Ворог атакував "Іскандером" та 145 "Шахедами": знищено 80 дронів, - Повітряні сили

У ніч на 14 травня 2025 року війська РФ атакували балістичною ракетою Іскандер-М/KN-23 із Криму, 145 ударними БпЛА типу Shahed і безпілотниками-імітаторами різних типів.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на пресцентр командування Повітряних сил.
Як зазначається, повітряний напад відбивали авіація, зенітні ракетні війська, підрозділи РЕБ та мобільні вогневі групи Сил оборони України.
Що вдалося знищити нашій ППО?
За даними Повітряних сил, станом на 09.00 підтверджено збиття 80 ударних БпЛА типу Shahed (безпілотників інших типів) на сході, півночі, заході та в центрі країни.
42 ворожі безпілотники-імітатори - локаційно втрачені (без негативних наслідків).
Де є наслідки?
Внаслідок ворожої атаки постраждали Сумщина, Харківщина, Одещина, Донеччина та Кіровоградщина.
Що про нічну атаку відомо?
Раніше Цензор.НЕТ інформував, що вночі у Кропивницькому пролунала серія вибухів.
Також зазначалося, що ввечері 13 травня російські загарбники запустили по Україні ударні безпілотники. Також повідомлялося, що в ніч на 14 травня Київщину атакували російські безпілотники, працювала ППО. Пізніше стало відомо, що "Шахеди" атакували Рівненщину: двоє поранених, є руйнування цивільної інфраструктури.
Гиблая пустыня - ни конца, ни края.
Общая святыня - мать-земля сырая.
То́пи да болота, степи да чащобы,
Храмов позолота, а вокруг - трущобы,
Завывает вьюга, гонит снег по кругу…
Коротка кольчуга на спине у друга!
Глушь да буераки, воровство да драки,
Да срамные враки вечером в бараке.
Прём с мольбой о чуде прямиком в трясину.
Каждому Иуде - личную осину!
Каждому кумиру возжигаем свечки,
Да грозимся миру встать с холодной печки:
Вот подымем знамя да пройдём с боями,
Тем же, кто не с нами, гнить в зловонной яме!
Вытопчем дорогу к вашему порогу,
Пусть идём не в ногу, но зато нас много.
Пыл наш не умерить, рвёмся в бой отважно,
Главное - чтоб верить, а во что, неважно.
Не считаем трупы, не боимся мести,
Ничего, что глупо, главное, что вместе!
Пить - так до упаду, мордой в грязь с размаху,
Нету с нами сладу, во нагнали страху!
Всё кругом поруша, перед образа́ми
Изливаем душу пьяными слезами.
Нас видать по роже, выросших без нянек,
Нам свой кнут дороже, чем заморский пряник.
Мы в гробу видали ихние конфетки!
Будем жить и дале в клетке, как и предки.
Нам все́ перемены - как седло корове,
Грязи по колено, да по пояс крови.
Завывает вьюга, свирипеет стужа,
Ничего, что туго - может быть и хуже.
На таком морозе к чёрту все́ приличья!
По уши в навозе веруем в величье.
Кто кого замучит на лесоповале?
Нас ничто не учит, мы на всех плевали.
Нас любая гадость может распотешить,
В нас - добро и святость! Тех, кто спорит - вешать!
Нищая лачуга стынет под сугробом,
Завывает вьюга, как вдова над гробом…
<1995>
Что за дом притих,
Погружён во мрак,
На семи лихих
Продувных ветрах,
Всеми окнами
Обратясь во мрак,
А воротами -
На проезжий тракт?
Ох, устать я устал, а лошадок распряг.
Эй, живой кто-нибудь, выходи, помоги!
Никого только тень промелькнула в сенях
Да стервятник спустился и сузил круги.
В дом заходишь, как
Всё равно в кабак,
А народишко:
Каждый третий - враг.
Воротят скулу -
Гость непрошеный!
Образа в углу
И те перекошены.
И затеялся смутный, чудной разговор,
Кто-то песню стонал да гармошку терзал,
И припадочный малый - придурок и вор -
Мне тайком из-под скатерти нож показал.
"Кто ответит мне -
Что за дом такой,
Почему - во тьме,
Как барак чумной?
Свет лампад погас,
Воздух вылился...
Али жить у вас
Разучилися?
Двери настежь у вас, а душа взаперти.
Кто хозяином здесь? Напоил бы вином".
А в ответ мне: "Видать, был ты долго в пути
И людей позабыл - мы всегда так живём:
Траву кушаем -
Век на щавеле,
Скисли душами,
Опрыщавели.
Да ещё вином
Много тешились -
Разоряли дом,
Дрались, вешались". -
"Я коней заморил, от волков ускакал.
Укажите мне край, где светло от лампад.
Укажите мне место, какое искал, -
Где поют, а не плачут, где пол не покат". -
"О таких домах
Не слыхали мы,
Долго жить впотьмах
Привыкали мы.
Испокону мы -
В зле да шёпоте,
Под иконами
В чёрной копоти".
И из смрада, где косо висят образа,
Я башку очертя шёл, свободный от пут,
Куда ноги вели да глядели глаза,
Где нестранные люди как люди живут.
...Сколько кануло, сколько схлынуло!
Жизнь кидала меня - не докинула.
Может, спел про вас неумело я,
Очи чёрные, скатерть белая?!
1974