Чотирьох українських військовополонених "засудили" у РФ за "теракти": один з бійців зачитав вірш Тичини
2-й Західний окружний військовий суд в Москві 3 вересня виніс вирок чотирьом українським військовополоненим — від 26 до 28 років ув’язнення. Вони потрапили в полон у Брянській області у 2023 році. Це підполковник Андрій Антоненко, капітан Андрій Куліш, сержант Олексій Мазуренко і молодший лейтенант Денис Ткаченко.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на російське видання "Медіазона".
За версією слідства, вони мінували залізниці, ЛЕП і нафтосховища в глибині території РФ, а в серпні 2023 року нібито розмістили безпілотники неподалік від військового аеродрому "Шайковка" в Калузькій області РФ, де базуються бомбардувальники далекої авіації.
Загалом українцям інкримінують по два скоєні теракти та по три епізоди підготовки до терактів, а також низку менш тяжких звинувачень — від незаконного перетину кордону до зберігання вибухівки.
Вироки українцям
Так, підполковника Антоненка засудили до 28 років позбавлення волі, з яких перші 5 років він проведе у в’язниці, а решту — в колонії суворого режиму. Йому також призначено штраф у 2 млн рублів (трохи більш як 1 млн грн — ред.).
Капітана Куліша і сержанта Мазуренка засудили до 26 років позбавлення волі, а молодшого лейтенанта Ткаченка — до 27 років в’язниці.
У коментарі для ТАСС захист військових повідомив, що оскаржуватиме рішення суду.
Останні слова українських бійців у суді
Видання "Медіазона" опублікувало цитати з останніх слів українців під час суду.
Усі вони наголосили, що захищали Україну, виконували накази командирів, а від влаштованих ними диверсій не постраждав жоден росіянин — ні цивільний, ні військовослужбовець.
Андрій Антоненко, зокрема, сказав, що не вважає себе терористом і не згоден з тими звинуваченнями, які висунуті щодо нього. Він також наголосив, що виконував завдання на території рф "керуючись і своїми патріотичними переконаннями, і своїм військовим обов’язком".
"Я не знаю, як складеться подальша моя доля і життя, але в мене таке глибоке особисте відчуття, що все-таки це якийсь косплей на правосуддя більше. Але, можливо, все зміниться надалі, коли відносини двох країн, двох народів нормалізуються", - заявив український офіцер.
Коли російський суддя його перебив, Антоненко процитував рядки з вірша українського поета Павла Тичини "Я утверждаюсь". На неодноразові запитання судді про зміст вірша він відповів: "Про глибоку любов до своєї країни".
Капітан Куліш, зі свого боку, у суді зазначив, що виконання ним спецоперації на території РФ "було частиною мого військового обов’язку, мого обов’язку як громадянина України й моєї роботи".
Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!
- а сила знову розцвіла.
Щоб жить - ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить - я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів,
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала - тобою весь з'їдаюсь?
- та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила,
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!
- а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
я буду вас за подвиг прославлять,
- ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських,
на Чорнім морі
я прошу, молю! - вбивайте ворогів,
злодюг кремлівських, вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я - я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Кремлівська гнидь, тремти!
Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу!
(2014)