Ні Путін, ні Трамп не мають карт та прорахувалися, - FT
Коли Росія здійснила повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році, Дональд Трамп назвав це "геніальним" рішенням. Проте агресія РФ стала однією з найдорожчих помилок сучасності - поки Дональд Трамп не почав операцію "Епічна лють" в Ірані.
Про це пише оглядач Financial Times Едвард Люс у матеріалі "У Путіна та Трампа немає карт", інформує Цензор.НЕТ.
Подробиці
І Путін, і Трамп вважали, що їхні суперники слабкі та розраховували на швидку перемогу. Кожен з них обтяжує свої країни витратами, наслідки яких залишаться ще надовго після їхнього відходу від влади. Водночас Китай найбільше виграє від цього.
"Розрив між метою та результатом такий же великий для Трампа в Перській затоці, як і для Путіна на Донбасі", - йдеться в матеріалі.
Оглядач вважає, що Путін і Трамп самі створили собі пастки.
"У випадку Путіна провал його "спецоперації" є екзистенційним. Він менш схильний визнавати реальність, бо це коштуватиме йому посади, а можливо, і життя. У Трампа проблема більше пов’язана з гордістю та політикою: жодні заяви чи штучно створений інформаційний шум не приховають того, що йому доводиться домовлятися з режимом, який він раніше обіцяв повністю знищити. І цим він лише зміцнює його позиції", - зазначив він.
Україна має карти
Люс вважає, що частина "карт" перейшла до президента України Володимира Зеленського.
Україна перетворила фронт на склеп для російської армії. Щомісяця РФ втрачає близько 35 тисяч військових.
Водночас Україна уражає нафтові об'єкти, заводи та інфраструктуру далеко всередині Росії - на відстані до 1000 км.
Путіну навіть довелося просити Трампа вплинути на Зеленського, щоб українські дрони не атакували парад 9 травня на Червоній площі.
"Путін пообіцяв російському народу, що захистить їхнє життя від війни. Але підрахунок загиблих та економічних витрат стосується всіх росіян і ставить під загрозу його контроль над владою", - зауважив автор.
Україна водночас отримала сильніші позиції у відносинах із Трампом. Пентагон швидко витрачав запаси ракет і систем ППО на Близькому Сході, а Україна змінила хід війни, навчившись збивати російські цілі дешевими перехоплювачами.
"Трамп раніше казав Зеленському, що в України "немає карт", але тепер Київ має власні технології та військові рішення, які дуже цікавлять Пентагон. І це дає Україні нові важелі впливу", - наголосив автор.
Геополітитчна шкода, яку Росія та США завдали собі самі, схожі.
"Нездатність Росії підкорити Україну – це найдорожча невдала війна в сучасній історії. Залякуючи таких сусідів, як Фінляндія, Путін власними зусиллями більш ніж удвічі збільшив довжину кордону НАТО з Росією", - зазначив Люс.
Трамп так само помилково вважав, що Іран забезпечить США зручним новим лідером за зразком Венесуели. Це була ілюзія і він не прислухався до експертів, пише автор.
Попри те, що Китає виграє від помилок Путіна і Трампа, головними переможцями стають середні держави, які поступово посилюють свій вплив (за винятком, наприклад, Ізраїлю), вважає він.
"Вплив США на Близький Схід фактично послабився. Іран, ймовірно, стане регіональною силою, з якою іншим країнам доведеться рахуватися. Україна щонайменше стане ключовим партнером НАТО у світі, який уже не повністю залежить від США. По-різному, але Київ і Тегеран показують, як менші країни можуть послаблювати значно сильніші держави. Тайвань - не єдина країна, яка уважно вивчає ці уроки", - підсумував Люс.
Це можна вважати історичною подією, яку ще донедавна важко було собі уявити. Подія, яка має бути осмислена і до її наслідків пітьмі ще треба буде звикати і адаптуватися.
Здатність мобілізувати величезний ресурс живої сили з високим порогом чутливості до втрат була ядром наступальної стратегії пітьми, що спиралася на міфи побєди СРСР у Другій Світовій війні.
Сьогодні ж українська «стіна дронів» здатна перемолоти чи не будь-яку масу живої сили ворога.
Тож, отут навіть ще одна «частичная» мобілізація не призведе до перемоги пітьми у війні. Бо цей ресурс буде перемолотий за кілька місяців, але не дасть їй прийнятного результату.
І у цьому - надвисокі ризики нової мобілізації для ***** і його режиму. Такі ж, як під вінець Першої Світової війни.
Повний текст статті на мові оригіналу - https://x.com/i/status/2059232961245929549 тут.
тому і батько і син ведуть себе правильно
Давайте проанализируем, какие цели войны провозглашал Трамп в своем видеообращении в ночь на 28 февраля, опубликованном в его социальной сети Truth Social, и что в реальности достигнуто.
Трамп охарактеризовал данную операцию как имеющую пять основных целей:
1) Устранение того, что он назвал «неминуемыми угрозами» для Соединенных Штатов и их союзников.
В чем состояли «неминуемые угрозы» для США, президент не сказал ни тогда, ни позднее. Ни он, ни его министры не объяснили этого до сих пор.
2) Уничтожение или серьезное ослабление ядерной и ракетной программ Ирана. Трамп утверждал, что Иран движется к обретению потенциала ядерной державы и разрабатывает ракеты, которые со временем могут создать угрозу для континентальной части США. Он представил эту кампанию как превентивную войну, призванную остановить Иран до того, как он станет обладателем ядерного оружия.
Иранский ядерный потенциал остался неизменным. Иран располагает 500 кг урана обогащенного до 60%, чего достаточно, чтобы изготовить несколько ядерных бомб и еще 10.5 тонн менее обогащенного урана, который можно быстро обогатить до 60%. Иранский ракетный потенциал уменьшился, но как сообщают американские СМИ со ссылками на источники в разведке и как следует из вопросов, задававшихся сенаторами и конгрессменами демократами на слушаниях в обеих палатах Конгресса, Иран сохранил минимум половину своего ракетного потенциала. Это относится и к запасу баллистических ракет, и к мобильным пусковым установкам для них и к возможностям производить и ракеты, и пусковые установки.
3) Нейтрализация военной инфраструктуры и сети прокси-сил иранского режима.
Прокси-силы иранского режима не были нейтрализованы. ХАМАС контролирует почти половину Газы и не собирается разоружаться. Хезболла ведет войну с Израилем и, судя по всему, у нее остается существенный потенциал для продолжения этой войны.
4) Оказание давления на иранский режим с целью принуждения его к капитуляции или краху. Трамп напрямую обратился к бойцам корпуса стражей исламской революции (КСИР) с призывом «сложить оружие», пообещав им неприкосновенность. В противном случае, предупредил он, их ждет «верная смерть». Это свидетельствовало об ожидании того, что силовой аппарат режима может расколоться под военным давлением.
Капитуляция не произошла. Силовой аппарат режима не раскололся. У режима обновился состав «политбюро» в результате ликвидации ряда его лидеров во главе с верховным лидером, но сущность режима не изменилась. Более того, судя по всему, роль КСИР в этом режиме существенно возросла, и в результате режим стал более жестким.
5) Содействие смене режима, инициированной самим иранским народом. Трамп прямо обратился к народу Ирана. Он заявил, что после завершения военной кампании иранцы должны «взять власть в свои руки», назвав это, возможно, «единственным шансом для многих поколений».
Трамп этим давал понять: ожидаемым итогом войны должна стать смена режима. Это и было на самом деле главной целью войны. Но эта главная цель не достигнута. Она и не могла быть достигнута, поскольку в результате бомбардировок и ракетных ударов такие идеологические диктатуры, как в Иране, не падают.
После того видеообращения Трампа в ночь на 28 февраля произошло и то, чего 47-й президент вообще не предвидел. Иран заблокировал Ормузский пролив. Несмотря на то, что как уверял многократно Трамп и его глава Пентагона Хегсет, иранский флот лежит на дне моря. Но, как оказалось, флот для блокады Ормузского пролива не нужен. А вместе с Ормузским проливом Иран заблокировал и 20% мирового импорта нефти и сжиженного газа, и 30% мирового импорта удобрений. Это привело к значительному росту цены на нефть, на все энергоносители, на электроэнергию, на удобрения и сельхозпродукцию, к раскручиванию инфляции во всех странах мира, в первую очередь развитых странах, в том числе, естественно, в самих США. Подорожание всего ведет к замедлению экономики, а, значит, грозит стагфляцией - инфляцией вместе с отсутствием экономического роста.
Именно это стало главной проблемой 47-го президента, поскольку он такого развития событий не ожидал. А за пять месяцев до выборов в Конгресс для него это становится экзистенциальной проблемой - рост инфляции - это прямая дорога для Трампа и республиканцев к поражению на выборах в Конгресс.
Именно открытием Ормузского пролива Трамп сейчас озабочен больше всего. Но решить эту проблему по-прежнему не может.
Когда страна, начавшая войну, не может достичь никаких стратегических целей, которые она перед собой ставила, это означает, что она потерпела стратегический провал. Именно так оценивают на сегодняшний результаты войны с Ираном законодатели демократы, члены комитетов обеих палат по вооруженным силам и разведке, о чем говорят представителям администрации и армии на открытых слушаниях.