В адміністрації Байдена немає чіткого уявлення про те, який вигляд може мати прийнятне завершення війни в Україні чи Ізраїлі, - NYT
Президент США Джо Байден пообіцяв підтримувати Україну та Ізраїль стільки, скільки буде потрібно, але обидві війни, схоже, перебувають на критичному переломному етапі, коли стає очевидним, наскільки різко розходяться національні інтереси - не кажучи вже про політичні погляди трьох лідерів країн, які явно стурбовані власним утриманням при владі.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це пише видання The New York Times.
"Упродовж останніх п'яти днів президент Байден брав участь у публічній демонстрації складнощів управління двома найскладнішими союзниками Америки - президентом України Володимиром Зеленським та прем'єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньяху, які є провідними країнами, що їх президент пообіцяв захищати так довго, як це буде потрібно.
Конфлікти, в які вони втягнуті, не можуть бути більш різними, породженими образами, що тягнуться десятиліттями. Але за збігом обставин обидва протистояння, схоже, перебувають на критичному переломному етапі", - пише видання.
Як наголошує NYT, складність проблеми ще більше ускладнюється тим, що у Вашингтоні немає чіткого уявлення про те, яким саме може бути прийнятний "ендшпіль" (кінець, - ред.) в Україні або в Газі.
Журналісти видання пишуть, що офіційно Україна все ще говорить про повну перемогу, витіснивши Росію з кожного сантиметра території, яку вона захопила після повномасштабного вторгнення 2022 року.
Ізраїль все ще говорить про мету "повного знищення" ХАМАСу - єдиний спосіб гарантувати, що він більше ніколи не зможе здійснити атаку, подібну до нападу 7 жовтня, яка забрала життя майже 1200 ізраїльтян і спричинила "сім місяців жорстокої відплати".
Політика Байдена
Але у Вашингтоні ці заклики звучать все більш нереалістично. Росія, схоже, знову набирає обертів. А заклик до повного розгрому ХАМАСу звучить як обґрунтування вічної війни. Саме тому Джо Байден зайнявся кризовим менеджментом, намагаючись запобігти найгіршому, навіть якщо він не може відповісти на питання, чим закінчаться ці конфлікти.
В обох випадках американський президент зробив велику ставку.
У четвер 30 травня Білий дім повідомив, що Байден зробив, як він висловився, вузький виняток із правила, що діяло 27 місяців - про те, що американська зброя ніколи не може бути спрямована на російську територію. У приватному порядку радники Байдена визнають, що американські та українські пріоритети розходяться.
"Наразі Києву вже нічого втрачати від ескалації конфлікту з Росією, Байден же так не вважає. У Білому домі явно побоюються, що Володимир Путін розгорне на полі бою ядерну зброю", - пише NYT.
США та Ізраїль
Наступного дня після того, як Байден дозволив обмежені удари по російській території, він зробив набагато більш публічний крок, щоб змусити Нетаньяху, з яким його стосунки дуже погіршилися, піти назустріч.
Байден виступив з публічною промовою, в якій підтримав те, що він назвав ізраїльським планом щодо звільнення заручників і припинення бойових дій в Газі.
Президент США виступив після місяців розчарування, коли Нетаньяху відмовлявся прислухатися до американських закликів надати більше життєво необхідної допомоги, розробити план евакуації сотень тисяч палестинських цивільних осіб з Рафаха до початку військових операцій і уникати використання важких бомб.
Нетаньяху не заперечував, що він підписав цей план, але й не визнав його.
"Байден знає, що його передвиборчі промови та з'їзд Демократичної партії можуть бути позначені протестами з боку прогресивного крила його партії, які вважають, що США повинні були припинити постачання наступальної зброї Ізраїлю в міру того, як зростала кількість жертв серед цивільного населення.
Тому й Байден й Нетаньяху вдалися до публічних заяв, які чітко демонструють відмінності в їхніх стратегіях. Навряд чи це схоже на тихе вмовляння, яким пишається Байден, чи то переконуючи лідерів НАТО витрачати більше коштів на оборону, чи то переконуючи японців залагодити свої столітні розбіжності з Південною Кореєю. Але це те, до чого США та Ізраїль прийшли через недовіру: публічні заяви з метою загнати один одного в кут", - додає видання.
Сплата рашистами репарацій Україні.
Повернення всіх військовополонених та насильно переміщених громадян України.
Вступ України до ЄС та НАТО.
Розпад рашки.
Як кажуть, тактика без стратегії - дурна метушня перед поразкою.
Та й то сказати - Зеленський же попереджав - на стратегію у нього часу немає, і мізків немає.