Китай отменяет ограничения на экспорт редких металлов в США
Китай временно отменил действие ограничений на поставки в Соединенные Штаты ряда стратегических материалов и минералов, запрещенных к вывозу еще с декабря 2024 года.
Как сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на агентство Reuters, решение касается галлия, германия, сурьмы, сверхтвердых материалов и ряда редкоземельных металлов.
Китай открывает экспорт стратегических ресурсов
Министерство торговли КНР сообщило, что отмена запрета будет действовать до 27 ноября 2026 года.
Также приостановлены проверки конечного использования графита "двойного назначения", который будет поставляться в США - это разрешение будет действовать в течение одного года.
Кроме того, Пекин приостановил действие 24% тарифов на американские товары.
Дополнительные пошлины ставятся на годовую паузу, однако базовое 10% тарифное ограничение остается в силе.
После встречи Си Цзиньпина с Трампом
Ослабление экспортных и тарифных ограничений стало результатом встречи китайского лидера Си Цзиньпина с президентом США Дональдом Трампом, которая состоялась на прошлой неделе.
По данным тарифной комиссии Госсовета Китая, новые правила начнут действовать с 10 ноября и имеют целью стабилизировать торговые отношения между Пекином и Вашингтоном.
Напомним, Соединенные Штаты снизили общую ставку пошлины на китайские товары до 47%, заявил президент Дональд Трамп после достижения прогресса с Китаем в вопросах импорта сои, редких земель и фентанила.
Ранее мы писали, что лидер Китая Си Цзиньпин во время встречи с российским премьер-министром Михаилом Мишустиным в Пекине заявил о стремлении увеличить инвестиции и расширить экономические связи с Россией.
Усе для її ведення (від грошей і до комплектовання для зброї) Росія одержує від Китаю.
Оскільки Трамп не хотів зривати досягнення підсумкових домовленостей, то питання закупівлі Китаєм російської нафти випало з порядку денного.
Очевидно, що Китай поки що все влаштовує. Москва поглиблює ізоляцію від Заходу, відмовляється від «перезавантаження» з США, а тому поглиблює свою залежність від Пекіна. Що довше триматиме війна, то незворотнішими ставатимуть ці процеси.
Навіщо Китаю щось змінювати? Нехай путін воює і далі, нехай постійно принижено просить Пекін про допомогу, нехай чимраз дешевше продає йому власні ресурси, щоб мати змогу продовжувати війну. Це навіть жодним чином не заважає самому офіційному Пекіну постійно виголошувати «миротворчу» риторику і позиціювати себе не стороною конфлікту, а потенційним «посередником».
Крім того, для Китаю важливо, щоб режим путіна нікуди з Росії не подівся. Нехай він і далі існує, вибудовує стіну ізоляції від Заходу, посилюючи залежність від Китаю. Ніхто не може гарантувати політичної стабільності в Москві, якщо раптом на місце війни прийде мир і «ветерани» почнуть повертатися до російських міст.