Усі, хто підтримують мир, мають бути 9 травня в Україні, а не в Москві, - Каллас
Всі, хто дійсно підтримують мир, мають бути 9 травня в Україні, а не у столиці країни-агресорки Москві.
Про це заявила головна дипломатка Євросоюзу, віцепрезидентка Європейської комісії Кая Каллас перед неформальним засіданням глав МЗС країн ЄС, що відбувається у середу, 7 травня, у Варшаві, передає "Укрінформ", повідомляє Цензор.НЕТ.
"Ясно, що всі ті, хто за мир, повинні бути в Україні, а не в Москві, коли йдеться про 9 травня, яке є Днем Європи – коли ми відзначаємо Європу, яка є проєктом миру", - сказала топдипломатка.
Вона зазначила, що європейські міністри їдуть на зустріч у Львів з тим, щоб, передусім, обговорити подальшу підтримку України.
"І я дуже рада, що ми можемо зробити це разом також з нашими партнерами з інших країн з-поза меж Європи",- сказала Каллас.
Також вона розповіла, що наразі Євросоюз працює над 17-м пакетом санкцій проти Росії, щоб примусити Кремль до миру.
"Щоб Росія хотіла миру, ми також повинні посилити тиск на них",- зауважила вона, додавши в цьому питанні Євросоюз має подібні погляди з Великою Британією.
Окрім цього, Каллас розповіла, що під час неформального засідання у Варшаві європейські міністри також обговорюватимуть "наші великі зміни зі Сполученими Штатами та всі інші безпекові й політичні питання, що відбуваються по всьому світу, де ми можемо співпрацювати".
Нагадаємо, що глава МЗС України Андрій Сибіга запросив міністрів закордонних справ країн ЄС до Львова 9 травня.
https://petition.president.gov.ua/ Офіційне інтернет-представництво Президента України
https://petition.president.gov.ua/petition/add Створити петицію
https://petition.president.gov.ua/ Головна Провести 9 травня 2020 року в столиці України спільний українсько-польський військовий Парад Перемоги.
№22/084216-еп
Провести 9 травня 2020 року в столиці України спільний українсько-польський військовий Парад Перемоги.
Автор (ініціатор): Антоняк Юрій Тарасович
Дата оприлюднення: 30 січня 2020
Відповідь на петицію Текст петиції Підписанти
Ми, громадяни України, підтримуємо пропозицію Президента Польщі Анджея Дуди й пропонуємо в ознаменування вікопомної спільної перемоги та на відзначення 110-річчя спільного параду Війська Польського та Армії УНР 9 травня 1920 р. у звільненому від московсько-большевицьких військ Києві, належним чином відзначити цей славний ювілей, зокрема, провести 9 травня 2020 року в столиці України спільний українсько-польський військовий Парад Перемоги з запрошенням до участі керівників держав - членів НАТО, Грузії й Молдови та розглянути можливість участі в параді військових підрозділів цих країн.
От читаю - напередодні одіозний мацковський піп - Андрєй Ткачов заявив наступне - всі хто хоче миру , всі хто проти війни , ті поклоняються антихристу .! І навпаки - всі хто за війну то - паства Господня
Занавєс .
Московсько-фінська війна, Пакт молотова-Рибінтроппа та Нюрнбергський процес, ось і весь історичний процес побєдобєсія московії, з таборами ГУЛАГУ та псих лікарнями КДБ!
Потрібно знати...
Історичні факти нищення України більше 300 років . Почитайте - це важливо знати чи згадати кожному українцю і розповісти онукам!
Перелік історичних фактів, що показують хронологію русифікації України від 1686 до 1990 року :
1686 р. - Ліквідація автономної української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.
1689 р. - Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
1690 р. - «Анафема» Московського собору на «киевские новьіе книги» - книжки П.Могили, К.Ставровецького, І.Галятовського та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.
1708 р., листопад - Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців - 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено.
1720 р. - Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими.
1721 р. - Указ Петра І про цензурування українських книжок.Знищення Чернігівської друкарні.
1729 р. - Указ царя Петра ІІ, який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755,1766,1769,1775,1786 рр. - Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764 р. - Інструкція Катерини ІІ князю О. В'яземському про посилення русифікації України,Смоленщини,Прибалтики та Фінляндії.
1769 р. - Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1784 р. - Русифікація початкової освіти в Україні.
1786 р. - Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість російської мови в Київській академії.
1800 р. - Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
1817 р. - Закриття Києво-Могилянської академії.
1831 р. - Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
1834 р. - Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації Південно-Західного краю.
1847 р., 5 квітня - Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І під найсуворіший нагляд,із забороною писати й малювати, що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1862 р. - Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863 р, 18 липня - Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П.Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії.
1869, 1886 рр. - Укази царської адміністрації про доплати чиновникам російського походження в Україні за успіхи в русифікації.
1876, 18 травня - Таємний Ємський указ Олександра ІІ про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами.
1881 р. - Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Ємського указу всім губернаторам Росії.
1881 р. - Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1883 р. - Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина,Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.)
1888 р. - Указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895 р. - Заборона українських книжок для дітей.
1899, 1903 р.р. - Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І.Котляревському в Полтаві.
1907 р. - Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905-1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 р. - Указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні.
1910 р. - Циркуляр П.Столипіна про заборону створення неросійських асоціацій, у тому числі українських та єврейських, незалежно від їхньої мети.
1914 р., березень - Заборонення царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т.Шевченка.
1914 р. -Указ Миколи ІІ про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.
1921 р., 22 листопада - Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом А.Тютюнника під м.Базар на Житомирщині.
1921-1923 рр. - голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.
1929 р. вересень - Арешт визначних діячів української науки, культури, й УАПЦ - за «належність» до вигаданих ОДПУ Спілки визволення України (СВУ) та Спілки Української молоді (СУМ).
1929-1930 рр. - Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
1930 р., 28-29 січня - Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ - і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита М.Борецького та інших церковних діячів.
1930 р., 9 березня-19 квітня - Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури,УАПЦ - за належність до так званої «Спілки Визволення України» (СВУ).
1932 р., 23 квітня - Постанова ЦК ВКП (б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
1932-33 р.р. - Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
1933 р. - Самогубство декількох культурних діячів, включаючи М.Хвильового, як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
1933 р. - Погром українців на Кубані.
1934-41 рр. - Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
1934 р. 13-15 грудня - У зв'язку з убивством С.Кірова засудження до розстрілу діячів української культури, серед яких - письменники Г.Косинка, К.Буревій, Д.Фальківський, О.Влизько,І.Крушельницький та ін.
1936 р., жовтень-1938 р., листопад - Чергова чистка КП (б) У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»).
1937 р., листопад - Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого
перевороту).
1938 р. - Сталінська постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР».
1938 р., 24 квітня - Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
1939-1941 рр. - Широкомасштабні репресії органів НКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.
1941 р., січень - «Процес 59» членів ОУН у Львові.
1946 р. 8-10 березня - ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.
1946 р., березень - Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й.Сліпим (ред.: Й.Сліпого було засуджено до тяжких каторжних робіт в Сибіру, де він провів 18 років, відморозив ноги та став інвалідом. Його було звільнено лише завдяки особистому втручанню Папи Римського Івана ХХІІІ та президента Кеннеді).
1946 р., 24 серпня - Постанова пленуму ЦК КП (б) У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у «Нарисі історії української літератури», різка критика часописів «Вітчизна» і «Перець» (ця постанова була згодом підтверджена 16-м зїздом КП (б) У 25-26 січня 1949 р.)
1947 р.,3 березня - Призначення Л.Кагановича першим секретарем ЦК КП (б) У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
1949 р. - Чергова «чистка» в КП (б) У у зв'язку з рішеннями її 16-го зїзду 25-28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22175 її членів).
1949 р., 28 серпня - Скасування уніатської греко-католицької церкви на Зак
1951 р., 2 липня - Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В.Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О.Корнійчука і В.Василевської).
1954 р. 23-24 березня - 18 з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Cибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952-1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис.осіб).
1954 р.,7 липня - Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.
1957-61 рр. - Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).
1958 р., 12 листопада - Постанова Пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти», на основі якої Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов»язкове, а «за бажанням батьків» вивчення української мови в російських школах України).
1959 р.,15 жовтня - Убивство C.Бандери агентом КДБ Б.Сташинським.
1961 р., січень - Закритий суд у Львові над членами Української Робітничо-Селянської Cпілки (Л.Лук яненко, І.Кандиба, С.Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу CРСР. Засудження Л.Лук'яненка до смертної кари.
1961 р., жовтень - Прийняття нової програми КПРС її 22-м з'їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік.
1962 р. - Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.
1963 р. - Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
1964 р., 24 травня - Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал «З приводу процесу над Погружальським»).
1965 р., серпень-вересень - Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П.Заливаха, С.Караванський, В.Мороз, М.Осадчий, А.Шевчук та ін.).
1968 р., 26 листопада, 14 грудня - Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
1969 р.,червень - Лист українських політичних в'язнів (М.Гориня, І.Кандиби, Л.Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів.
1970 р., 28 листопада - Трагічна смерть (вбивство) української художниці А.Горської у Василькові на Київщині.
1972 р., січень-травень - Друга велика хвиля арештів інтелігенції в Україні.
1972 р., травень - Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.
1977 р., 5 лютого - Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М.Руденка й О.Тихого; суд над ними 23 червня - 1 липня і вирок М.Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О.Тихому відповідно 10 та 5 років.
1977 р., 4 квітня - Арешт членів УГГ М.Матусевича і М.Мариновича (засуджені 23-30 березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання).
1978 р., 11 листопада - Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітних школах республіки» (посилення русифікації).
1979 р., березень-жовтень - Нові арешти українських діячів в Україні: О.Бердника (6 березня), Ю.Бадзя (23 квітня), Ю.Литвина (6 серпня), М.Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).
1979 р., 18 травня - Загадкове вбивство композитора В.Івасюка біля Львова.
1979 р., 29 травня - Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів CРСР.
1980-81 р. - Арешт українських політичних діячів С.Набоки, Л.Мілявського, Л.Лохвицької.
1983 р. - Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загально-освітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації.
1984 р. - Померли в таборах О.Тихий, Ю.Литвин, В.Марченко.
1985 р., 4 вересня - У концтаборі помер поет В.Стус.
1986 р., 26 квітня - Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду.
1989 р. - Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (російську) в СРСР.
1990 р., квітень - Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.
А далі важкі й важливі роки боротьби відновлення історичної справедливості Незалежності України!..