Музеи преследуют воспитательную цель. А какова воспитательная цель музея Булгакова? - председатель УИНП Алфьоров
Украинское государство не принимают носители российской идентичности, поскольку оно им враждебно. Таким был Булгаков.
Об этом заявил глава УИНП Александр Алфёров в интервью Цензор.НЕТ.
Подробности
"Украина, украинские земли — это территория на границе Европы и Азии, здесь очень специфично такое понятие, как пришельцы. Потому что любой пришелец, который приходит на службу государству, становится полноценным его членом. Например, Вячеслав Липинский, чистокровный поляк, шляхтич, римо-католик, является одновременно автором государственнической школы истории Украины.
А есть и обратный пример. Возьмем Крым, сколько там российских военных пенсионеров, они, наоборот, в российской идентичности. Они не хотят служить этой земле, они ее не понимают, у них не такая "языковая челюсть", они могут читать Лесю Украинку только в переводах на русский язык, и тогда возникает вопрос: а кто эти люди? А эти люди — носители другой ментальности, другого поведения, другой идентичности", — пояснил он.
Соответственно, Булгаков нес в себе российскую идентичность, подчеркнул Алфьоров.
"Да, там не проработана семейная травма — смерть отца, его университетское окружение и неприятие украинского государства. Украинское государство не воспринимают носители российской идентичности, потому что оно им враждебно.
У нас, пожалуй, полстраны читали "Мастера и Маргариту" или другие рассказы московского цикла. Да, Булгаков оставил описание Киева 1918 года, но он жил в пределах своего мира и был носителем этого мира. И поэтому на печи в доме Турбиных написано "Бей Петлюру!" — пояснил глава УИНП.
Музей Булгакова
"С музеями не нужно бороться, музеи нужно поддерживать. Но мы должны понять: если есть музей, то какова его цель? Во-первых, музеи — это хранители артефактов эпохи. Также музеи имеют воспитательную цель. Какова воспитательная цель музея Булгакова?
Неужели у нас нет других тем, которые были бы интересны для украинцев и для гостей из столицы? Или Булгаков известен в мире так, как это пытаются показать некоторые? Нет, не известен. В мире известен Шекспир, но улицы Шекспира и Жюля Верна у нас появились только недавно.
Соответственно, когда мы говорим о музее Булгакова, то не должны бороться с Булгаковым. Речь идет о влиянии российского мира и о том, как это позже использовала российская пропаганда. Мы должны называть вещи своими именами", - рассказал он.
Полный текст интервью с главой УИНП Александром Алферовым для Цензор.НЕТ читайте по ссылке.
Что предшествовало
- В Киеве на Андреевском спуске демонтировали памятник русскому и советскому писателю Михаилу Булгакову. Скульптуру вывезли коммунальные службы.
- Памятник Михаилу Булгакову на Андреевском спуске демонтировали и передали на хранение наследнице автора. Решение принято в рамках деколонизации.
Якщо до булгакова конкретно, то ставлення моє таке:
"Біла гвардія" - геніальний твір. Тому що зображає долі людей в умовах краху звичного для них світу. Показує їх рішення, вибір, волю, нещасні і щасливі моменти. Зображує ДУЖЕ якісно і атмосферно. Те що автор через переконання або коньюктурно опинився, на наш ******** погляд, не на тому боці - то прикро, звичайно. Але це ніяк не зоюов'язує читача робити якісь там кроки в сторону руськаго міра, бо твір не про це, взагалі.
Тож я категорично проти встановлення нових пам'ятників булгакову (тому що недоречно) і проти зносу старих (тому шо статУї - це лише статУї і нічого більше). Я категорично проти нищення музеїв будь-яких. Тому що це історія така, як вона є. А наділення всього шо попало "виховним, ідеологічним і патріотичним значенням" - це тухлі відрижки совка і нічого більше. Це не працює, викликає відразу і огиду.
Щодо голосування: люди, за яких я голосував, не стали президентами. Дивлячись на тих, хто стали, бачу, що я не помилився жодного разу.
Найсмачніша рулька яку я поки що їв у житті була в іспанському ресторані на площі Гран-Плас - в самому серці Брюсселю. Та навіщо далеко ходити - є площа Ринок у Львові.
але існує..
звичайно, малороси, та інші манкурти,
можуть зробити з музея наливайку..
бо легше опуститись,
стати московським андрофагом,
ніж піднятись,
закінчити Києво-Могилянську академію..
Якраз чудова нагода для того щоб розмістити музей періоду модерну.
Ігор Сікорський, видатний авіаконструктор, який народився в Києві, а більшу частину життя прожив і працював у США, мав глибокий духовний та історичний зв'язок зі своєю батьківщиною.
Найбільш відомим і цитованим є його офіційний лист від 30 серпня 1933 року до Василя Галича (представника української діаспори в США, голови Українського Товариства в Чикаго). У цьому листі Сікорський чітко й однозначно висловив своє ставлення до свого походження та до України.
Ось ключові тези та цитати з його висловлювань:
Про своє походження
У згаданому листі авіаконструктор прямо зазначав, що його рід має суто українське коріння:
«Моя родина, яка походить із села на Київщині, де мій дід і прадід були священниками, є чисто українського походження з козацького роду».
Він також додавав, що виховання він отримав як людина, віддана Російській імперії (що було нормою для багатьох інтелігентів того часу), але наголошував на своїй етнічній приналежності:
«Проте ми завжди вважали себе українцями, і я пишаюся тим, що належу до цього працьовитого і талановитого народу».
Про майбутнє України та її культуру
Сікорський високо цінував потенціал української нації та вірив у її відродження:
Про релігійність та стійкість: Він згадував, що український народ зберіг свою душу, релігійність та глибокі традиції попри всі історичні випробування.
Про культуру: Сікорський захоплювався українською культурою, мовою та піснею, зазначаючи, що вони мають унікальну красу та самобутність.
Про державність: У часи, коли Україна перебувала у складі СРСР і переживала трагедію Голодомору (лист написаний якраз у серпні 1933 року), Сікорський висловлював глибоке співчуття землякам і вірив, що український народ обов'язково вийде на шлях самостійного розвитку та побудує власну щасливу долю.
Важливий контекст
Довгий час радянська, а згодом і російська історіографія намагалися представити Сікорського виключно як «російського конструктора». Проте віднайдені в архівах США листи (зокрема, згаданий лист до Василя Галича) доводять, що Ігор Сікорський чітко ідентифікував свій рід як український і щиро вболівав за майбутнє України.
Сьогодні його ім'я офіційно увіковічнене в Україні: на його честь названо Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) та Національний технічний університет України «КПІ», де він свого часу навчався і запускав свої перші гвинтокрили.
все інше локшина на вуха і відволікання від основного
Володимир Сосюра.
Меморіальну дошку треба скидати.
Ставлення Володимира Сосюри до України - це глибока, щира любов, яка стала головним сенсом його творчості, але водночас джерелом трагічних випробувань та внутрішнього розриву. Його світогляд балансував між відданістю українській національній ідеї та вимушеною покорою радянській системі. [https://dn.gov.ua/news/******-********-dolya-i-tvorchist-volodimira-sosyuri 1, https://ukraine-history.com/volodymyr-sosyura-zagublenyj-mizh-naczionalizmom-i-komunizmom/ 2]
Основні аспекти його патріотизму та ставлення до Батьківщини:
1. Відданість та поетизація образу
Поет обожнював Україну, оспівував її красу, історію та народ. У своїх творах він малював «вишневу Україну», звертався до символів вічності, таких як Дніпро, зорі та неопалима купина. Українську мову він називав «солов'їною» і закликав любити рідну землю всім серцем. [https://www.facebook.com/DonetskaODA/photos/%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%96%D1%82%D1%8C-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%83-%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%8F-%D1%96-%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%87%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C-%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B0-%D1%81%D0%BE%D1%81%D1%8E%D1%80%D0%B8%D1%83-%D1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96-1898-%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D1%81%D1%8F-%D0%B2%D0%BE%D0%BB/1017930050375621/ 1, https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D1%96%D1%82%D1%8C_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%83! 2, https://naurok.com.ua/v-sosyura-******-ukra-nu-321530.html 3, https://naurok.com.ua/v-sosyura-******-ukra-nu-372906.html 4, https://mala.storinka.org/%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D1%97-%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B0-%D1%81%D0%BE%D1%81%D1%8E%D1%80%D0%B8-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%83-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D1%96-%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE.html 5]
2. Трагічний вибір та роздвоєність
У буремні часи поет опинився на роздоріжжі: в молодості брав участь в українських визвольних змаганнях у лавах Армії УНР, проте згодом опинився в Червоній армії. Цей «шпагат» між двома ідеологіями призвів до того, що Сосюра сам писав про наявність у нього «двох душ» - комунара та націоналіста, що стало його особистою душевною драмою. [https://viche.ck.ua/region/******-********-istoriya-skladnyh-vyboriv-pysmennyka-volodymyra-sosyury/ 1, https://ukraine-history.com/volodymyr-sosyura-zagublenyj-mizh-naczionalizmom-i-komunizmom/ 2]
3. Переслідування за патріотизм
Найяскравішим проявом його любові став вірш «Любіть Україну!» (написаний у 1944 році), який перетворився на справжній патріотичний маніфест. Проте у 1951 році влада розгорнула жорстоку ідеологічну кампанію проти твору. Його звинувачували у «буржуазному націоналізмі» через те, що він закликав любити Україну «в снігах і в житі», не прив'язуючи цей заклик до комуністичної партії та радянської
А то памятник, памятник.... А музей можно бы и оставить, с надлежащими комментариями.
а "незручну історію" можеш в себе на кухні і вбиральні постааити і насолоджуватися ніхто не проти дебілів але не навʼязуйте своє іншим тим паче завуальовано шкідливе
кто то ляпнул про его антиукраинскость и щариковы подхватили и тычут это в каждом посте, только ни от кого я еще не слышал толком доказательств этой антиукраинскости...