Від піару до держзради: як західні розвідки виводять захисників "другого Бузини" на ФСБ

Як і обіцяв, продовжую препарувати кейс медійника Олега Чеславського та підсанкційного партнера Медведчука – Богдана Пукіша. Чим глибше копаєш цю історію, тим сильніше тхне вже не просто замовними статтями, а цілком конкретною роботою ворожих спецслужб.

Після мого попереднього блогу я вирішив більш прискіпливо придивитися до російської газети "Версия", яка так завзято кинулася відмазувати Чеславського та Пукіша, ліплячи з першого "жертву режиму та нового Бузину".

Власник цього ресурсу – такий собі В'ячеслав Калінін. І як виявилося, цей персонаж давно перебуває на радарах світових ЗМІ та західних спецслужб. Зокрема, у березні цього року авторитетне видання POLITICO опублікувало розлоге розслідування про те, як Росія використовує сербських агентів для проникнення в інституції ЄС.

Головним героєм статті POLITICO є сербський агент ФСБ Новіца Антич. А знаєте, хто, за даними західних розвідок, є його прямим російським куратором та контактом? Бінго! Власник тієї самої "Версии" В'ячеслав Калінін.

А тепер найцікавіше. У звіті розвідки, на який посилається POLITICO, є один вкрай важливий абзац (який я наводжу на скріншоті): "Хоча у розвідувальному звіті особлива увага приділяється діям Антича, зазначається, що Калінін вербував й інших людей, але не уточнюється, скільки саме і в яких країнах".

Питаннячко: а чи не в Україні пан Калінін та його куратори з Луб'янки знаходили своїх вдячних клієнтів?

З огляду на ці факти, ситуація виглядає набагато гірше, ніж банальний PR-зашквар. Бо Пукіша з Чеславським захищає не просто якесь рядове російське пропагандонське ЗМІ. Їх напряму захищає і відбілює ФСБ РФ. І це вже просто розкішний матеріал для роботи СБУ. Давайте складемо пазл:

1. Компанія Пукіша фігурує у справі про постачання 233 тисяч бракованих мін для ЗСУ, що завдало державі збитків на 3,3 млрд грн.
2. Його медійного обслуговуючого Чеславського починає синхронно захищати ресурс кадрового вербувальника ФСБ.

На цьому тлі історія з бракованими мінами вже не виглядає просто як жадоба до наживи чи корупція. Це смердить спланованою багатоходовочкою російських спецслужб із саботажу в українській оборонці. Як на мене, тут яскраво світить стаття 111 ККУ (Державна зрада) у повному обсязі, і правову оцінку цьому мають дати українські слідчі.

Більше того, якщо ми подивимось на іншу діяльність Чеславського (яка, до речі, вже була помічена нашими службами), з'являються додаткові докази його свідомої роботи в інтересах ворога.

Візьмемо для прикладу заблокований в Україні сайт Чеславського – FakeOFF.org. Навіщо притомній людині, яка називає себе "українським журналістом", на п'ятому році війни з РФ робити на своєму сайті цілий розділ з російським порядком денним?

Чеславський роками системно тягав на свої ресурси репости з російських зливних бачків типу "ВЧК-ОГПУ" чи "Rucriminal.info".

Для тих, хто не в курсі: це російські смітники-вимагачі, які спеціалізуються на компроматі щодо російських еліт та прямо пов'язані з війнами веж Кремля (і чудово себе почували у РФ, поки не перейшли дорогу Алішеру Усманову).

Для мене є очевидними ознаки, що ці майданчики Чеславського – це проєкти, підконтрольні російським спецслужбам. Що весь цей інформаційний шлак робить в українському медіапросторі? Відповідь проста: вся ця псевдоаналітична діяльність Чеславського є лише ширмою. А реальна мета його існування – затягування російського порядку денного, вплив на "нєокрєпшіє уми" і операції прикриття підсанкційних осіб (таких як Пукіш), легалізація російських ІПСО в українському інфопросторі та збір інформації.

Треба чітко розуміти: Чеславський – медійник. Він буває на різних тусовках, бере інтерв'ю, крутиться в колах українських блогерів, журналістів та лідерів думок. З точки зору ворожої розвідки – він ідеальний інформатор та кріт.

Я продовжую вивчати цю історію. І публічно закликаю Службу безпеки України та Офіс Генерального прокурора взяти ці факти на жорсткий контроль у рамках кримінального провадження. Коли ФСБ відкрито вписується за людей, які зривали постачання боєприпасів для ЗСУ – це вже не про свободу слова. Це про виживання держави.

Далі буде.