Підрив Гостомельського моста: як сапери Захар Квасний та Роман Шиманський зупинили росіян під Києвом
Двоє саперів — 22-річний Захар Квасний та 37-річний Роман Шиманський –– віддали своє життя, щоб захистити Київ від російських окупантів 25 лютого 2022 року. На відновленому Гостомельському мості немає жодної згадки про їхній подвиг.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це йдеться у матеріалі Kyiv Post.
Підрив Гостомельського мосту – чому це було потрібно
Коли 24 лютого 2022 року генерал-лейтенант Анатолій Баргилевич приїхав увечері на північний захід від столиці, щоб оцінити ситуацію, він зрозумів, що має зовсім невелику кількість особового складу, щоб стримати противника. Лише підрив моста міг зупинити ворожі колони, які масово сунули на столицю.
В одному з інтерв’ю він зауважив: "Прохід противника через міст означав би, що вони заходили в лісову зону перед Києвом і практично ставили б під питання оборону Києва загалом, порушували цілісність оборони".
Анатолій Баргилевич подзвонив командувачу сухопутних військ оборони Києва Олександру Сирському, схарактеризував ситуацію та попросив вибухівку для підриву моста. На цю операцію виділили вантажівку з вибухівкою.
Подвиг двох саперів
- Колону військової техніки окупантів, що йшла на Київ, 25 лютого вранці зупиняли на Гостомельському мості військові з інженерно-саперного взводу 70-го окремого полку Командування Сил підтримки Збройних сил України.
"Був наказ висунутися до Гостомельського моста і знищити його, щоб унеможливити просування ворога далі в бік Києва. Вони вже перебували в районі Гостомельського аеропорту. Це завдання ми й виконали. Звідти ще кілька наших колон вийшло. Тобто з боку Гостомеля вже наших не залишалося — там був ворог. Знищили міст, знищили ворожу колону, що вже рухалася ним на Київ, але далі цих рубежів вони просунутися не могли…
І тут найбільша заслуга хлопців, які загинули. Це був командир, молодий лейтенант Захар Квасний. Навіть року не пройшло, як він випустився з Академії. На ньому була вся відповідальність за цю операцію. Це треба організувати — скільки, чого, куди закласти, провести мережу і зробити все безпомилково. Тому що другого шансу в нас не було б щось переробити. Міст мав бути знищений за один раз. Він зміг це все організувати. Це було перше його бойове завдання. Найсерйозніше бойове завдання. Тобто якби ми його не виконали, то вони б прорвалися в Київ, - розповідає тодішній командир відділення Олександр Дубчак.
Він розповідає, що командир інженерно-саперного взводу 70 окремого полку Командування Сил підтримки Збройних сил України, старший лейтенант Захар Квасний усе організував, людей евакуював у безпечне місце.
Молодший сержант Роман Шиманський до того мав великий бойовий досвід із часів АТО і безліч виконаних бойових завдань. На ньому тоді було завдання натиснути кнопку, щоб відбувся підрив моста. Тобто найвідповідальніший момент доручили йому.
"Будемо пам’ятати про хлопців. Чому так вийшло, що саме вони двоє загинули? Так взагалі не мало бути, але коли вже все готове до підриву, то залишається двоє: командир і з ним одна людина. Відповідно, залишився командир Захар і залишився Роман — як один із найдосвідченіших саперів. І це було добровільно. Захар запитав: "Хто залишається?" Роман: "Я залишаюся!" Там питань узагалі не було.
І вони загинули, але міст підірвали. Колону розділили надвоє, і росіян було знищено. При відході, а хлопці відходили з боєм, вони й загинули", - додає Дубчак.
Присвоєння звань Героїв України
Створені у 2023 році петиції про присвоєння їм звань Героїв України набрали понад 25 тисяч голосів. В електронній петиції щодо Захара Квасного вказано:
"25 лютого 2022 року група під керівництвом старшого лейтенанта Квасного Захара Андрійовича була відправлена на околиці міста Києва для виконання бойового завдання — знешкодити міст у районі н. п. Горенка, щоб перерізати шлях, яким противник планував увійти безпосередньо в місто Київ. Старший лейтенант Квасний Захар взяв на себе відповідальність та пішов на особисту жертовність, виконав поставлене бойове завдання, підірвавши міст ціною власного життя.
Під час підриву мосту зав’язався важкий бій із військами загарбників, на встановлене місце збору старший лейтенант Квасний не повернувся. Після затяжного бою війська РФ були змушені відступити з великими втратами, так і не увійшовши в місто Київ. Зв’язок із Захаром було втрачено 25 лютого 2022 року. До сьогоднішнього дня достеменно невідомо його місце перебування після виконання завдання".
На вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України в листопаді 2023 року зазначено причини відмови в наданні звань Героя України обом саперам:
"За результатами комплексного розгляду … експертною групою відповідних матеріалів установлено, що на підставі подання Головнокомандувача Збройних Сил України заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України відзначено державною нагородою України — орденом "За мужність" III ступеня, яким … нагороджено Указом Президента України (посмертно)".
Пояснити, що це означає?
Скільки життів можна було вберегти, якби не обрали проклятого паяца! Він має відповісти за все!
19 січня 2022
Пряма мова Зеленського:
"А в чому, власне, новина? Хіба це не реальність уже 8 років? Хіба вторгнення почалось не у 2014? Хіба загроза масштабної війни з'явилась тільки зараз? Ці ризики існують не один день. І вони не стали більшими. Більшим став ажіотаж навколо них. І зараз активно нападають не на нашу землю, а на ваші нерви. Щоб у вас було постійне відчуття тривоги.
Всім нашим громадянам, особливо похилого віку, потрібно це зрозуміти. Видихнути. Заспокоїтись. Не бігти по гречку і сірники.
Що робити вам? Тільки одне. Зберігати спокій, холодну голову, впевненість у своїх силах, у свої армії, у нашій Україні.
Не накручувати самих себе, на все реагувати мудро, а не емоційно!
Не думати тривожно і постійно "Що ж буде завтра, що ж буде в майбутньому". А знати. Розповідаю.
22 січня ми відзначимо День Соборності України.
Відкриємо Запорізький міст. За рік - збудуємо найбільшу трасу в Україні від Ужгорода до Луганська.
Будемо будувати дороги, мости, школи, стадіони, вагони, літаки і танки.
Вакцинуємо переважну більшість населення.
В квітні - відзначимо Великдень.
В травні як завжди - сонце, вихідні, шашлики, і звісно - День Перемоги. А далі літо. Ми будемо здавати ЗНО, вступати до університетів, планувати відпустку, копати городи, одружуватись і гуляти весілля. А далі осінь. Де сподіваюсь - ми будемо вболівати за нашу збірну на Чемпіонаті світу з футболу в Катарі. А далі зима.
І будемо готуватись до новорічних свят. Як завжди, 31 грудня усією родиною зберемось за столом. І я впевнений, що у новорічному зверненні скажу: "Дорогі українці! Ну я ж говорив? Ми молодці!"
Ми не панікували. Не піддавались на провокації. Ми були спокійними, сильними і зустрічаємо наступний Новий рік. Без паніки. Без страху. Сподіваюсь - без вірусів. І щиро вірю - без війни. Слава Україні!"
*******....
Коли ми дізнаємся ім'я цього "героя"?
Герої не вмирають!
Слава ЗСУ!