53% украинцев выступают против территориальных уступок, - опрос КМИС. ИНФОГРАФИКА
53% украинцев категорически выступают против любых территориальных уступок в войне с Россией.
Об этом свидетельствуют результаты опроса Киевского международного института социологии, передает Цензор.НЕТ.
Территориальные уступки
Для сравнения, в начале октября 2025 года такую позицию разделяли 54% опрошенных. В то же время 33% респондентов в целом готовы согласиться на территориальные потери. В октябре этот показатель составлял 38%. Доля тех, кто не смог определиться с ответом, выросла с 8% до 14%.
Социологи отмечают, что ответы респондентов существенно зависят от конкретизации возможных "территориальных потерь". Так, в случае официального признания отдельных территорий частью РФ против такого сценария выступают 58% опрошенных, тогда как 25% готовы его принять.
Передачу под контроль России территорий, которые сейчас контролирует Украина, отвергают 66% респондентов. Согласиться на такие уступки готовы 18% опрошенных.
Замораживание линии фронта
В то же время в случае замораживания линии фронта без официального признания оккупированных территорий российскими против выступают 50% украинцев, а 39% заявили о готовности принять такой вариант.
Опрос проводился с 26 ноября по 29 декабря 2025 года методом телефонных интервью. Было опрошено 1001 гражданин в возрасте от 18 лет на всей территории Украины, контролируемой правительством.
Формальная статистическая погрешность выборки при обычных условиях не превышает 4,1%.
Як і про тих, хто повернувся з таборів ГУЛАГУ2 московії ******, з 2014 року!!
США отримали корисні копалини України .
Зепідор отримав безкінечну владу , можливість абсолютно безкарно красти і робити що хоче
Ну а дурні вкраїнчіки l
Ці 50% взагалі розуміють, що останні 3 роки відбувається на фронті? А що відбувається з процесом мобілізації? Швидше за все ні. Отак працює пропаганда. Гроші , витрачені на гімномарафон і позитивних блогерів недаремно. Мізки промито якісно , ккд 50%.
Вам Зелька з Трампом впарят "мир без територій" чим просто подарують РФ більш зручні плацдарми для наступу.
2. Хто замовник опитування? Воно вартує немалих коштів. Головне - формулювання питань. Соціологи чудово знають, що це сильно впливає на результат. Питання формулює замовник. Соціологи можуть лише порадити їх змінити. Але замовник вирішує, що буде написано в опитувальнику. Хто це?
3. КМІС серед кількох відомих контор має досить смердючу репутацію ще з 2004-го і "двічи переможця" Януковича. Їхні маніпулятивні опитування на замовлення Медведчука та Тимошенко також були відомі у вузьких колах. Зараз хтось знов їх танцює. І є чітке відчуття, що ці хтось сидять на Банковій. Бурна активність останніх місяців і специфічні теми опитувань.
4. Після зміни влади керівництво КМІС - на допити. І не лише зіц-фунта Грушецького, який на публіку коментує результати. Але й старого чорта Паніотто, який там заправляв із часів Кучми.
КМІС провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання, які стосуються війни і миру. Методом телефонних інтерв'ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія).
Ітогі падвєдьом (с).
1. Замовника вирішили не світити. Власне опитування, еге ж. За власні кошти. Ті, хто в темі - посміються.
2. Опитування телефонне. Така методика вважається менш точною в усьому світі. А в Україні зараз із величезними пересуваннями населення взагалі не зрозуміла її релевантність.
3. Опитування не охоплювало біженців за кордоном та бійців на фронті. Його цінність, м'яко кажучі, сумнівна. Але комусь дуже треба вкинути певні меседжі. Тому зварганили шось на швидку руку, аби було на шо посилатись.
Іще раз. Це опитування дуже смердить. КМІС дуже смердить. Його діяльність після зміни влади має бути розслідувана. У 2004-му інформаційне прикриття підрахуйства не було покаране. І зло продовжує шкодити.
1. Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна може відмовитися від деяких своїх територій.
2. За жодних обставин Україна не має відмовлятися від жодних своїх територій, навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності.
Відмова від територій - Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності
Не відмовлятись - через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності
Це все, що треба знати про це опитування і цю контору. Навряд їх розслідуватимуть за цієї влади. Але наступна - мусить.
налаштовуватися на війну а треба. Однак ще що насторожує
в переговорному процесі і це поведінка США. Трамп та його
адміністрація, і вони схиляють нас до капітуляції України та
поступок росії, зокрема територіальних. Тут нічого не зробиш.
Американці вони примудрилися обрати найбільш неадекватну
постать із усього політичного олімпу ******** Америки. Ми
ж з цим нічого не можемо зробити. Так а перейматися з цього
приводу абсолютно марно. Тому ми сприймаємо це, як даність, і
продовжуємо жити та воювати з окупантом. І ще взагалі завжди
маємо розраховувати тільки на себе. Тому, по-перше, ми маємо
укріплювати наші Збройні Сили і підтримувати їх щоденно. Бо
ніхто, крім ЗСУ, не захистить Україну. А за можливості чоловіки
мають йти до війська, розуміючи, що все одно прийде їхня черга.
Нікуди ти не подінешся бо можеш точно опинитися в окупаційній
кацапській армії. Ця війна на виживання: або ми втримаємося як
нація і переможемо, або буде велика біда - просто ми назавжди
зникнемо, як Український народ, і станемо рабами недокацапами.
Проти територіальних поступок, виступає 100% Українців!
Бо не Українець той, хто погоджується віддати хоч квадратний метер Української території!
Немає таких охочих, ділитись з ворогм територіями в Україні!
А тому, навіть якщо Західна Європа втомиться нам допомагати у цій національно-визвільній війні з імперією зла, ми підемо у нашій боротьбі до останнього, бо вибору в України немє!
Або перемога, мир, Україна; або іпреське стойло, заслання, Сибір і смерть України як держави, а Українців, як нації!