У Чернігові повалили Ханукальну менору: невідомі залишили дискримінаційний напис. ВIДЕО
У понеділок, 22 грудня, невідомі пошкодили символ єврейського свята Хануки - менору - та залишили напис із закликом до порушення рівноправності громадян.
Про це повідомила Національна поліція України, передає Цензор.НЕТ.
За даними правоохоронців, на місці події працює слідчо-оперативна група Чернігівського районного управління поліції.
Наразі вирішується питання щодо правової кваліфікації події. Поліція вживає заходів для встановлення осіб, причетних до пошкодження релігійного символу та нанесення напису.
Ханука
Ханука у 2025 році тривала з вечора 14 грудня до вечора 22 грудня. Свято присвячене відновленню Єрусалима та повторному освяченню Другого Храму в II столітті до нашої ери.
Ханука відзначається протягом восьми днів і ночей запалюванням свічок у спеціальному канделябрі - ханукії або менорі. Свято також відоме як свято світла і має важливе релігійне та культурне значення для єврейської громади.
➡️ Є домовленості та процес передачі компонентів (ракет, техніки) через США, а також заяви українських і ізраїльських посадовців, які вказують на співпрацю у цьому напрямку.
Уперше опубліковано: 01.12.2016
Часто буваючи в центрі Києва, я регулярно проходжу повз синагогу, що стоїть на розі вулиць Рогнідинської та Шота Руставелі. Іноді під час єврейських свят там можна спостерігати мальовничі картини, звичніші для Ізраїлю. Чоловіки в чорних сюртуках і капелюхах, із довгими пейсами вибиваються з навколишньої метушні. Якось піднімався Рогнідинською, а попереду йшов саме такий персонаж. За ним ув'язалися двоє хлопців напідпитку і явно чіплялися до нього саме через зовнішній вигляд. Той намагався не звертати уваги і не бажав вступати в суперечку з нетверезими телепнями. Я наблизився до цієї процесії й культурно запропонував хлопцям поставити всі запитання, що їх цікавлять, не єврею, а мені. Хлопці відволіклися, і власник пейсів пішов за ріг будівлі. Дуже швидко бовдури забули свої запитання і рушили кудись углиб дворів.
Ця історія згадалася тому, що хтось із наших читачів видав захоплення діями Туреччини, яка, мовляв, законно повертає свої території в Сирії. І як родзинка на торті, всю сирійську епопею було представлено як інтриги євреїв, які всіх посварили. Треба сказати, що читач не з України і навіть не з росії, а тому - не цілком знайомий з риторикою росіян, які також оголосили росію без кордонів, що повертає споконвічні території, а в підтексті - про євреїв, які посварили. У зв'язку з цим ми вирішили прояснити деякі позиції.
Ми якось намагалися розібратися в основних причинах нинішнього антисемітизму, не занурюючись в історичні нашарування та не ходячи стежками запеклих теоретиків на кшталт товариша Гітлера. Відкинувши наслідки, ми виявили основну причину, яка часто викликає відторгнення євреїв. Як не дивно, нею є згуртованість. Усе інше - наслідок цієї фундаментальної якості.
У зв'язку з цим згадується старий, ще совковий, часів Брежнєва, анекдот.
Двоє грузинських аксакалів розмірковують про життя:
- Послухай, Іраклію, - каже один із них,- у мене є чорна «Волга» і в тебе є, а в Мамуки взагалі немає машини.
- Складімося й купімо йому машину, хай живе, як людина!
Двоє російських джентльменів теж розмірковують про життя:
- Васю, в тебе скільки ходок було на зону, дві чи три?
- Та ти що, ну, звичайно ж, три!
- А ось Ванька взагалі жодного разу не сидів, то посадимо його?
Тут уся суть антисемітизму. Якщо замість грузинів підставити євреїв, то виходить майже точна картина. Євреї завжди намагаються підтягнути й підсадити своїх лише тому, що ті - євреї. Чому? Ось це - ключове запитання, і навіть не тому, яка з нього випливає відповідь, а тому, що ми його ставимо, бо не розуміємо, чому вони це роблять.
Просто уважно придивіться до товаришів по службі, сусідів та родичів, і ви зрозумієте, про що я. Єврей їде до незнайомого міста і обов'язково має кілька адрес або телефонів людей, які йому гарантовано допоможуть. Причому це не родичі і навіть не знайомі. Просто такі самі євреї. Юнак вступає до столичного вишу і живе у тьоті Цилі, про яку ніколи навіть не чув. Живе всі п'ять років навчання. Він ніколи не дізнається, що таке жорстка нужда чи голод. А якщо будуть проблеми з якимось предметом, то тьотя Циля знайде репетитора, старого Мойшу, який заповнить прогалину знань. Мойшу юнак теж ніколи не знав. І так - за що не візьмись. Там створено низові зв'язки, які міцно утримують євреїв у цьому світі без необхідності асиміляції. Вони пам'ятають своїх предків, знають свою мову незалежно від країни, епохи, режиму чи оточення.
Ось ця стійкість і ці міцні зв'язки дають прояви, які важко зрозуміти і неможливо прийняти. А неможливо тому, що Яша з п'яти років пиляє скрипку, а Ваня з того самого віку - глушить самогон. Тому що Яша до восьми років уже розмовляє місцевою, івритом та англійською, а Ваня - поганою російською і матюками. А до закінчення школи Яша вже знає не тільки куди вступить, щоб навчатися далі, а й до кого піде працювати, а Ваня вже опанував метадон. І головне - Ваня вже знає, що не можна бути лохом, бо ближній обов'язково кине, а далекий наблизиться і теж кине. Але Ваня також знає, що якщо він сам кине когось, то цим можна пишатися.
А в результаті виходить, що довкола формується ненависне оточення, але найболючіше те, що перед очима виникає приклад зовсім інших стосунків. Євреї живуть інакше і не збираються нічого змінювати, демонструючи зухвалу успішність.
Із цього випливає один висновок. При всіх негативних речах, які, безумовно, робили євреї, втім, як і не-євреї, вони є певним індикатором того, наскільки все погано з тим, хто дивиться на них. Якщо рука тягнеться до «Майн Кампф» або подібних речей, то можна з упевненістю говорити про власну неповноцінність. Тим більше що на сторонніх завжди легше списувати свої проблеми та невдачі.
Власне, достатньо подивитися на Ізраїль, який вони створили в радикально ворожому оточенні. Абсолютно маленька країна практично без природних ресурсів змогла стати однією з провідних за рівнем життя, промислового виробництва, медицини й науки. Там створено одну з найкращих і найбільш боєздатних армій світу, а спецслужби Ізраїлю вважаються найбільш ефективними. І що найважливіше - все це створено якраз завдяки низовим зв'язкам євреїв. Яка ще діаспора так допомагає і тягне свою Батьківщину?
Коротше кажучи, мав рацію сер Вінстон Черчілль, коли на запитання «Чому в Англії нема антисемітизму, єврейських погромів?» відповів: «Ми, англійці, не вважаємо євреїв розумнішими за себе».
Обзор от ИИ
У Києві почали встановлювати велику ханукію на Майдані Незалежності, щоб відзначати Хануку, з 2009 року, хоча згадка в мережі є й про 2021-й рік, коли її встановлення стало вже традиційним елементом святкування єврейського свята перемоги світла над темрявою в столиці України, що символізує стійкість і єднання
.
Коротка історія:
2009 рік: Перше встановлення великої ханукії в центрі Києва, що стало початком щорічної традиції.Пізніші роки: Ханукію встановлювали щороку, а з 2020 року в Україні Ханука відзначається як державне свято, що підкреслює важливість єврейської культури та традицій, а сам акт запалювання ханукії - символ духовної стійкості.
Де саме:
Традиційне місце встановлення - Майдан Незалежності.
Зауважте, при цьому поліцію зовсім не зацікавило, хто без погоджень у т.ч. із громадою міста встановив якусь релігійну МАФ, дивлюсь вона ще й перевертається та небезпечна для людей!
Думаю, що Свириденко повинна це організувати!
поясніть, будь ласка, це як..можна на прикладі
1. Кількісний критерій (Частка титульної нації)
Це основний показник. Різні організації встановлюють різні пороги, щоб вважати країну моноетнічною:
Freedom House: Понад 67% (2/3) населення належить до одного етносу.
Організація Об'єднаних Націй (ООН): Часто використовується поріг у 73-75%.
Науковий підхід: Деякі вчені вважають державу гомогенною лише тоді, коли частка одного етносу перевищує 90-95% (наприклад, Японія чи Польща).
2. Політичний та історичний критерії
Титульна нація: Наявність етносу, назва якого зазвичай дає назву державі та який є головним державотворчим елементом.
Державна мова: Мова домінуючого етносу є єдиною офіційною або має панівний статус у всіх сферах життя.
Культурна цілісність: Національна ідентичність, традиції та релігійні особливості титульного етносу визначають культурне обличчя країни.
3. Типологія моноетнічних держав
Залежно від складу населення, такі країни поділяють на кілька типів:
Тип державиХарактеристикаПрикладиАбсолютно однорідніМайже немає нацменшин (понад 95%).Японія, Північна та Південна Корея.З переважною націєюЄ значні меншини, але основна група домінує.Польща, Угорщина, Україна, Португалія.Національні держави з анклавамиОсновний етнос домінує, але є компактні поселення інших груп.Литва, Румунія.Чому це важливо для України?
Згідно з переписом 2001 року, частка українців становила 77,8%. Опитування останніх років (зокрема КМІС за 2022 рік) показують, що понад 90-95% громадян ідентифікують себе як українці. Таким чином, за всіма міжнародними стандартами (ООН, Freedom House), Україна є моноетнічною державою.