Мужчина сам себя покалечил в туалете ТЦК Днепра после прохождения ВВК. Его госпитализировали

Рашистським ботам та мразотам з динири не хвилюватися. Розпізнаємо сходу та стабільно посилаємо за русскім корабльом.

Але питання до українців. Поясніть, бо не розумію. От реально не розумію.
Як?
Якщо ти прожив достатньо, якщо ти вважаєш себе особою чоловічої статі, ти бачиш, що тебе, твоїх дітей, твоїх близьких людей банально хочуть вбити, а твою землю, твоє майно відняти - береш до рук зброю і воюєш.
А як може бути інакше?
Я вже вечорі 24.02.22 стояв на блок-посту з власною помповою рушницею (АК, РПГ, покемони та б/к лише через декілька днів підвезли).
І тепер на фронті. Вже четвертий рік. Поранення, чисельні контузії, на ВЛК не їду, бо ще здуру визнають зовсім непридатним ))
Мене усі ці роки оточують такі самі бойові побратими. Багато хто загинув. Стерті, але ще тримаємося.

Так от. Не розумію. Ну, наприклад, ти все життя сцикун, боїшся смерті, боїшся опинитися в незнайомому середовищі, таке.
Розумію. Люди - вони різні. Маєш право бути сцикуном.
Але цікавить інше.
Настільки боятися бути мобілізованим в ЗСУ, що не боятися втонути в Тисі, не боятися себе зарізати. Не боятися вистрибнути на повному ходу з бусіка. Нападати на військовослужбовців ТЦК...
Тобто, якийсь когнітивний диссонанс.
На фронт - боїмося, а себе зарізати не боїмося.
Як таке може бути?
Поясніть, хто розуміється на цій ухилянтській психології?
Може, вони ждуни русского міра?

Систему примусової мобілізації міняти не можна, на думку владі.
Бо інакше тоді треба платити людям великі гроші, щоб вони добровільно йшли в армію. Але тоді меньше грошей буде до збагачення мародерів від влади.
Тому хай краще люди себе калічать або тікають з армії (як от в жовтні 70% мобілізованих втекли з армії).
Це краще для влади, ніж поділитися грошима з людьми, щоб заохотити їх добровільно йти в армію.

Кивати на мусорів, на депутатів, на військових пенсіонерів, на слуг народу, на всю цю шелупонь несерйозно.
Нормальна реакція нормальної людини на рашистських підорів, що прийшли на твою землю з конкретною метою тебе вбити - береш ствол і робиш по максимуму, щоб вбити їх першим.
Вірно ж?
Ми воюємо не за тих, хто на печі п'є самогон. І не тих, хто катається по Києву на всяких бентлях від ресторану до ресторану.
Ми воюємо за себе та свої родини. Якщо високопарно - то за Батьківщину (яка про тебе пам'ятає, але не згадає).