Оккупанты снова откладывают псевдореферендум на Херсонщине
Заявление оккупантов на Херсонщине о необходимости проведения "референдума" одновременно с оккупированной Донетчиной может быть сигналом о том, что захватчики вынуждены в очередной раз перенести его сроки.
Такое убеждение в телеграм-канале выразил первый заместитель председателя Херсонского областного совета Юрий Соболевский, передает Цензор.НЕТ.
"Заявление оккупационных властей на Херсонщине о необходимости проведения "референдума" одновременно с "ДНР", после "освобождения" всей территории Донецкой области, является сигналом о том, что орки, возможно, вынуждены в очередной раз перенести сроки проведения "референдума", - написал заместитель председателя облсовета.
Он отметил, что для этого есть причины: отсутствие поддержки населения, неспособность сформировать хотя бы минимальное количество избирательных комиссий, понимание того, что шоу выходит откровенно убогим. И есть еще одна вероятная причина – страх политических последствий, когда после проведения шоу и фактически аннексии Херсонской области ВСУ деоккупируют регион.
По словам Соболевского, врагам придется смириться с потерей уже якобы "своих" территорий. "Если это так, то они уже понимают, как будут развиваться события в области, и что "загостившимся" оккупантам пора собирать вещи или же готовиться к смерти", - отметил заместитель председателя облсовета.
Напомним, российские оккупанты планируют 11 сентября 2022 года провести "референдум" об аннексии Донетчины, а также в Херсонской и Запорожской областях.
По данным ССО, россияне на временно оккупированных территориях проваливают не только объемы паспортизации, но даже сбор паспортных данных, поэтому вынуждены увеличить масштабы подкупа населения.
https://www.facebook.com/president.ukraine/posts/628551391962088?__cft__[0]=AZXBbdmTndUdCWMyTKJt35Md0lA_8xydVcLSv3atrPpoA5qA5AyXbAExfnt1GtumFtR8YHV1Y48gqy07hWb7TjDFf0MkiVMIO-fLoZ-_WWFCNIIU0cthf3bxItZ-rWw1E6K8bWyAXbsYMLkAey8gAmMkVte2L_A6vUUAcL1wq70VbI62p7ATuBrYRQfMjIbSwkc&__tn__=%2CO%2CP-R 2 год ·
Шановні Українці. Прошу Вас прочитати Павла Тичину ще зараз, але вже очами ******** Українців.
Актуально… аж холоне кров...
Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвіла.
Щоб жить - ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить - я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала - тобою весь з'їдаюсь? - та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила,
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
я буду Вас за подвиг прославлять,- ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських, на Чорнім морі
я прошу, молю! - вбивайте ворогів,
злодюг кремлівських, вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я - я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Повстань! І з ран - нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця!
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвіла.
Кремлівська гнидь, тремти!
Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Павло Тичина
P.S. Це оригінал, який "совєцька" цензура переписала на свій лад. Наприклад, замість "незламних українців" були "червоні українці". Замість "Московіє" - "Тевтоніє" і так далі... Вони хотіли вбити в нас нашу девжаву, наш дух і совість!! Але ми - незламні і ми переможемо цю потвору-московську!!!
І ти продався їм, Тичино,
І ти пішов до москаля?
О, бідна мати, Україно,
В журбі головонька твоя.
В кривавім морі по коліна
Стоїть без сорому в очах
Поет, колишній наш Тичина,
І прославляє смерть і жах.
Прилюдно б'є катам поклони,
Катів виспівує в піснях.
А з-під землі ідуть прокльони
Борців, розп'ятих на хрестах.
Іудо, ти шляхетний жиде,
Пішов, повісивсь в самоті.
Павло Тичина… цей не піде -
Він сам розіпне на хресті.
О. Олесь, 1928