Знайти 6 мільярдів доларів і не вбитись у війні за каструлі: що залишив Умєров Шмигалю

Автор: Тетяна Ніколаєнко

Атака на незалежність НАБУ та САП відвернула увагу від іншої важливої події, яка через це цілковито лишилась у тіні - заміни міністра оборони. Вже понад 3 тижні Денис Шмигаль обіймає цю посаду. За цей час він встиг призначити своїх заступників і окреслити пріоритети діяльності, а тому саме час поговорити про те, який спадок лишив йому Рустем Умєров і які виклики стоять перед міністерством.

До того ж останній скандал із запровадженням мультикаму свідчить, що міністри змінні, а корупційні схеми – вічні.

Повільна заміна кадрів

Коли Рустем Умєров заходив на посаду, то на відміну від Олександра Кубракова, який вимагав заходу зі своєю командою, він нічого не просив. Але протягом місяця всі заступники Олексія Резнікова написали заяви на звільнення і ніхто з них не зберіг посади.

Натомість Умєров став заводити своїх людей, починаючи з призначень керівником "Державного оператора тилу" Арсена Жумаділова і заступником, який курував усі закупівлі - Дмитра Кліменкова, держсекретарем Микиту Нікітенка і закінчуючи захованими по структурах МОУ позаштатними радниками.

Щоправда, було би брехнею, що всі заступники були під Умєровим. Ні, але деякі незалежні – як Наталія Калмикова та Юрій Джигир – в міністерстві надовго не затримались.

До речі, з Калмиковою, кажуть, пов'язаний цікавий епізод. Десь рік тому один з міністрів в розмові з авторкою з прикрістю зауважив, що "від фахової підготовки МОУ на засіданнях Кабміну здебільшого хочеться плакати, і тому Денис Шмигаль попросив, щоб на засідання від міністерства ходила лише Наталія Калмикова".

У цьому контексті було дуже цікаво, як розпорядиться заступниками Умєрова Денис Шмигаль, коли сам зайде в міністерство.

Ключова зміна – в міністерство на посаду першого заступника повернувся Іван Гаврилюк. Це єдина людина в Міноборони, яка може без папірчика пояснити все про боєприпаси. Саме Гаврилюка люди з команди Умєрова називали одним з ключових гравців при виведенні 70 мільярдів на ДПСУ та організацію закупівлі боєприпасів через польську компанію Lechmar.

У березні Гаврилюк увійшов до наглядової ради Агенції оборонних закупівель, і, як кажуть, у нього не склалось з командою Арсена Жумаділова. Власне, після одного з конфліктів, коли Гаврилюк запитав, чим днями займаються "діти з дудками" (співробітники з електронними цигарками), він залишив посаду заступника міністра. Але, при цьому залишився військовим при міністерстві і всі ці місяці зарплату як член наглядової АОЗ не отримував. Тому зараз буде цікаво постежити, чи будуть зміни в ланцюгах постачальників боєприпасів.

Поки ж найцікавішим було, чи означатиме повернення Гаврилюка, що закупівлі й обидві агенції знову куруватиме він. Ні. Свою посаду зберіг Микола Шевцов, який прийшов в міністерство з Командування сил логістики (це ключова структура при формуванні потреби на нелетальні товари).

З приходом Гаврилюка Сергія Боєва повернули на посаду просто заступника, де він продовжить займатись міжнародкою.

З ліквідованого міністерства стратегічної промисловості до Міноборони перевели найефективнішу людину того міністерства – Ганну Гвоздяр.

Далі не менш цікаве призначення – Володимира Заверуху, який працював у Департаменті військово-технічної політики і до кінця 2023 року здійснював закупівлю боєприпасів, зробили заступником міністра.

Як не дивно, але з міністерства йде Катерина Чорногоренко. Дивно, бо питань до напрямку роботи Катерини не було. Але, як стверджують співрозмовники всередині міністерства, питання в іншому. Чорногоренко прийшла в МОУ за квотою Михайла Федорова, але з часом віддалилась від очільника Мінцифри.

Тому за квотою Федорова в Міністерство оборони заходять два нові кадри – Оксана Ферчук, яка у 2022 році працювала радницею міністра оборони України і зосереджувалась на цифровізації логістичних процесів, а також Юрій Мироненко, який у 2023–2024 роках очолював Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації.

"З тактики Шмигаля стає зрозуміло, що він не викидатиме заступників скопом, як робили попередники, а буде дивитись на роботу і міняти поступово", - каже співрозмовник видання.

Що мав міністр Умєров у своїй абсолютній підпорядкованості, то це державні закупівельні агенції – АОЗ і ДОТ, якими по суті зараз керує Арсен Жумаділов. По суті, в Умєрова є голова агенцій, через які укладаються контракти на загальну суму близько 500 мільярдів гривень.

Відтак, дуже важливо зрозуміти, що буде з Жумаділовим і агенціями далі.

АОЗ+ДОТ=?

Одне з перших завдань, яке доведеться вирішити Денису Шмигалю, це що робити з об’єднанням агенцій, чи продовжувати стратегію попереднього міністра.

Як відомо, перейнявши світовий досвід роботи через агенції, в МОУ вирішили робити не одну агенцію, а дві – для летальних та нелетальних закупівель. Агенцію оборонних закупівель запустили в 2022, "Державний оператор тилу" - в 2024.

АОЗ працює на 90 % через прямі договори, ДОТ – на 95 % через торги в системі Prozorro.

З осені 2024 року міністр Умєров вирішив під приводом стратегічних рекомендацій НАТО об’єднати дві агенції в одну. Зважаючи на те, що ще за місяць до того міністр був не проти створити третю агенцію по безпілотниках, то причиною була явно не економічна логіка, а бажання мати лояльного до себе керівника. На той момент у міністра вже був неабиякий конфлікт з Мариною Безруковою, яка очолювала АОЗ.

На початку травня міністр Умєров оголосив про об’єднання агенцій після закінчення воєнного стану та створив ліквідаційну комісію на чолі з Арсеном Жумаділовим.

Що вийшло по факту? По суті, зараз обома агенціями керує Арсено Жумаділов, і постачальники зустрічаються часто саме з ним, а не в.о. керівника Андрієм Созанським.

З травня обидві агенції переїхали в один офіс, у них об’єднані піарслужби та відділи IT.

Але це не все. Частина людей персоналу ДОТ перейшла за Жумаділовим в АОЗ. Першими перейшли радниця з комунікацій Тетяна Харченко та керівник комплаєнсу Дмитро Бігунець. З липня в АОЗ переходить Вікторія Виноградова, чия робота в ДОТ запам’ятається купівлею непоставлених курток "Фармінко", ізраїльських бронежилетів у компаній прокладок, які по факту можуть виявитися китайськими, та величезним скандалом з виробниками текстилю за орієнтовну вартість, через що ДОТ не міг 2 місяці провести торги.

Також в АОЗ закуповувати безпілотники перейде Галина Літош, одна з кращих закупівельниць ДОТ, яка займалась там харчами.

Натомість на місце Літош у ДОТ переведуть Марину Єремєєву, яка опікувалась до того пальним, і жодного уявлення про специфіку харчового ринку досі не мала.

Водночас за цей час Арсен Жумаділов звільнив багато співробітників АОЗ, які довгі роки спеціалізувались на закупівлі зброї і як сказав нещодавно один представник приватної компанії: "Велика подяка Арсену за таке розкидання кадрами, ми отримали тих, про кого і не мріяли".

Так чи інакше, сидіння на двох стільцях ще нікого до добра не доводило і вже члени наглядових рад обох агенцій ставлять питання про те, що дата "після закінчення воєнного стану" дуже аморфна і треба визначитись, або з чіткою датою, коли обидві агенції об’єднають, або цей процес варто вже зараз зупинити.

50% фінансування на українську оборонку і клуб обраних

У четвер серед пріоритетів роботи міністерства оборони Денис Шмигаль назвав збільшення закупівель української зброї до 50%.

У принципі насправді ця тенденція і так проглядається останні два роки. Ще в 2024 році два українські заводи отримали левову частину грошей від бюджету АОЗ на закупівлю боєприпасів.

Інша справа, чим ця історія закінчилась. А закінчилась вона бракованими 120-ми мінами. Чому? А тому, що люди, які представляли цю ідею на Ставці, переконували всіх, що українські заводи справляться. А натомість перший огляд потужностей засвідчив, що вони не готові до такого навантаження.

Як результат керівник Павлоградського хімзаводу наразі перебуває в СІЗО, а ось заступники міністра оборони Дмитро Кліменков та заступник Мінстратегпрому Олег Можний просто відбулись звільненнями.

Після ліквідації Мінстратегпрому його підприємства перейдуть на баланс Міноборони. І тепер вже завданнями Дениса Шмигаля буде знайти для них ефективний менеджмент, а не казкарів на максималках.

До речі, однією з претензій до Мінстратегпрому від українських виробників була вибірковість у фінансуванні. І Шмигалю тепер доведеться це збалансувати.

І тут треба справді продумана політика, а не традиційні українські "клуби обраних".

І це проблема.

Бо ще одним завданням на 2025 рік Денис Шмигаль назвав запуск Defense City – "екосистеми для підтримки критично важливих виробників ОПК та масштабної грантової програми підтримки стартапів у сфері військових технологій".

Насправді йдеться про 4 парламентські законопроєкти, мінімум два з яких потребують серйозної корекції. Тому що те, що наразі запропонували Данило Гетманцев та Давид Арахамія більше нагадує не підтримку і розвиток ринку, а створення ще одного "клубу обраних".

Просто нагадаю тут зауваження, які озвучила до законопроєктів Громадська антикорупційна рада при Міноборони.

В законі запропонована норма, згідно з якою підприємство не може стати резидентом Defence City, якщо мало прострочення постачання понад 60 днів з власної провини.

Підприємства, які є резидентами Дія.City, не можуть брати участь у Defence City. Це унеможливлює доступ багатьох високотехнологічних компаній, які активно працюють на фронт, особливо у сферах БПЛА та ІТ-рішень.

Ще однією умовою участі в Defence City є вимога, щоб щонайменше 90 % доходу підприємства за попередній календарний рік формувалося за рахунок реалізації продукції власного виробництва. Це автоматично виключає з переліку компанії, які, поряд із власним виробництвом, займаються постачанням або імпортом необхідної продукції, зокрема в сегменті БПЛА та електроніки.

Схема фінансування інфраструктури через бюджети ОТГ після релокації підприємств видається непродуманою та неефективною, створює додаткові корупційні ризики і затримки.

І звісно ж, найгіршими були норми закону щодо уникнення кримінальної відповідальності за непоставки зброї на фронт.

Дайте грошей… ми купимо кавоварки

Ще одним важливим пунктом для себе міністр назвав аудит домовленостей з партнерами, ритмічність фінансування, своєчасне надходження військової допомоги.

Як відомо, раніше Шмигаль згадував, що для того, щоб перекрити українські потреби, потрібно ще 6 мільярдів доларів. Після того, як Україна суттєво втратила в американській допомозі, ключове фінансування іде з Європи. Його в основному надають країни північної Європи через так звану "данську модель". Однак протягом останніх місяців автору довелось чути все більше запитань щодо прозорості витрачання коштів. Так само європейці не дуже розуміють, в які українські підприємства інвестувати, щоб не втратити свої гроші.

В принципі, такий рівень колаборації мав би забезпечуватись на рівні профільних зброярських асоціацій, але, судячи з усього, дані структури не проводять комплаєнс перевірки своїх членів, які б дозволили широку міжнародну співпрацю і більший потік інвестицій просто через перенаправлення від асоціації до асоціації.

Покращення управління оборонними ресурсами – ще одне завдання для себе від Дениса Шмигаля.

Якщо не брати до уваги людський ресурс, то з грошовим ресурсом в Міноборони теж не все добре. Наприклад, забезпечення речовим майном в Україні за роки повномасштабки ніколи не здійснювалось на 100 відсотків, в кращому випадку на 70%. Тим важливіше розуміти, як витрачаються ці гроші.

З середини 2023 року закупівлі нелетальних товарів проходять в системі Prozorro. Однак частина речей все ще закупається за прямими контрактами, за нагальною потребою. Саме так минулого року були куплені скандальні фляги "втридорога". Головна претензія до закупівлі яких полягає в тому, чи дійсно ними хтось користується.

Зараз в розробці Центрального управління матеріального забезпечення лежать технічні умови на маскувальне пончо. Штука в принципі мала б бути корисна, але вона коштує 70 000, однак тканина така тонка, що рветься об гілки. Чи вигідно державі зараз купувати таке пончо, чи краще дати покращений модульний бронежилет – питання.

Нам не вистачає грошей оплачувати вчасно закупівлю харчів, але МОУ розглядає технічні умови для закупівлі кавоварок.

Минулого року Міноборони пропіарилось на закупівлі халяльних і кошерних сухпайків. На них розробили ТУ, але тепер не можуть закупити, бо пару місяців не могли придумати, як зібрати коробку. Крім того, ці сухпайки виявились суттєво дорожчі ніж звичайні.

З цього року вирішили через централізовані закупівлі отримувати кухонне приладдя для частин. Закупівельники частин видихнули, а ось ДОТ і Командування сил логістики тепер на кожному спільному засіданні сваряться за направлення дверей холодильника, кількість гвинтиків на ручці каструлі і довжину ручки черпака. Як виявилось, один сантиметр довжини ручки черпака суттєво міняє кон’юнктуру ринку і створює преференції для певних компаній, які можуть заробити мільйони на армії.

Окрема історія, що відбувається на ринку поставки харчів. Тому що повернення "Трейд граніт інвест", який минулого року поставив фальсифікат тушонки, це не просто про виплачені штрафи. Ця компанія має зараз найбільші контракти, але 2 з них вона здобула через суди, викинувши конкурентів з нижчими пропозиціями. Тобто при декларуванні економії на торгах, ДОТ чомусь не став робити проблему з того, що 2 компанії фактично отримують найбільші контракти через суди. Але про це ще буде окрема стаття.

І звісно ж, окремим питанням для пана Шмигаля буде дебіторка АОЗ. Станом на квітень обсяг простроченої дебіторської заборгованості Міністерства оборони за укладеними контрактами за напрямком закупівлі зброї від початку 2025 року зріс на 13 млрд грн, до 58 млрд. За травень-червень, ця сума дещо знизилась, але з липня вона знову росте. А відповідно постає питання забезпечення зброєю.

Тетяна Ніколаєнко, Цензор. НЕТ