Силы обороны ликвидировали 116 оккупантов на Покровском направлении, - Генштаб

генштаб это кто?

Слава ЗСУ!!!

ЛБЗ, як ми її розуміли раніше, перестала існувати - противник успішно інфільтрується на кілометри вглиб порядків СОУ, позиції дружніх та ворожих сил хаотично змішані на ділянці. Проте це не наслідок геніальності російського керівництва та непереможності російської армії, а вдала тактична інновація, помножена на некомпетентність українського армійського керівництва, відповідального за окремі ділянки оборони.

Виглядає це так: підари кладуть на землю маскувальні теплоізоляційні пончо, охолоджують їх й потім рухаються в них вночі двійками. Майже кожне пересування між позиціями контролюється крок-в-крок: офіцер управління дає конкретні вказівки, супроводжуючи дроном та контролюючи їх маскування. У випадку небезпеки група лягає на землю й накривається пончо. Виявляють себе при переміщенні полями. В лісах та в населених пунктах спостереження вкрай ускладнене. Йдуть без нічого, потім досягають кінцевої точки (якогось глибокого рубежа) й залягають там, роблять засадні дії на СОУ. Далі по розвіданому ними маршруту затягуються нові групи. Логістика забезпечується "молніями": вантажні крила несуть трохи провізії, нові батарейки до радіостанцій. Полонених зазвичай не беруть (важко повернути в тил), цивільних на шляху просування знищують для запобігання поширення інформації щодо маршрутів та позицій. Для зменшення ризиків виявлення використовують ПБСи.

Таким чином, після періоду, коли БпЛА знищили маневрену війну та тактику малих піхотних груп, війна знову закрутилась навколо маневрів, тільки тепер стрілецькими двійками. Й, відповідно, навколо їх прихованих переміщень, накопичень, інфільтрації, а також штурму/зачистки позицій. Ми, як завжди, недостатньо швидко адаптуємося до змін і, як наслідок, терпимо важкі поразки.

Але як і будь-яка тактика маневреної війни, вона ************* з розтягнутою логістикою в ділянці прориву. Всі такі групи, просуваючись поки є нагода, ризикують бути відрізаними в глибині наших порядків та залишитися без краплі води та вогневої підтримки. Отже, ми знову маємо потребу в глибині оборони, других-третіх рубежах, а також групах швидкого реагування, що будуть зачищати відрізані осередки та перекривати виявлені маршрути. Ще більш гострою стала потреба в централізації управління: концентрація наявних засобів на смузі, підтримка безперервного моніторингу ділянок накопичення та просувань, встановлення інженерних загороджень. Враховуючи глибину деяких проривів, можна навіть згадати про бій за підтримки бронетехніки.
Важливою є готовність до штурму та оборони бліндажів з боку піхоти. Є сенс й у аналогічному використанні тактики ворога. Асоціація її з екстремальною кількістю втрат - результат слабкості противника в плануванні та хронічно нереалістичних завданнях, нездатності ворога мудро користуватися перевагами у ресурсі й врешті змарнувати його, що вже відбулося з бронетехнікою на російських базах зберігання. У мудрих руках ця тактика могла б полегшити відновлення втрачених позицій та витісненні окупанта (наприклад, достатньо прив'язувати її до погодних умов).

Найголовніше - не дозволити поразкам взяти над нами гору. Війна не закінчена, милості до переможених не буде. Там, де ступить нога російського солдата, з'являться братські могили з тих, хто не втік. В першу чергу росіяни будуть винищувати всіх, хто пов'язаний з військом - поранених та списаних побратимів, членів їх сімей. Страждати будуть найбільш знедолені, в кого немає можливості втекти: діти, вдови, матері військових СОУ будуть закатовані та вбиті, ставши методом виконання "плану" регіонального відділу ФСБ з боротьби з "терористами".

Нам треба продовжувати тиснути, продовжувати винищувати кацапню до тих пір, поки бажаючі походити українською землею не скінчаться, а заведені на позиції будуть відмовлятися продовжувати рух. Росіяни не непереможні, вони також страждають від невиконання наказів, їх бійці також нерідко уникають бою від страху. У нас є достатньо сил, щоб помножити його.

Ми можемо зупинити ворога, якщо захочемо. А захотіти ми маємо, бо нам є що втрачати - не власні життя, так життя тих, хто не може захистити себе сам.

У найближчі години вирішиться доля 29% території Донецької області, що залишилася під контролем України - військовий оглядач Bild Репке

За його оцінкою, глибина прориву фронту на північ від Покровська становить близько 18 км. Для відбиття цих територій ЗСУ мають кілька днів, перш ніж РФ направить туди дрони та механізовані частини.

@TarasChmut

Ситуація яка відбувається на Донеччині є наслідок дій чи бездіяльності, про які попереджалося у кожному інтерв'ю останні роки півтора. Спочатку ми "провалюємося" на рівні взводів. Потім рот. Потім дійшла черга батальйонів.

Коли дійде до бригад - ворог пустить у хід свої бронетанкові групи, які активно накопичуються вже з рік, і вийде в тил, на оперативний простір. І карта знову буде «зсуватися» як це було в 2022-му - десятками, сотнями квадратних кілометрів щодня.

Звичайно, ви можете сказати, що я «нагнітаю», і «накручую», і все не так погано, у нас є дрони, під два десятки новостворених корпусів і все «контрольовано».
Але десь те ж саме ми проходили з 2018-го по 22-й рік.

Десь теж саме ми проходимо знову з 2024-го. Ігнорування проблем не призводить до їх вирішення.

Але найгірше це ігнорувати реальний стан справ.

Підтримуйте Сили оборони. Всюди і всіляко як можете.

РФ і РБ активно готуються до «навчань»: до Білорусі перекинули ешелони військ ЗС РФ, серед них «елітні» частини, які воювали під Києвом і Харковом у 2022 році

Всього за 2 доби ЗСУ вивели з ладу, утилізували та за300-хсотили біля 900 підорів по всьому фронту. Приблизно 450 за добу.