Вроцлав угрожает разорвать партнерство со Львовом из-за объявления года УПА и Шухевича
Городской совет польского Вроцлава единогласно осудил решение Львовского областного совета объявить 2027 год годом Украинской повстанческой армии и Романа Шухевича. Депутаты требуют от мэра Львова Андрея Садового публично дистанцироваться от этой инициативы, в противном случае угрожают пересмотреть партнерские отношения между городами.
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на польское Radio Wrocław.
Проект обращения подготовила фракция "Право и справедливость", однако его поддержали представители всех политических сил горсовета.
Польские депутаты считают решение Львовского облсовета неуважением к памяти жертв Волынской трагедии и наносящим ущерб украинско-польским отношениям. Они также напомнили о помощи, которую Вроцлав оказывал Украине после начала полномасштабного российского вторжения.
"Я обращаюсь к властям нашего города-партнера с просьбой помнить об этом. Я считаю, что мы должны осудить такие действия. Если наш город-партнер не задумается, нам следует рассмотреть возможность прекращения нашего партнерства со Львовом в будущем", — заявил депутат Доминик Клосовский.
Власти Вроцлава ожидают официальной реакции львовской мэрии. Если ее не будет, на ноябрьской сессии горсовета может быть рассмотрен вопрос о прекращении партнерства со Львовом.
В то же время решение об объявлении тематического года принял Львовский областной совет, а не городской совет Львова.
- Напомним, решение Львовского облсовета о чествовании в 2027 году УПА, Романа Шухевича и Олега Ольжича вызвало критику со стороны польских властей. Против инициативы выступили представители правительства Польши, Министерства обороны и Института национальной памяти.
- Министерство иностранных дел Украины также назвало решение облсовета контрпродуктивным.
- Ранее о возможной приостановке или разрыве партнерских отношений со Львовом заявляли представители властей польских городов Перемышля и Кракова.
1. Україна проголосила свою незалежність у січні 1918 року майже на рік раніше за Польщу. Але УНР мала чарівних сусідів.
Якби Росія, Польща та Румунія не встали на шляху незалежності України - не треба було б за незалежність боротися, ані Шухевичу, ані Бандері, ані Ольжичу, ані Мельнику, ані ОУН, ані УПА.
2. Волинь належала УНР. Волинь не лежала на дорозі. Якби Польща не влізла на Волинь, де у 1918 році мешкало приблизно 10% поляків, - там ніколи не було б ніякої «Волинської різанини»: бо УНР ставилася з повагою до прав національних меншин. Але Польща та Росія зробили усе, щоб знищити УНР (див. п. 1).
3. 18 березня 1921 року для України - це те саме, що для Польщі 23 серпня 1939 року: бо для підрадянської України роль Пілсудського у 1918-1921 стає тим самим, що для Польщі - роль Сталіна у 1939.
Українцям Ризька зрада Польщі коштувала близька 7 мільйонів життів.
Водночас наслідком Ризької угоди Польщі та Росії стало те, що молоді українці перетворилися на мобілізаційний резерв Кремля. Вони того не хотіли. Але див. п. 1.
4. Як мобілізаційний резерв Кремля українці опинилися у радянському війську і вочевидь не мали субʼєктності. Але там вони з літа 1941 року боролися проти Гітлера на боці Обʼєднаних Націй.
5. У вересні 1939 року Польща не змогла протистояти німецькій агресії і капіталювала за чотири тижні: бо усе керівництво країни втекло за кордон, а військо склало зброю (зокрема на Волині). Україна памʼятає, що це значить і скільки буде коштувати втрата незалежності (див. п. 1 та 3), а тому у лютому 2022 року українці не склали зброю у подібних обставинах до польської ситуації у вересні 1939 року. Але це трохи ми забігли уперед.
6. На території Польщі у збройній боротьбі проти війська Третього Рейха та його сателітів загинуло у три рази більше солдат і офіцерів, що були мобілізовані з України, ніж солдат і офіцерів, які були мобілізовані з Польщі: близька 700 тисяч українців проти 240 тисяч поляків.
7. Загалом у збройній боротьбі проти вермахту на території Польщі загинуло стільки ж солдат і офіцерів, що були мобілізовані з України, з яких можна було б сформувати 230 дивізій або (приблизно) 1400 батальйонів.
Підкресоюю: усі ці люди віддали своє життя у боротьбі проти Гітлера та на стороні Обʼєднаних Націй.
Але в Польщі хочуть говорити лише про одну дивізію, яка складалася з українців («Галичина») та два батальйони (ʼНахтігаль» та «Роланд»).
Добре, давайте поміркуємо і про це: як же ж треба було Польщі допікти українцям, щоб певна їх частина почала вважати, що піти на службу бо Гітлера - це кращий вибір?!
8. Отже, у збройній боротьбі з Гітлером на території Польщі загинуло 240 тисяч поляків та 700 тисяч українців.
Водночас, у вермахті проти сил Обʼєдннаних Націй, зокрема на території України воювало близька 450 тисяч поляків (за оцінкою Ришарда Карчмарека). Усі колабораційні мілітаризовані формації, що складалися з українців протягом усієї Другої світової війни, разом налічують близька 250 тисяч.
Тобто поляків у вермахті було у два рази більше, ніж загинуло у боротьбі з вермахтом.
Загалом у збройній боротьбі проти вермахту українців загинуло у 12 разів більше, ніж поляків - більше 3 мільйонів.
Що було - то було. В історії обох країн була і боротьба проти нацизму, і колаборація з нацизмом. От тільки баланс різний.
З української перспективи поляки проти нацизму і не боролись. Внесок українців у перемогу Обʼєднаних Націй над нацизмом у рази вагоміший.
9. Якщо комусь в Польщі щось не подобається в тому, що українці памʼятають те, чого в Польщі памʼятати не хочуть - це не означає, що того не було, а просто означає, що багато поляків неадекватно спииймають свою роль в історії.
10. Багато проблем в історії і тоді, і тепер вдалося б уникнути, якби Польща не встала на шляху незалежності України у 1918-1921 роках. А отже - див. п. 1!
P.S.
За минулу ніч по Києву прилетіло більше 20 балістичних ракет. Це дуже цікаво: ворог бомбардує українців, а поплавило поляків.
P.P.S. Вибачте, я втомився пояснювати, що між причинами і наслідками є міцні і нерозривні звʼязки. Польща має офіційно перепросити за те, що встала на шляху незалежності України.
Але ви вірите, що Karol Nawrocki на це спроможний?
Та отож…
А! Ось іще:
«Публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у XX столітті (…) визнається наругою над пам'яттю борців за незалежність України у XX столітті, приниженням гідності Українського народу і є протиправним».
----
з ФБ
В своїй хаті своя правда.