Всі дороги ведуть в Стамбул

З чим у нас асоціюється Стамбул, окрім того, що це прекрасне турецьке місто? З прямими перемовинами з російською делегацією ранньої весни 2022 року.

Стамбул - це більше, аніж просто локація. "Стамбул" - це уже поняття, яке одразу асоціюється з російськими ультимативними вимогами - чимала частина з яких болісна та неприйнятна для нас.

Для когось Стамбул весни 2022 - це тема про "зраду", хтось бачив в тодішніх березневих перемовинах надію, що ще "два-три тижні", "домовляться і все завершиться".

Перемовини, для яких Ердоган любʼязно надав майданчик, звелися нанівець після того, як викрилися злочини росіян в Бучі, Ірпені, Гостомелі та в інших постраждалих від навали росіян українських містах та селищах.

Однак в стамбульських перемовинах було поставлено не одну крапку, а три…

Тому запросини путіна на стамбульське рандеву - це не щось нове, а пропозиція повернутися до трьох крапок весни 2022 року.

Давайте освіжимо в памʼяті, які вимоги тоді викотила росія Україні.

У червні 2024 року видання The New York Times опублікувало повний текст 16-сторінкового проєкту Стамбульських угод (детальніше тут).

Коротко:

• Росіяни вимагали від України нейтралітету та не вступ до НАТО;
• обмеження розміру української армії: кількості військових, авіації, зброї та техніки;
• окуповані українські території мали залишитися за росією;
• заборона на розміщення в Україні іноземних військових та озброєння;
• Росія також вимагала, щоб Україна скасувала закони, пов'язані з мовою та національною ідентичністю.

Це не повний перелік вимог - взамін Росія обіцяла не нападати на Україну.

Драфт Стамбульських угод публікувало не лише NYT, а й видання Die Welt та газета The Wall Street Journal.

"Зливи" угоди робила й російська сторона, а ось з боку України навколо документа був суцільний ореол утаємниченості. Мабуть, тому що дехто Єрмак обіцяв, що при президенті Зеленському "Мінська-3" не буде і не буде "чогось такого, що не прийме українське суспільство". 

Три роки відділяють нас від тодішніх подій в Туреччині.

За цей час було багато всього: формула миру Зеленського, саміти миру, План перемоги, План стійкості, заборона на перемовини з путіним, "перемовин не буде, а буде ультиматум росії і вона його прийме".

І ось дороги і манівці, схоже, таки знову ведуть нас до Стамбула.

Трамп, який у приватних розмовах визнав, що завершити війну в Україні важче, аніж йому гадалося, заявив, що Україна має негайно погодитися на перемовини в Туреччині. Зеленський погодився. Особисто чекатиме путіна.

Поки інтрига, чи той, хто кинув рукавичку, тобто путін, прибуде власною персоною в Стамбул. Схоже, що ні. The Washington Post пише, що Росію на переговорах в Туреччині представлятимуть Лавров та Ушаков, а делегацію від США – Рубіо та Віткофф.

Такий склад делегацій ми вже бачили в Саудівській Аравії, тому нічого нового. Як і нічого дивного, що Зеленський, Трамп та путін таки можуть не зустрітися. Бо хто бодай трохи розбирається в складних і довготривалих переговорних процесах, знає, що спочатку все залагоджують і вирішують радники, спецпосланники, міністри. І лиш, коли все узгоджено, суто для формальностей зустрічаються лідери держав.

Трохи про Трампа, який малоймовірно, що прилетить в Стамбул. Ще до пропозиції путіна провести зустріч у Стамбулі турецькі ЗМІ писали, що Трамп просив Ердогана стати посередником у перемовинах між Україною та росією. Думаю, американський президент радий частково спихнути пошук рішень у припинені війни на свого турецького колегу.

Однак і США не виходять із переговорного процесу, що засвідчує намір американської делегації бути в Стамбулі. І це добре. Присутність делегації США в Стамбулі – це добре.

Оскільки в прямих перемовинах між Україною та рф криється небезпека для нас. Росія явиться із списком ультимативних вимог, які звучали в Стамбулі навесні 2022 року. Власне, й тому на початку я вирішила нагадати, які ці вимоги.

Ба більше, вимоги агресора можуть бути ще жорсткішими.

А з чим явимося ми? Що протиставимо агресору ми? На жаль, Трамп правий, коли говорить, що у нас немає "козирів". Тому то й путін заговорив про прямі переговори з Україною без посередників. Йому хотілося б, аби на перемовинах не було сторони, яка має "козирі" в руках.

Незалежно від того, подобається вам нинішня адміністрація США, подобається вам сам Трамп, як політик і особистість, але саме Штати мають необхідні важелі впливу на росію. Зокрема, у вигляді руйнівних санкцій.

І наостанок нагадаю минулотижневу заяву віцепрезидента США Джей Ді Венса, в якій він сказав, що росія вимагає надто багато на перемовинах.

Тому хочеться дещо заспокоїти тих, хто думає, що "все пропало", "проросійський" Трамп нас "зливає" і т.д. Куди гірше лишитися один на один із цинічним та підступним ворогом на перемовинах в Стамбулі, якщо вже туди знову ведуть дороги.