Вуди Аллен прокомментировал свое участие в российском кинофестивале: Не думаю, что прекращение творческих дискуссий может когда-либо помочь

Ви праві. Але нам не варто на це рефлексувати, бо ті хто є в списку епштейна скоро будуть світитится в рашці цілими стадами, ублажаючі ***** не здавати їх всьому світу, і все це буде на вимогу ***** і під тиском трампа і його БД, який вже не знає як спасти свої сраки від зневаги американців до них. Доні почав всіх мочити в валізі ***** щоб не бути в ній сам на сам.
Американці слідкують за всіма хто відмітитися в підримці ***** і росії, і відмічпють, що це явна ознака перебування в списку епштейна.
Вчора моя шкільна подруга прислала відео з Вашингтону(вона там вже 22 роки живе). Місто величезне наче вимерло, людей на вулицях не має, всі хто займаються торгівлею, харчуванням потерпають від відсутності клієнтів. Вона йшла по вулицям з увімкнутим телефоном. Кадри нагадують апокаліпсіс. Я за 30 хв нарахувала лише 7-ро людей які побачивши один одного прискорювали ходу. Бо це лякає всіх.
На черщі Чикаго. Доні вирішив воювати....але у власній країні з власним народом.

ця вуді - дрібне гундосе чмо з дегенеративними фільмами

.

"кому и кобыла невеста"

.

Добре, що в тебе наречений

у нього женіх конь Лавров, бо дуже вже той пенікс рашку любить

.

І що? У твоєму дописі головне слово "БУЛИ"...
У мене в містечку, колись, "був" один чоловік. Все життя був то парторгом заводу, то депутатом, то головою міськради... Але постарів. І на старість до нього прийшли два "друга" - "Альцгеймер" і "Паркінсон"... А разом з ними - подруга "Деменція"... І став він ходить по вулицях і срать у штани...
Питання - як його зараз сприймать? Як "бувшого голову міськради", чи як "теперішнього маразматика"?

Ну БУВ, той шо? Зате шо він був колись, а зараз обісрався сам та обісрав сша ти його у сраку будеш цілувати?

Назви хоч один його "шедевр" який ти подивився? Я щойно подивився яка в нього фільмографію і виявляється що я жодного фільму його не знаю.

Прокляття нефритового скорпіона, Сплячий, Матч-поінт...

Так. Але є такий вислов: "Не треба плутати автора з його ліричним героєм". Може бути режисером (актором, співаком, поетом) від бога, але людиною - лайном. Хіба мало зараз прикладів - від, скажімо, Марка Захарова чи Анни Нетребко до якогось Жерарда Депард'є чи (не до ночи пом'янути!) Юнни Моріц? На жаль, Вуді Аллен увійшов в цей сумний список тих, хто зіпсував собі некролог...

Непоганий австрійський художник першої половини 20-го століття, ага, ага

Тебе Геббельс лайкнув! 😁

А що ти хотів? Колись було сказано - "Основна маса акторів дають себе, через мистецтво... І лише геніальні актори дають мистецтво через себе...".
Але ж і "мистецтво" - це теж "подача СВОГО ВЛАСНОГО БАЧЕННЯ світу, автором... Письменник подає "своє", а коли за це беруться сценарист з режисером, то те "бачення" авторське, часом і впізнать не можна - бо ці два "кадра" ще й своє "бачення" туди вкладають...
Так і в названому випадку - спочатку Лев Толстой виклав своє "бачення" війни 1812 року, а потім Сергій Бондарчук інтерпретував "бачення" Толстого, у своє власне "бачення", у семигодинному фільмі...

Не виправдовую, але помітила на собі: чим більше дорослішаєш, тим більше скорочується час. Я вже не кажу, що рік пролітає, як день. Але іноді ловлю себе на думці, що ото моє " зовсім нещодавно" - це 25 років тому. Навіть чоловік іноді сміється.
А я ще значно молодша за Вуді...

Цілком згоден.
Для мене Міленіум був ніби вчора, навіть не помітив, що увійшло в ці 25 років. Рік схожий на рік і все на одне лице. Згадати нічого. А 25 років перед М. битком сповнені подіями
Психологія віку. На жаль...

Мій розумний син видав дуже слушну гіпотезу цього феномену: якщо тобі, скажімо, 5 років, то 1 рік - це 1/5 твого життя. Багато! Якщо тобі 10 - то 1/10. А якщо тобі 50 - то лише 1/50! Ось воно і тече, як вода між пальцями. А далі все коротше...

Ти коригував?

Ні

Все він розуміє - але жирні гроші любить значно більше.

При умові достатньо товстої пачки асигнацій, він би і Христа залюбки розіпʼяв би.