"Фламінго" застосовується рідко і не дуже вдало. Дай Боже, щоб з балістикою було інакше, - Рахманін
Україна працює не один десяток років над створенням балістичних ракет, але поки що до серійного виробництва якісних балістичних ракет так і не дійшло.
Про це в ефірі Radio NV заявив член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, нардеп "Голосу" Сергій Рахманін, передає Цензор.НЕТ.
Українська балістика
"Компанія Fire Point зробила два дуже ефективні БпЛА - FP-1, який працює як діпстрайкер, і FP-2, який працює як мідлстрайкер, - які отримують достатньо ефективну оцінку військових, які їх застосовують, і достатньо високо, особливо на тлі інших, демонструють результативність.
Але вони також є творцями не дуже успішного, поки що принаймні, у моменті, проєкту, який називається FP-5. Він більш відомий загалу як Фламінго. Тобто в нас, якщо не помиляюся, вони теж багато обіцяли - і кількість цих ракет, і якісне застосування цих ракет. Заяви і реальне застосування суттєво відрізняються", - пояснив парламентар.
Рахманін нагадав, що над балістикою Україна працює не один десяток років, але поки що до серійного виробництва якісних балістичних ракет так, на жаль, і не дійшло, хоча зробили певні кроки в цьому напрямку.
"Якщо компанії Fire Point удасться в стислі терміни, потрапивши до Книги рекордів Гіннеса, з нуля створити ефективну балістичну ракету, я першим буду аплодувати. Але поки що, крім заяв, ми не маємо більше нічого. Буде — супер, буде — обговоримо. Поки є тільки заява. За заявою мають стояти конкретні речі, конкретні кроки. Поки що навіть крилата ракета FP-5 застосовується вкрай рідко і не дуже вдало", - додав нардеп.
За його словами, FP-5 отримала "шалену, дуже агресивну рекламу, але наслідки практичного застосування суттєво відрізняються від того, що було обіцяно".
"Чи буде інша історія з балістикою? Дай Боже. Балістична історія - це складна історія. Не так багато країн виробляють балістику і ще менше країн виготовляють ефективну балістику. Тому поживемо - побачимо. Поки що я не бачу, що коментувати", - підсумував він.
Що передувало?
Раніше президент Володимир Зеленський заявив, що Україна дуже близька до виробництва власних балістичних ракет. Це мають розуміти росіяни.
Будь-який неспокій,
шум або поява людей може змусити всю колонію кинути свої гнізда з яйцями чи пташенятами.
Збити таку ракету набагато легше ніж 10 дронів.
Думаю, на неї просто нема сенсу витрачати такі кошти, краще 100 дронів зробити.
Вкладати в балістику є сенс, бо такі ракети мають велику швидкість і є шанс долетіти до москви навідміну від Фламінго
Фінансування та координація програми відбувалися під егідою Ради національної безпеки і оборони (РНБО) та через широку кооперацію українських підприємств (насамперед КБ «Луч», КБ «Південне», «Південмаш», «Мотор Січ» та ін.).
Ось ключові проєкти, які складали основу тогочасної ракетної програми:
1. РСЗВ «Вільха» та «Вільха-М»
Це був один із найперших та найуспішніших проєктів. «Вільха» створювалася як заміна радянським ракетам для РСЗВ 300-мм «Смерч».
Суть проєкту: Створення високоточного коригованого снаряда. Головна особливість української ракети - наявність системи управління з інерційним наведенням та корекцією за супутниковими даними, а також імпульсних двигунів, які коригують політ ракети безпосередньо в повітрі.
Результат: Перші випробування пройшли у 2016 році. У 2018 році комплекс було офіційно прийнято на озброєння ЗСУ, і розпочалося його серійне виробництво. Тоді ж стартувала розробка «Вільха-М» із підвищеною дальністю (до 130 км).
2. Береговий ракетний комплекс «Нептун» (ЖК-360МЦ)
Проєкт, який згодом увійшов у світову історію. Потреба в захисті чорноморського узбережжя після втрати більшої частини флоту в Криму була критичною.
Суть проєкту: КБ «Луч» розробило протикорабельну крилату ракету Р-360 на основі радянської Х-35, але з повністю новою українською електронікою, головкою самонаведення, двигуном від «Мотор Січ» та рухомим автомобільним шасі (спочатку КрАЗ).
Результат: Перші вогневі випробування конструкції відбулися на початку 2016 року. У 2018-2019 роках комплекс пройшов серію успішних відкритих випробувань на полігонах на Одещині, де ракети вперше вразили реальні морські мішені на відстані близько 100 км (при максимальній дальності до 280-300 км). На озброєння комплекс встане трохи пізніше (у 2020 році), але вся розробка та випробувальний цикл відбулися саме в цей період.
3. ОТРК «Сапсан» / «Грім-2»
Спроба створити власну заміну радянській системі «Точка-У» та український аналог російського «Іскандера».
Суть проєкту: Розробка оперативно-тактичного ракетного комплексу велася КБ «Південна» та Південмашем. Оскільки держбюджет не міг повністю потягнути розробку, проєкт фінансувався переважно за кошти іноземного замовника (Саудівської Аравії) під назвою «Грім-2» (експортна дальність до 280 км), з прицілом на те, що для ЗСУ дальність складе до 500 км.
Результат: У 2018 році ходовий макет пускової установки ОТРК вперше продемонстрували на військовому параді в Києві до Дня Незалежності. Проводилися випробування двигунів та окремих елементів, проте до стадії державних випробувань цілісного комплексу на той момент не дійшли через складність та обсяг фінансування.
4. Модернізація чинних систем (ЗРК С-125 «Печора»)
Паралельно з розробкою абсолютно нової зброї велася глибока модернізація радянських зенітно-ракетних комплексів малого та середнього радіуса дії.
Результат: Компанія «Радіонікс» та КБ «Луч» модернізували ракети 5В27Д-М2 для комплексу С-125. Вони отримали активні та напівактивні головки самонаведення. Це фактично дало комплексам друге життя, дозволивши використовувати їх не лише по повітряних, а й по надводних цілях (що було доведено на випробуваннях у 2018-2019 роках).
Головний підсумок періоду: Ракетна програма 2014-2019 років не була "паперовою" - вона спиралася на відновлення технологічних ланцюжків усередині країни (імпортозаміщення російських деталей) та реальні полігонні стрільби. Саме розробки тих років («Нептун» та «Вільха») стали ключовими високоточними інструментами ЗСУ на перших етапах повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Хіба що він має на увазі часи срср і створеий ТОДІ украінцями "ракетний щит",а невдалим вважає передачу всього на московію.
Сапсан реально почали розробляти ще в 13 році на нього виділили перші кошти, в кінці 18 року вже йшла мова про перші поставки комплексів в 19-20 році саудитам і ОАЕ, але в 19 році реформатор новий керівник оборонпрому Абромавичус, якого до речі захід також підтримав скоротив ракетні програми.
Загалом можна говорити про те, що далі формування загального вигляду на папері справа не пішла, а 2003-го року через відсутність фінансування проект закрили. Натомість він став чудовою основою для вкрай амбітного проекту багатофункціонального ракетного оперативно-тактичного комплексу «Сапсан», рішення про розробку якого за активної підтримки президента Віктора Ющенка у 2006 році ухвалив РНБО. Тоді планували витратити на розробку близько 700-800 млн. грн. ($140-160 млн), а ще близько 1,5 млрд. грн. виділити на постачання цього виду озброєнь військам після 2012 року.
В результаті уклали договір з конструкторським бюро «Південне» та розпочалися серйозні роботи у цьому напрямі (фактично продовжили «Борисфен»). Спочатку суми з державного бюджету виділялися досить стабільно: так, у 2007-му році на фінансування робіт за проектом було виділено $12 млн, що дозволило до 2009 року завершити ескізний проект комплексу. На той момент було задіяно близько 70 підприємств, 99% компонентів комплексу були українського виробництва."
Друге це тупикове рішення до неї мало двигунів і більше не буде.
Так надійніше.
то нічого не буде
--------------------------------------------------------
Для владельцев и разработчиков это уже не принципиально.
Главное, что миллиарды, выделенные на разработку и производство, освоены "по карманам"
Теперь давайте будем "осваивать" баллистику.
Дело миндича процветает.
Або держава бере пiд контроль виробництво зброi, як це було у СРСР - з усiма наслiдками на кшталт посадок за грати, та бездонним фiнансуванням
Або держава взагалi вiд'ябуеться вiд збройного виробництва залишаючи його в приватних руках, та лише покупае якiсне - з усiма наслiдками на кшталт продажу за кордон.
- - -
Хто хоч боком стикався з виробництвом, розумiе що це - не зiбрати FPV'шку "роз'ем в роз'ем, гвинтик в дирочку" - це повноцiнне R&D, прототипування, випробування, iнвестицii, повне розумiння що й куди робиться.
У нас в Миколаевi, та й не тiльки часто чути срачi на тему "загубили судобудiвництво, розвалили завод" - недолугi просто не розумiють що коли для завозу судна на пофарбування треба розводити два великих магiстральних моста (завод за це платить мiсту), а завод розташований у мiстi - то судно за 30 млн буде коштувати 40, i його нiхто не купить.
Ракета - це не салютик якому забили димний порох у одне мiсце. Це - авiонiка, яку роблять iнженери з одною освiтою, це хiмiя, яку роблять хiмiки з iншою освiтою, це сопромат для виробництва матерiалiв, це програмування, i не сайтикiв на ПоХаПе, а на низькому рiвнi з мiкросекундними затримками. Але в нас краiна психологiнь та економiстiв, тому вже зараз це робити нiкому, усе виробництво тримаеться на "совках читавших Булгакова" - а через 5 рокiв i цього не буде завдяки воякам на посадi мiнiстра.
Тому швах i RIP.
А що, коли і перші, і другі хочуть тільки на ній заробляти?