Французькі ЗМІ про закриття Kyiv Post: "Влада змушує незалежну пресу мовчати":
Західна преса відреагувала на фактичне закриття найстарішого англомовного видання України Kyiv Post.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на BBC.
Французька газета La Croix пише, що "раптове" оголошення "сколихнуло українську медіаспільноту".
Саму подію La Croix описує так: "На сайті видання 8 листопада була опублікована стисла заява: Kyiv Post зачиняє двері "на короткий термін". Одного дня ми сподіваємося знову відкрити більшу та кращу газету", - каже власник Аднан Ківан, не згадуючи про звільнення усієї редакції".
La Croix нагадує, що це близько півсотні журналістів, яким вказали на двері і які не вірять у те, що відбудеться обіцяний перезапуск. У статті наведено цитату заступниці головного редактора Ольги Руденко, яка вбачає у рішенні власника "помсту" і намагання позбавитись "незручних" і "чесних" журналістів.
У статті також згадується фінансовий стан видання. Мовляв, навіть маючи майже 10 мільйонів переглядів на своєму сайті, в основному з Європи та Сполучених Штатів, Kyiv Post протягом багатьох років не отримував прибутку, а у 2020 році навіть зазнав збитків у розмірі понад 360 тис. євро. Газета пише, що дехто з журналістів вважає, що закриття Kyiv Post є "результатом тиску на власника з боку президента Володимира Зеленського, якого Kyiv Post дуже сильно критикує і який приділяє чимало уваги власному іміджу за кордоном".
Інша французька газета Liberation публікує матеріал під гучним заголовком "Україна: коли влада змушує незалежну пресу мовчати".
Коментуючи випадок із Kyiv Post, Liberation пише: "У Києві багато хто вважає, що дим від пострілу пістолета йде з боку оточення Володимира Зеленського".
Нагадаємо, ввечері 8 листопада видавець найстарішого в Україні щотижневого англомовного видання Kyiv Post Аднан Ківан заявив про негайне закриття газети.
Головний редактор "Української правди" Севгіль Мусаєва повідомила, що Kyiv Post закрився через тиск Офісу Президента.
В свою чергу прессекретар президента Сергій Нікіфоров заявив, мовляв Офіс Президента не має відношення до проблем видання KyivPost.
ги
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D0%BD%D1%96%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA «Покоління сніжинок» - позначення молодих людей, які дуже вразливі емоційно, погано витримують будь-які навантаження і сприймають чужі погляди, відмінні від власних, як персональне приниження. Вони вважають своїм невід'ємним правом бути захищеними від усіх активних потенційно неприємних речей у житті.
Покоління головним чином виявляється своєю показною політкоректністю та невмінням терпіти існування поглядів на життя, протилежних власним. Обговорення таких поглядів, навіть в контексті світової історії, вважається ними образливим. Зокрема, це проявляється у бунтарстві проти освіти. Вони не визнають довгострокових авторитетів і самі часто не здатні ними бути.
Психічний спокій «сніжинок» може похитнутися, якщо хтось представляє погляди, що суперечать їх власним світоглядам. Тоді формуються протестні рухи, як, наприклад, проти професора психології Джордана Пітерсона, який займається психологією ідеологій та релігій, психологією особистості та свідомості людини, тоталітарними системами в університеті Торонто, коли він наважився вказати на небезпеку політкоректності в її ********* соціальному трактуванні молодих людей.
Або вони намагаються привести контрагентів та противників до «ганебного стовпа», щоб ті самі видалили свої повідомлення на суперечливі та неоднозначні теми в соціальних мережах - як, наприклад, у випадку з професорською сімейною парою з Єльського університету, яка поставила під сумнів вигнання «потенційно образливих» костюмів для Гелловіна із студентської вечірки та була оголошена за це расистською і культурно нечутливою парою.
Багатьом дослідникам у розвинених країнах, соціологам, психологам, викладачам вищих навчальних закладів і педагогам в школах притаманна думка, що «сніжинки» лише на словах противники насильства. Насильство, яке забезпечує почуття захищеності «сніжинок», сприймається цим поколінням як «правильне», необхідне насильство. «Сніжинки» не відмовляються від насильства, натомість делегують його владі. Вони поводяться грубо з інакомислячими, коли впевнені у своїй безпеці, зокрема коли згуртовані. «Сніжинки» схвалюють цькування інакомислячих та їхнє приниження.
Політика виступів за заборону викладання лекторами, які вважаються «сніжинками» за політичних «правих», консерваторів, мілітаристів, сексистів або колоніалістів, отримала назву «no platforming» - не давати право слова і робочих місць тим, з ким «сніжинки» не згодні.
«Покоління сніжинок» глибоко залежне від екранної культури. Його представники більшість часу проводять за моніторами чи дисплеями смартфонів. «Сніжинки» також залежні від почуття належності до великої спільноти. Для них важливо мати якомога більше «друзів» чи «підписників» у соцмережах, стримінгових сервісах, відеосервісах. «Сніжинки» слабкі в довгостроковому плануванні та не уявляють, ким могли би стати за кілька років.