"Вже прощався з життям": історія порятунку захисника Андрія Ярошика, який вижив під ворожими обстрілами на Куп’янському напрямку. ВIДЕО

Військовий 14-ї окремої механізованої бригади Андрій Ярошик вижив під щільним артобстрілом і ударами дронів, що "полювали" на нього на Куп'янському напрямку. Зазнавши важких пораненнь від скидів вибухівки, Андрій зумів самостійно накласти собі турнікети та дочекатися прибуття евакуації, попри те, що в моменти відчаю вже прощався із життям.

Про це йдеться в сюжеті "Суспільного", повідомляє Цензор.НЕТ.

Початок війни застав в Чернігові

Андрію Ярошику 30 років. Він родом з волинського села Кукли.

Початок повномасштабного російського вторгнення Андрій разом із братом застали в Чернігові, де працювали на будівництві.

"Зранку 24-го прокинувся, зранку кави хотів купити, на роботу збирався, а тут начальник дзвонить, каже: "Війна". Кажу: "Яка війна?" Ми тоді замучилися сильно з братом і навіть не чули, як в Чернігові почали бомбити. Тоді в 4-й ранку в Чернігові влупили аеродрома. Саме більше я переживав, щоб вивезти якось брата до хати. Але зразу всі рейси повідмінялися і ми не могли не виїхати",- розповів військовий.

Поки Андрій із братом залишалися на околиці Чернігова, в один із днів розбомбило будинок, де вони жили. Каже: збиралися з товаришем у магазин купити продуктів, але в останній момент сказав братові йти також. Завдяки цьому, з його слів, усі лишилися цілі. Виїхати з міста вдалося 18 березня 2022 року.

Приєднався до лав ЗСУ

На військову службу Андрій Ярошик потрапив у жовтні 2022 року, маючи за плечима досвід строкової служби.

Спершу був стрільцем у першому стрілецькому батальйоні в 14 окремій механізованій бригаді. Після проходження навчання став командиром відділення у 2023 році.

На початку березня 2025 року військовий змінив посаду на навідника-оператора. Отримавши від командира завдання привозити хлопців на позиції і забирати їх звідти, 24 травня він із бійцями заїхали на першу позицію на Харківщині. Два його побратими загинули: одному осколок влучив у голову, іншому — в артерію.

"Я ухвалив рішення, що нам треба відкотитися. Сказав по радіостанції старшому командиру, що ми "відкочуємося", бо ми не зайдемо. Попереду нас вже пристрелювався міномет, він думав, що ми вперед побіжимо. Дрони вже чекали. Але ми відкотилися. Загинув перший побратим: скид — і йому в шию попало в артерію", - розповів Андрій.

Зазнав поранення

Місцевість була замінована, а над головами літали російські дрони. 25 травня орієнтовно о 5:30 Андрій дістав поранення. Перший скид із дрона влучив у праву ногу, майже одразу ж другий скид — у ліву ногу. Її переламало в чотирьох місцях.

"Вони (військові РФ, - ред.) почали вже добивати, та я чудом вижив. Раз-два — турнікети сам собі наложив. Вже з життям прощався... Як кажуть, бачив білий тунель. Вже не сил не було... По рації передав, що я важкий "300", біля мене двоє "200". Свої координати передав і ждав. Помолився і прощався з життям. Думав, що це кінець",- пригадує військовий.

Воїн також пригадує, як просив по рації витягнути його якщо не живого, то хоча б тіло.

"Вони сказали: "Ні, ми тебе витягнемо полюбому". І тут буквально хвилин 15 пройшло, може трохи більше, і я чую кричать до мене хлопці, щоб витягнути мене. Кажу: "Броню знімайте, тільки хоча би каски не знімайте", - розповідає військовий.

Порятунок військового

Евакуаційний маршрут становив 3 кілометри. Тяжко пораненого Андрія витягували з "гарячої" зони у відносно безпечне впродовж 12 годин. Ще 8 годин, за його словами, тривало очікування на транспорт. Далі - евакуація до стабілізаційного пункту.

"Своїм побратимам, дуже вдячний, що вони мене витягнули! Майже 23 години стояли турнікети, бо поки мене вже вививезли, то тому така ампутація. Коли я зазнав поранення, то вже розумів, що я без них (без ніг — ред.) останусь",- сказав військовий.

Андрію ампутували дві ноги та дістали з тіла осколки. Проте дрібні фрагменти осколків у тілі захисника залишаються. Після лікування й реабілітації у 30-річного волинянина розпочався етап відновлення - військовий пройшов протезування.

Андрій Ярошик нагороджений нагрудним знаком "Золотий Хрест" за штурми ворожих позицій російських військ біля Куп'янська. Також має відзнаку Міністерства оборони України "Знак пошани".

Захисник мріє відкрити власну справу, купити обладнання для напівсухої стяжки та продовжити будівельну справу.

"Буду жити далі!",- додає військовий.

Автор: Ольга Гергелюк