке просочилася в публічний простір.
Тоді між двома селищами взодовж залізниці - Прогресом і Лозуватським, затиснутими опинилися до 50 бійців 31-ої окремої механізованої бригади. Росіяни продавили першу лінію оборони, на якій стояла 31-ша, і другу, де через брак людей оборону тримала новостворена й недосвідчена 151-ша механізована бригада. Таким чином ворог просочився в тил.



На скриншоті з мапи DeepState позначене оточення між Лозуватським і Прогресом, у яке в кінці липня 2024-го потрапили 46 бійців 31-ї окремої механізованої бригади

У ті дні українські OSINTери з https://t.me/DeepStateUA/19966 DeepState повідомляли, що командир 31-ої бригади полковник Андрій Усанов не віддав наказ на вихід, тож хлопці вирішили прориватися самі. Втім, один із командирів 31-ої в розмові з УП таку версію категорично заперечив. За його словами, Усанов особисто погодив план командирів 1-го та 3-го батальйонів на вихід з оточення й надав їм артилерійську підтримку.
План комбатів, які рятували своїх хлопців, був блискучим. За ніч через поле з оточення живими вийшли всі 46 бійців, серед яких були поранені. Це один із небагатьох прикладів справді вдало спланованої операції на Покровському напрямку.
Комбрига Усанова, як із жалем розповідають хлопці, які записували звернення на його підтримку (наразі це відео видалене з ресурсів бригади), зняли з посади. Нібито за "провал на Покровську". Саму ж бригаду перекинули на інший напрямок.
Один із командирів 31-ої механізованої бригади про планування операції з виходу з оточення між Лозуватським і Прогресом:
"Створення плану зайняло десь 6-7 годин. На той момент наші бійці уже 5-6 днів перебували в напівоточенні й добу - у повному оточенні ворога. Усі "старлінки" були знищені, єдиним способом зв'язку були рації, батареї на які ми скидали "Мавіками".
Ми звикли, що ми воюємо суто в посадках - ми рухаємося ними, стоїмо там. А тут ми не могли вийти посадками, бо нарвалися б на противника, тому вирішили вести людей суто по полю. В оточенні було 46 бійців з двох батальйонів. Ми задіяли всі екіпажі "Мавіків", їх було шість, щоб безперебійно супроводжувати групу.
Найбільша складність була з "трьохсотими", бо вони були неходячі - ми розуміли, що вони не перейдуть протитанковий рів. Ми виносили їх у першу чергу, щоб відрахувати потрібний відрізок часу - це було 40 хвилин. Усі мали виходити малими групами по черзі, щоб їх не спалив дрон, але в якийсь момент ми зрозуміли, що нам бракує дві години для виходу до того, як почне світати.
Тоді ми вирішили, що наступна група висувається, як тільки попередня перетне одну з чотирьох точок на маршруті. До "сірого" усі вийшли живими. По жодному бійцю не відкрили вогонь".

Після захоплення Прогресу росіяни ще активніше розповзлися по північній частині Покровського виступу - захопивши Желанне та Новогродівку. Паралельно, але трохи повільніше, росіяни захоплювали центральну частину виступу і спускалися від залізниці на південь - у напрямку Мемрика та Українська. Наразі окупанти стоять за 8-10 кілометрів від Покровська - останнього великого міста перед Дніпропетровською областю. За 4 кілометри від сусіда Покровська - Мирнограда. За 5 кілометрів від дороги Покровськ - Костянтинівка. Буквально біля адмінмежі Селидового, захопивши 200-метровий терикон, що дає їм огляд над містом. Та захопивши частину Українська, впираються в Гірник.



Карта Покровського виступу станом на 16 вересня 2024

Імовірно, росіяни спробують здійснити чергове оточення українських сил, з'єднавши свої підрозділи в районі Гірника та повзучого виступу над Красногорівкою.



За ці шість місяців російська армія утворила, розвинула, та, що найгірше, утримала величезний виступ між Авдіївкою та Покровськом завдовжки 30 кілометрів і завширшки 20. На карті фронту він одразу впадає в око.
Військові напівжартома такі виступи між собою називають "пісюнами", каже Віталій:
"Що роблять росіяни: просунулися на кілометр в одній точці - утворився такий "пісюн", потім трохи правіше/лівіше - ще один такий "пісюн". Потім підтягнули піхоту, засоби ураження, і потім замкнули тих, хто знаходиться між цими двома виступами.
Типова тактика: відрізати - замкнути. І такі виступи треба одразу обрізати, під корінь. Через н

Наслідки для України, після втручання у дії ВІЙСЬКОВИХ на фронті, єрмака і отого НЕЗЛАМНОГО СРАТЬєха, та зняття/знищення, досвідченої команди Захисників України …
Маємо в Україні те, що МАЄМО на сьогодні, від Оманських… Акакаяразніца …. Ну, хоть паржом…, аби тільки не до таборів московськага ГУЛАГУ, для Українців …???
Памятаймо, АРМІЯ, МОВА, РЕЛІГІЯ!!!

Оккупанты, а не армия рф.