Експорт зброї "для своїх"? Що стоїть за заявами президента та чого насправді очікує галузь
Індустрія дронів
Тема експорту озброєнь не сходить з шпальт українських і закордонних ЗМІ щонайменше з кінця 2024 року, коли держава, основний замовник продукції оборонно-промислового комплексу, вперлася в стелю своїх фінансових спроможностей.
Експорт української зброї зупинився в 2022 році, після повномасштабного нападу Росії на Україну. Підприємства ОПК зосередилися на забезпечені потреб фронту. До того ж Україна, відповідно до даних Стокгольмського інституту досліджень проблем миру (SIPRI), посідала 12 місце у світі за обсягами експорту озброєнь, утримуючи 0,9% глобального ринку.
Але, що цікаво, юридично експорт зброї в Україні ніхто не забороняв. Він просто не працює, попри наявну на папері процедуру. Підприємства проходять усі необхідні перевірки, але отримують негативну відповідь або не отримують жодної.
Провідні виробники й асоціації неодноразово звертали увагу громадськості, чиновників і навіть міжнародних партнерів, що без розблокування експортних можливостей галузі, яка за ці роки показала надзвичайний злет, забезпечуючи третину зростання вітчизняного ВВП, загрожує в кращому разі стагнація, в гіршому – повний крах, що безумовно позначиться на обороноздатності країни.
Серед причин блокування експорту озброєнь гравці ринку виділяють два основні побоювання, які циркулюють у владних кабінетах:
- Реакція міжнародних партнерів. Як, мовляв, Україна може експортувати зброю, якщо весь час просить союзників забезпечувати нас своєю оборонною продукцією.
- Українські вироби, насамперед дрони, через треті країни опиняться в Росії та загрожуватимуть українцям.
Фахівці неодноразово наголошували, що це не більше, ніж міфи. Адже, по-перше, на продаж за кордон ітимуть лише надлишки оборонної продукції. А, по-друге, торгувати зброєю з Іраном ніхто не планує. Насамперед ідеться про країни НАТО та союзників США поза блоком. Окрім того, спеціально для таких випадків у контрактах прописуються умови заборони реекспорту.
"Не буде принижуватися Саудівська Аравія чи ОАЕ, перепродуючи Росії українську зброю", – наголосив один зі співрозмовників Цензор.НЕТ з галузі на умовах анонімності через сенситивність теми.
Він також звернув увагу, що Україна та Росія мають одну й ту саму елементну базу – Китай:
"Наразі ми не виготовляємо високотехнологічної продукції, яку б не виготовляла Росія. Я не думаю, що для росіян, якщо вони розберуть якийсь наш електронний виріб і знайдуть там 70% китайських деталей, це буде якимось відкриттям. Вони що не знали цього? Знали. Аналогічна ситуація по російських зразках".
Потужності зростають швидше, ніж замовлення
Загалом у питанні експорту крига скресла в травні 2025-го. Тоді ЗМІ заговорили, що в Офісі президента нарешті досягли компромісу по темі, озвучували навіть можливі сценарії, як цей експорт відбуватиметься.
У серпні Верховна Рада ухвалила в другому читанні ключові законопроєкти для реалізації ініціативи Defence City – спеціального правового режиму для підприємств оборонної промисловості, який опосередковано стосується й експорту озброєнь.
Читайте також: Defence City: Стимул для ОПК чи закритий клуб для обраних?
Утім, для виробників суттєво нічого не змінилося. Міжнародні ринки як були для них закритими, так і залишаються досі. Держава шукає можливості для збільшення закупівель, але законтрактувати 100% потужностей вітчизняних підприємств ОПК не спроможна.
"Українські підприємства ОПК здатні виготовляти значно більше, ніж держава та партнери наразі купують. У 2024 році загальна потужність оборонної промисловості становила близько $20 млрд, з яких фактично було реалізовано лише $10 млрд – тобто половину потенціалу. У 2025-му прогнозні потужності перевищують $35 млрд, але реальні закупівлі – лише $12-12,5 млрд. Тобто потужності зростають швидше, ніж замовлення. І якщо не відкривати продаж надлишків зброї, то частина виробництв просто зупиниться. Без довгих контрактів і зовнішніх ринків ми ризикуємо втратити темп, інженерні команди й технологічний апгрейд", – кажуть в Українській Раді Зброярів.
Заводи вже починають простоювати. Насамперед ті, які виготовляють бронемашини, адже потреба в них на фронті закрита, а нових замовлень немає, відповідно як і фінансування. Якщо завод закриється, відновити це виробництво буде надзвичайно важко. Насамперед через втрату людей, які зрештою опиняться в армії, на інших, не повʼязаних з оборонкою виробництвах, або й узагалі виїдуть за кордон.
Читайте також: Нестача фахівців б’є по обороноздатності країни. Що робити?
І це на фоні того, що Росія методично атакує підприємства. Як пише Defense Express, Україна ризикує залишитись без далекобійних ракет і БпЛА. Наприклад, Павлоградський хімзавод – єдиний, що може робити ракетне паливо, – тепер у зоні ризику, за 80 км від фронту. Розмови про його перенесення, зазначає видання, навряд мають під собою реальний ґрунт, адже Павлоградський хімічний завод займає площу близько 700 га через використання старих виробничих технологій.
Безпекові ризики стали головною причиною релокації потужностей за кордон для 89% українських виробників оборонної продукції. Ба більше, підприємства не припиняють думати про релокацію виробництв за межі країни, свідчать дані анонімного опитування 35 компаній приватного сектору ОПК, яке провели Технологічних Сил України. Так, 61% компаній вказав серед причин на неможливість експортувати продукцію, а 56% – на низькі обсяги держзамовлень і обмеження на експорт технологій.
І хоча частка компаній, що планують релокацію або вже здійснили її, впала вперше за останні півтора року з 85% у лютому 2025-го до 51% станом на жовтень, тренд може швидко змінитися. Адже на результати ймовірно вплинули нещодавні заяви про запуск контрольованого експорту озброєнь і військової техніки.
"Індустрія позитивно сприйняла зелене світло від держави на відкриття експорту ОВТ. Це підтверджує й інший показник опитування: 56% виробників бачать проактивні кроки держави для покращення бізнес-клімату в секторі ОПК, проти 38% на початку року. Ця динаміка може зберегтися у наступні пів року, якщо галузь побачить, що держава напрацювала рівні правила гри для компаній, чітко окреслила червоні лінії та дотримується європейських принципів у питанні міжнародної торгівлі зброєю", – пояснює виконавча директорка Технологічних Сил України Катерина Михалко.
Морські дрони й артилерія – першими на експорт?
Президент Володимир Зеленський у межах Третього міжнародного форуму оборонних індустрій DFNC3, який відбувався у Києві в жовтні, поставив перед урядовцями та виробниками задачу забезпечити до кінця року щонайменше 50% зброї на фронті саме вітчизняного виробництва. Сьогодні ж понад 40% озброєнь, які використовуються на фронті, вироблені в Україні або спільно з українськими компаніями.
Зеленський також наголосив, що потенціал вітчизняного ОПК з 2022 року зріс у десятки разів. Тільки у напрямку БпЛА та ракет на прийдешній рік заплановане виробництво продукції на суму не меншу за $35 млрд.
Виступаючи на форумі, президент артикулював необхідність розробити механізм для відкриття контрольованого експорту української зброї. Під час зустрічі з урядовцями 28 жовтня він уточнив, що відповідну програму необхідно запустити вже в листопаді. За словами Зеленського, Україна готова експортувати морські дрони та декотрі види артилерійських систем. Очевидно, йдеться про САУ "Богдана", виготовлення яких досягло показника в 40 одиниць на місяць.
"Україна виходить на наступний етап. Ми почали створювати спільні оборонні виробництва з нашими ключовими партнерами. Створювати і в Україні, і в країнах-партнерах. Фактично, ми інтегруємо Україну в західний світ. Настав час запускати експорт нашої української зброї. Тих видів, які у нас в профіциті, а отже, можуть бути експортовані, щоб було фінансування для тих видів зброї, які особливо потрібні сьогодні тут в Україні для захисту", – пояснив Володимир Зеленський.
За його словами, вже є домовленості про відкриття експортно-імпортних платформ у Європі, в США та в регіоні Близького Сходу. Перші представництва цьогоріч відкриються в Берліні та Копенгагені. Наступним має стати Вашингтон. Робота по так званій Drone Deal (дроновій угоді) активно ведеться.
"Морські дрони можуть бути експортовані одними з перших, бо їм не так багато роботи залишилося в Чорному морі, не так багато з російського флоту залишилося на ходу. Наші дрони вже заявили, що вони ефективні. Велика Британія, як морська країна, може бути зацікавлена в них", – каже радник президента України зі стратегічних питань Олександр Камишін.
До речі, за словами Зеленського, саме Камишін опікуватиметься експортними контрактами на європейському континенті. Олександр Камишін – колишній міністр з питань стратегічних галузей промисловості України та чинний голова правління Української Ради Зброярів.
В інтервʼю Liga.net виконавча директорка Технологічних Сил України Катерина Михалко наголосила, що налагодження експорту зброї може зайняти роки. Українським виробникам для виходу на зовнішні ринки спершу потрібно отримати повноваження на експорт у Державній службі експортного контролю і пройти погодження Міжвідомчої комісії з військово-технічного співробітництва та експортного контролю. В останній, за інформацією обізнаних джерел Цензор.НЕТ, потрібно ще наповнити персональний склад.
Після цього компанії мають виконати вимоги держави-імпортера – у Німеччині, США, Бельгії та інших юрисдикціях діють власні правила. У низці випадків техніка проходить випробування на полігоні країни-покупця, і лише після завершення цих процедур укладається контракт.
За оцінкою Михалко, налагодження експортного процесу займає від 6 місяців до кількох років – довше цей процес триватиме на ринках ЄС і США через складні регуляторні процедури. Для окремих країн Африки шлях може бути простішим і швидшим.
Причому секретар Ради національної безпеки і оборони України Рустем Умєров очікує укладання перших контрактів на експорт зброї з України не раніше другої половини 2026 року.
"Якщо розглядати оптимістичний сценарій, в якому держава сприяє експорту зброї то ми, як оборонна індустрія України, вже запізнились. Річ у тім, що вимоги європейських країн до зброї дуже суворі, і буде не достатньо лише українського "combat proven". Щоб пройти систему тестувань та процедуру постанови на озброєння знадобляться довгі місяці якщо не роки", – кажуть у компанії DEVIRO, яка розробляє, проєктує і виготовляє безпілотні літальні апарати та супутнє програмне забезпечення з 2014 року.
У компанії переконані, що шлях на зближення української зброї з Європою потрібно було розпочати набагато раніше: надати дорожню карту інтеграції зброярів в державні програми із залученням європейських інвестицій, зблизити оборонні сектори та вести постійний діалог з нашими партнерами через оборонні асоціації.
"Останнім часом ми чуємо позитивні заяви державних діячів, але на практиці ми все ще не бачимо конкретних дій. Ми втрачаємо час, а ворог щодня полює на виробництва та склади. Експорт зброї не стільки про гроші, скільки про зміцнення України на міжнародній арені, можливість технологічного розвитку та виживання у найтяжчий період нашої державності", – наголошують в DEVIRO.
Три сценарії розвитку індустрії дронів
Галузь загалом позитивно сприймає новини про запуск експорту бодай у якомусь вигляді. Проте здорова доля скептицизму все ж таки присутня.
Технологічні Сили України нещодавно представили три сценарії розвитку індустрії дронів на 2026 рік: Status Quo, негативний та позитивний.
"Щоб розвиватися, приватному сектору ОПК потрібні системні кроки й відкрита комунікація від держави та з нею. Таку дискусію ми ведемо в той, час як зростають безпекові ризики і для інших держав через перетин їхнього повітряного простору ворожими дронами. Сьогодні важливо напрацювати прозорі, зрозумілі правила гри, дотримуватися європейських принципів у питанні експорту озброєння та не перетнути червоні лінії", – переконана виконавча директорка ТСУ Катерина Михалко.
Так, змодельований асоціацією сценарій Status Quo фіксує низку викликів, в межах яких працюють українські виробники: обмежені бюджетні ресурси та відсутність єдиної державної політики підтримки локального виробника. Це обмежує їхній потенціал розвитку та створює загрозу втрати конкурентних позицій як на внутрішньому, так і на міжнародних ринках. Іншими словами, цей сценарій втілиться в життя, якщо залишити все, як є і нічого не робити.
Співрозмовники Цензор.НЕТ з галузі звернули увагу, що українські виробники безпілотників як Ukrspecsystems і DEVIRO минулоріч були найбільшими компаніями в світі за обсягами продажів. Але вже в цьому році здали позиції. За словами джерел, обізнаних із ситуацією, ці гіганти за умов відсутності експорту та зарегульованості з боку держави ризикують протягом двох років перетворитися на маленьке регіональне виробництво. Їхню ж нішу на світовому ринку обіймуть польські, французькі, німецькі тощо компанії.
Втілення негативного сценарію, як прогнозують ТСУ, погіршуватиме обороноздатність держави, стійкість економіки та розвиток ОПК: виробники за умови скорочення державних замовлень і неможливості експортувати й надалі шукатимуть можливості для релокації, а держзамовники натомість ставатимуть залежнішими від імпорту та допомоги країн-партнерів.
Позитивний сценарій означатиме новий етап розвитку оборонної галузі України завдяки ринковим умовам, довгостроковим контрактам, стабільному державному регулюванню, можливостям експорту продукції й технологій та розвитку партнерств із союзниками.
"Мотивацією для компаній не обривати юридичних звʼязків з Україною є можливість експортувати власну продукцію (74%) та технології (69%), передбачуваність держзамовлень на декілька років (69%). Серед стримуючих факторів виробники також називають можливість створювати спільні підприємства (JV) з країнами-партнерами – 37%. Це суттєво наблизить позитивний сценарій для індустрії", – каже Катерина Михалко.
Що таке контрольований експорт і які ризики
Будь-який експорт, по суті, є контрольованим. Є спеціальний регулятор – Державна служба експортного контролю (ДСЕК), яка має встановлювати чіткі та прозорі правила, перевіряти необхідні документи та видавати ліцензії.
У випадку з експортом зброї існує також Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю (МКВТС). До її складу мають входити представники різних міністерств, Верховної Ради, силових структур, Офісу президента. Задача МКВТС – аналізувати потенційні ризики для національної безпеки від можливого продажу тієї чи іншої зброї. На основі висновків Комісії ДСЕК може відмовити в дозволі на експорт.
Утім, найбільше в галузі побоюються повернення до негативної практики з минулого – створення єдиного спеціального експортера. Це, по суті, посередник у всіх зовнішньоекономічних контрактах, який перепродує продукцію.
"Українські антикорупційні органи та суди рясніють справами проти спецекспортерів, які не забезпечували обіцяне укладання контракту, присвоювали державні кошти, блокували продаж техніки приватних виробників і щонайгірше – підривали імідж українського ОПК як надійного партнера. Такі кейси зʼявились, зокрема, тому, що у спецекспортерів були виключні повноваження, що створювало можливості для зловживань", – наголошує у своїй колонці для NV Катерина Михалко.
За її словами, українські оборонні компанії сьогодні вже інтегровані в західні промислові й інвестиційні мережі. Вони працюють безпосередньо з європейськими та американськими партнерами, інвесторами й клієнтами та не потребують посередників, щоб вести легальний та безпечний експорт.
"Протягом багатьох років Україна використовувала модель, у якій лише вузьке коло державних компаній-спецекспортерів мало право здійснювати зовнішньоекономічні операції з товарами військового призначення. Формально це створювалося для контролю за чутливими технологіями, але на практиці – породило непрозорість, політичний вплив і корупційні ризики", – додає виконавчий директор NAUDI Сергій Гончаров.
Ще однією системною проблемою, на його думку, є неузгодженість дозвільних процедур. Кожен контракт проходить десятки етапів погоджень, міжвідомчих рішень та перевірок кінцевого користувача. Це створює затримки, втрату замовників і репутаційні ризики для українських компаній.
"Потрібно відійти від ручного управління і перейти до цифрової, передбачуваної моделі регулювання. Ми пропонуємо впровадити відкритий реєстр експортних операцій, публічну звітність спецекспортерів і стандартизовані процедури погоджень. Це дозволить скоротити корупційні ризики та підвищити довіру міжнародних партнерів", – наголошує Гончаров.
У Раді національної безпеки і оборони наголошують, що процедура залишається простою і прозорою: якщо компанія підпадає під визначені критерії допуску до експорту та має надлишкові виробничі спроможності, не затребувані Силами безпеки й оборони, то вона може подати заявку на експорт до Державної служби експортного контролю. Протягом 90 днів ДСЕК верифікує усі дані та надає дозвіл.
Водночас радник президента України зі стратегічних питань Олександр Камишін звертає увагу, що приватним виробникам не обов’язково йти через держспецекспортерів. Виробник може скористатися послугами держспецекспортера, приватного спецекспортера або ж отримати власні повноваження: як резидент Defenсe City (за 7-12 днів) або окремим рішенням КМУ по конкретному виробнику (до року).
Дозвіл на експорт видається після погодження з Державною службою експортного контролю та Міжвідомчою комісією при РНБО. Секретар РНБО Рустем Умєров запевнив, що це забезпечує подвійний рівень контролю – технічний і безпековий.
У такий спосіб держава зберігає повний контроль за кінцевим користувачем зброї. РНБО формує та оновлює вичерпний перелік країн, до яких дозволено експортувати українську зброю. Перші, хто увійде до переліку, це країни, з якими Україна підписала безпекові угоди.
Умєров підкреслив, що в подальшому жодна одиниця продукції не може бути перепродана без відома України – діє післяекспортний контроль, зокрема із залученням розвідки.
"Пріоритет – фронт. Якщо Збройним силам терміново потрібна ця зброя, дозвіл на експорт може бути зупинений або скасований. Безпека та потреби війська завжди важливіші за будь-які експортні контракти", – резюмував він.
Як наголошують співрозмовники Цензор.НЕТ з галузі, якщо ми хочемо мати ефективний ОПК, без експорту не обійтися. Будь-які країни, хоч США, Ізраїль чи навіть Росія, прекрасно розуміють, що експорт зброї – це елемент геополітики, міжнародні звʼязки. І Україні зараз потрібно посісти своє місце в міжнародній кооперації, концентруючись на тих напрямках, де ми вже маємо певні здобутки, як, наприклад, сегмент дронів.
