Історія Sting: Як "Дикі Шершні" зробили перехоплювач дронів, який хочуть усі
Індустрія дронів
Зима 2024 року стала переломною для індустрії дронів – тоді кілька виробників почали працювати над інтерсепторами, або ж дронами-перехоплювачами.
Перехоплювачі були двох типів: БпЛА літакового типу та квадрокоптери.
Виробник дронів "Дикі Шершні" зробив ставку на квадрокоптери. Численні тести, модифікації, покращення – так зʼявився перехоплювач Sting, яким сьогодні збивають близько 600 "Шахедів" на місяць. І це лише верифіковані через систему "Дельта" збиття, фактично їх значно більше.
Американський телеканал Fox News нещодавно опублікував відео роботи Sting, яке видали за частину "високотехнологічного арсеналу США" в умовах війни з Іраном. Зрештою журналістам довелося випускати новий сюжет зі словами про передову розробку України. "Українці нас прикриють", – заявив ведучий Джесс Вотерс.
Ситуація на Близькому Сході продемонструвала світову потребу в ефективних дронах-перехоплювачах та українській експертизі у захисті неба від загроз, які становлять рої ударних БпЛА.
Цензор.НЕТ у межах проєкту "Індустрія дронів" розпитав засновників компанії "Дикі Шершні" про шлях, який їм довелося пройти, фінансування, співпрацю з благодійними фондами, роль Китаю в російсько-українській війні, а також про проблеми, з якими щодня доводиться стикатися у роботі.
Хотіли збивати ворожі "вертушки"
Зенітний дрон, пригадують наші співрозмовники, почали розробляти, по суті, граючись, адже давно експериментували зі швидкісними БпЛА. Якоїсь конкретної мети на той момент не було, хотілося майже як в олімпійців – швидше, вище.
Вектор задали військові підрозділу "Булава" з Окремої президентської бригади ім. Б.Хмельницького. Одного дня влітку 2024 року, виконуючи бойову задачу FPV-дроном "Диких Шершнів", пілот Халк засік ворожий гелікоптер – він буквально пролетів під безпілотником. Почав наздоганяти, але не вистачило швидкості. На емоціях армійці попросили щось придумати. Ще б пак, опустити російський гвинтокрил за десятки мільйонів доларів "копійчаним" дроном – це ледь не мрія.
Але, що для одних мрія, для інших – виклик. "Дикі Шершні" запустили R&D вже зі сформованою потребою – збивати ворожі борти, адже "вертушки" тоді ще рясно літали в межах досяжності. Вірили, що зможуть.
Проте в якийсь момент розробники сіли за підрахунки.
"Скільки в Росії гелікоптерів – 200-300? На фронті з них літає штук 150. То де ж економіка? Це не масштабоване рішення, зрозуміли ми. Тим паче спеціального замовлення не було", – згадує співзасновник "Диких Шершнів".
Власне, тоді й вирішили орієнтуватися на збиття "Шахедів". У БпЛА швидкість менша, ніж у гелікоптера, їх багато, це простіша ціль. Військові підтримали ідею. Адже рої "Шахедів" постійно пролітали над позиціями наших воїнів, а вони з ними нічого не могли зробити. Звичайним FPV, у якого швидкість до 120 км/год, "Шахед" не наздоженеш.
Командири не зрозуміли Sting
Перші сотні перхоплювачів передавали військовим безкоштовно. Утім, тоді застосування Sting не було активним, адже перед командирами стояли інші задачі – збивати ворожі розвідувальні крила.
Лише кілька екіпажів повірили в ідею збивати "Шахеди" дронами та вмовили команування "заплющити" очі.
Інші ж посилалися на інструкції в стилі "згідно-відповідно", що радар лише один і має працювати по дронах-розвідниках, що ВОСи в екіпажів інші, працювати треба вдень, а не вночі, та і якщо збитий "Шахед" упаде комусь на голову, то відповідати доведеться командиру. Одним словом, класична армійщина.
"Ми думали, що зробимо дрони, даватимемо їх військовим, вони збиватимуть, казатимуть, що не так, ми виправлятимемо помилки, покращуватимемо виріб, так і розвиватимемось. Але цього не сталося. Не було кому працювати по "Шахедах". Ми самі почали створювати польову групу з наших працівників. Домовлялися з військовими, щоби постояти з ними по-піратськи, скористатися радаром. Зима, холод собачий. Кожний такий виїзд обходився орієнтовно в 20 тис. грн: поїсти, обладнання, вдягнути людей. Допомагали й військовим дронами та обладнанням. Пів року відкатались і збили аж нічого", – розповідає співзасновник "Диких Шершнів".
У березні 2025 року думали навіть закривати проєкт, який обійшовся в кругленьку суму – близько $500 тис. Замовлень на Sting не було, команда працювала на склад і не розуміла вектору. Усі, кому б не показували, хвалили, але не купували. Фонди були готові замовляти новинку, але коли матимуть докази системних знищень. Єдиним, хто тоді підтримав "Диких Шершнів", був волонтер Сергій Стерненко. Він ще восени у 2024 році загорівся цією темою і знайшов для неї фінансування.
Масштабування
У квітні 2025-го військовий із 38 ЗРП ім. генерал-хорунжого Юрія Тютюнника скинув відео, як Sting збиває "Шахед". Далі відео збиттів почали надсилати інші. Успішні відпрацювання зʼявилися у "Булави" та в 425-му полку "Скеля". Крига скресла.
"Ще одне яскраве відео – наш друг-військовий сидів у хаті, почув "Шахед". Взяв Sting, пульт, вийшов з хати в шльопанцях і на звук збив його", – кажуть виробники.
Відео передали Стерненку – системні збиття є, тема робоча. Він тоді організував великий збір. Ці гроші стали першим серйозним фінансуванням, яке пішло на масштабування виробництва. Партії продукції виросли з десятків у сотні на місяць.
Ідею перехоплювачів почало активно підтримувати армійське керівництво, розуміючи перспективність проєкту. Кількість "Шахедів" кратно зросла. Якщо наприкінці 2022 року росіяни запускали по Україні близько 120 ударних дронів на місяць, то 2025-го це вже був добовий показник. Наприклад, у червні ворог застосував 5412 "Шахедів", або ж у середньому 180 безпілотників на добу. Окрім того, США тоді припинили надавати Україні військову допомогу через бажання Дональда Трампа "припинити війну". Тому питання захисту неба над країною постало ще гостріше.
Проєкт, який виник і розвивався всупереч усьому
"Дикі Шершні" розпочали серійне виробництво перехоплювачів Sting. Відповідальність шалена. Усі розуміли, що достатньо не впоратися із замовленням, компанія цього не переживе. І в один момент новий власник приміщення, де розміщувалося виробництво, вирішив їх виселити – дав 15 днів на переїзд.
Дронарі почали шукати нову базу, але всі відмовляли. До того ж у вельми агресивній формі. Воліли краще брати "офісників" але тільки не виробників дронів. Зайві ризики нікому не потрібні – виробництву достатньо засвітитися, як туди прилетить ворожа балістика.
Якісь варіанти знаходились, але їх потрібно було додатково облаштовувати, на що просто не було часу. Зрештою оселилися в приміщенні звідки нещодавно вигнали "колл-центр". Завезли обладнання, почали працювати. Але майже одразу керівник ОСББ сусіднього будинку почав писати скарги в усі можливі інстанції. "Дикі Шершні" буквально щодня "відбивалися" від поліції, прокуратури, ДСНС, представників КМДА й інших абревіатур.
"А окрім цих перевірок Київ тоді систематично бомбили ночами. Усі тиснули, бо потрібні були перехоплювачі", – каже співзасновник "Диких Шершнів".
Перше серйозне замовлення зрештою вдалося виконати вчасно попри всі негаразди. А черга вже стояла, маховик почав розкручуватися. Коли перші партії дійшли до військових частин, Sting доволі швидко почав показувати результат. Зʼявлялося все більше охочих отримати продукцію. Якщо в червні 2025-го "Дикі Шершні" робили орієнтовно 300 перехоплювачів, то вже в липні був запит на 900 штук, на вересень – 6 тис. І це ще до офіційної кодифікації виробу Міноборони.
Коли держава спрацювала краще
Кодифікуватися довелося аврально.
"Кодифікація далась нам тяжко, але це через нашу провину. Ми не були готові працювати з державою. Потрібно було багато людей мати в штаті, а їх не тільки складно знайти, ми не знали, яких саме треба шукати. Це приклад, коли держава спрацювала краще, ніж ми. Вони нас увесь час підганяли, піджимали, швидше були готовими до наступного етапу, ніж ми. Тож держава нормально спрацювала й одразу дала велике замовлення", – розповідають у "Диких Шершнях".
Але з державою працювати складніше. Співпраця з фондами, які наразі посідають третю сходинку за замовленнями після держави та військових частин, – це швидка обробка замовлень. Закинути запит та оплатити його можуть в один день, уже за два тижні "Дикі Шершні" відвантажують продукцію. Держконтракти ж передбачають низку узгоджень і багато паперової роботи. Процес підготовки може тривати місяць, але замовляють одразу крупними партіями. І перехоплювачі Sting показують результат.
Шостий місяць поспіль Sting – на першому місці за обсягом збитих "Шахедів" та "Гербер".
Світове визнання
"Дикі Шершні", почавши свою діяльність, почали публічно розповідали про свої нові розробки. Сторінку в X (колишній Twitter) одразу вели англійською мовою. З часом там зібралася ціла спільнота, яка допомагає з пожертвами і зборами для військових. За кордоном X – ключова соцмережа.
Про "Диких Шершнів" активно пишуть топові видання ледь не кожної країни. Згадка на Fox News теж додала популярності компанії. Спеціально медійності не прагнули, але новітні розробки привернули увагу ЗМІ.
"Іноземцям було цікаво, адже у нас був нестандартний контент. "Королева Шершнів" – такого дрону не було. Якось ми запостили відео, як "Королевою" зачепили автомат мертвого росіянина. Його потім причепили на ту ж "Королеву" та відстрілювались від ворогів. Військові гранатомет на неї вішали", – каже співзасновник "Диких Шершнів".
Коли почалася війна в Ірані, і президент Володимир Зеленський запропонував допомогу у відбитті шахедних атак, про виробника Sting почали писати ще активніше. Інтерсептори – це українське ноу-хау. Якщо швидкісні дрони виготовляли й раніше як хобі, наприклад, ті ж Сполучені Штати, то збивати ними повітряні цілі, тим паче інші безпілотники, додумались українці. Піонерами цього напрямку якраз і були "Дикі Шершні".
Утім, така популярність має і темний бік. Sting почали копіювати інші компанії, видаючи за свою розробку.
"Той самий форм-фактор, такі самі крила, навіть стяжки на тих самих місцях розташовані. Ми до цього дійшли через пів мільйона доларів, рік тестів і випробувань. Це не просто так нам далось. У нас у країні величезна проблема захисту прав інтелектуальної власності. І вона не вирішується в принципі. Міноборони спокійнісінько кодифікує точну копію Sting, ні в кого ніяких заперечень. І потім ці підробки зʼявляються на Brave Market", – наголошують у "Диких Шершнях".
Китай – це як окремий світ
Sting – український дрон, але як і абсолютна більшість інших – з китайськими компонентами. Без них не обійтися, адже ніхто у світі не робить частини до дронів в такій кількості, як Китай.
"Смішно, коли європейці й американці придумали собі China free, а самі нічого не мають. Євросоюз на рік робить тепловізійних камер для дронів стільки, скільки Україна використовує на фронті за місяць. Окрім того, питання й ціни. Тепловізійна камера в Китаї – це $400-500, залежно від типу, у Євросоюзі – 2 тис. євро, до того ж її і не купиш, бо це товар подвійного призначення", – пояснює співзасновник "Диких Шершнів".
Альтернативи, по суті немає. Мідний дріт, магніти на мотори, ротери, плати, транзистори – все Китай. Це катастрофа для глобальної безпеки.
Китай часто називають союзником Росії у війні проти України. Українські захисники навіть брали в полон громадян КНР, які воювали в складі армії РФ. Утім, кажуть у "Диких Шершнях", китайці "кидають банани" обом сторонам конфлікту.
"Як тільки вони оберуть сторону, нам усім гаплик. Китай дуже активно вчиться. Увесь наш бойовий досвід він постійно систематизує і покращує. Дуже швидко китайці вносять покращення у свої деталі. Вони дуже виросли в плані якості зокрема компонентів. Ті ж камери, які ми використовували, ще два роки були ніякими, тепер – на рівні топових натівських. Тільки в НАТО камеру таку не купиш, бо це товар військового призначення. В КНР її може купити будь-хто", – розповідає співзасновник "Диких Шершнів".
Китайці готові виробляти будь-що в будь-яких кількостях, машинобудівне виробництво у них на високому рівні. Виробник Sting купує їхні верстати з ЧПК (числовим програмним керуванням) для порізки – це дуже високотехнологічне обладнання. Щоби привезти такий з Європи, потрібно отримати спеціальні дозволи.
"Нам розповідали постачальники, які з Китаєм працюють, що китайці заради грошей готові на все. У них питають: "Хто у вас голова родини?", а ті кажуть: "Хто більше заробляє". Запитують: "А хто ваш Бог?", дістають долар, показують: "Ось наш Бог", – кажуть наші співрозмовники.
Водночас власне виробництво компонентів в Україні розвивається доволі активно. Але вітчизняна продукція поки програє за обсягами виробництва. Ми тільки починаємо ставати на цей шлях, китайці вже його пройшли.
Шейхи готові платити будь-які гроші
Нещодавно в західній пресі зʼявилася інформація, що найбільша нафтова компанія у світі Saudi Aramco веде переговори щонайменше з двома українськими компаніями щодо купівлі безпілотників-перехоплювачів, щоб захистити свої обʼєкти від іранських атак. Авторитетне видання The Wall Street Journal у своєму матеріалі вказав компанії "Дикі Шершні" і SkyFall (виробник перехоплювачів P1-SUN).
"Дикі Шершні" спростували інформацію американських журналістів. Хоча, визнають, що запити є. Щодня надходить десяток відповідних повідомлень з країн Перської затоки, шейхи залишають свої номери, готові на будь-яку ціну.
"Країни Перської затоки всі ці роки сиділи під захистом США, не розвивали свої ОПК, там була дуже велика корупція на цьому. Вони приїжджають, кажуть, що мають багато грошей і мусять купити цю річ. У них ще й уявлення таке, що достатньо натиснути лише одну кнопку і ти вже захищений. В Україну вони прийшли за досвідом, бо по нам першими почали застосовувати "Шахеди", тепер і по ним. Куди їм іти? В США рішення немає", – пояснює співзасновник "Диких Шершнів".
До їхньої компанії звертаються через велику кількість відео успішних збиттів "Шахедів". Утім, всі ці пропозиції українського виробника поки не цікавлять. Кажуть, що могли би податися на отримання експортного дозволу, але навіть не розглядають цей варіант.
Адже велика потреба у якісних перехоплювачах є на внутрішньому ринку, їх не вистачає в самій Україні. Sting – наразі найефективніший інтерсептор, який збиває "Шахеди" у співвідношенні 2:1 в середньому, тобто два вильоти на один ворожий дрон.
"У нас великі зобовʼязання. Є великий попит на наш продукт. Якщо ми зараз подвоїмо виробництво, до нас прийдуть і скажуть зробити так ще раз. Ми не бачимо стелі. У нас мета не гроші, а робити якісний продукт, який дійсно збиває все", – кажуть у "Диких Шершнях".
Люди, приміщення – больові точки виробників
Масштабуванню виробництва заважають дві проблеми: брак людей і виробничих приміщень. Виробникам зброї здавати щось в оренду не хочуть, адже власники бояться лишитися ні з чим. Інструментів страхування на такі випадків просто немає. Це б можна було вирішити на рівні закону, забовʼязавши власників виробничих приміщень здавати їх насамперед підприємствам ОПК, запропонувавши натомість державне страхування від воєнних ризиків.
Проте законодавці не розглядають цей варіант, а пропонують будувати приміщення в селах. Але, по-перше, на це немає часу, по-друге, на наступний же день ворог знатиме, що тут розташоване виробництво дронів – кілька ракет і десятки "Шахедів" гарантовані. Ті приміщення, що лишилися під землею від радянських заводів, просто непридатні для сучасних виробництв. Та й не дуже і пропонують ці площі.
Друга проблема – людські ресурси. Знайти кваліфікованих працівників у великих кількостях дуже важко, їх стає все менше. Часом ті, хто може та хоче працювати, мають проблеми з військовим обліком. Допомогти вирішити цю проблему має механізм тимчасового бронювання таких працівників.
"Соціологи розповідають про імігрантів з Бангладеш, Пакистану, але ж людина має бути грамотною. Це високоточне озброєння, хоч воно одноразове та дешеве. Нам потрібні мізки, які мотивовані не тільки зарплатою. Та й де гарантія, що ці технології у той же Пакистан не вивезуть?", – каже співзасновник "Диких Шершнів".
Відділ HR на підприємстві великий. Кандидати обовʼязково проходять перевірку на поліграфі. По них проводиться OSINT-розвідка. Штатні осінтери – це вже база. Відсікається багато кандидатів, серед яких можуть бути й шпигуни. Промислове шпигунство – те, з чим виробники озброєнь стикаються щодня. Трапляються і "ждуни", які в соцмережах топили за "рускій мір".
"Людей ніби багато, але коли починаєш робити відбір, мало хто доходить. І це не тільки про шпигунів і прихильників Росії – побутові крадіжки, алкоголізм, наркоманія, лудоманія. Переглядаючи результати поліграфів, дивуєшся, що люди вживають стільки заборонених речовин. Був випадок, людина прийшла перший день на роботу з ознаками алкогольного спʼяніння. Пояснив, що святкував вихід на роботу. Так і живем", – поділився співзасновник "Диких Шершнів".
Ще одна з проблем – питання ПДВ. Для імпорту деталей для дронів є пільги, але коли вони заходять по преференції, інші ж, які потрапляють на ринок, під ці пільги не підпадають і продаються вже з ПДВ. Воно виникає навіть якщо виготовляти необхідне самостійно. Тому часом завезти з Китаю дешевше, ніж зробити в Україні. Ба більше, виробництво вигідніше вивезти в Польщу чи Чехію і звідти вже завозити деталі з преференцією без ПДВ. Знову ж таки вийде дешевше ніж вітчизняне виробництво.
Зрештою потрібні деталі нерідко доводиться купувати у ФОПів, які не є платниками ПДВ, бо ж на кінцеву продукцію цей податок не нараховується. Тож якщо купувати компоненти на ринкових умовах – це чистий збиток.
Водночас виробники підкреслюють відкритість держави – вона готова до діалогу, робочі зустрічі відбуваються постійно. Ніхто не просить хабарів, доступні механізми працюють, як і мають, але коли виникає проблема, незрозуміло, хто повинен її розвʼязувати.
"Держава дійсно робить багато для розвитку оборонки, але є нюанси, як з приміщеннями, ПДВ на внутрішнє виробництво. Це можна відносно просто вирішити, і це дасть серйозний поштовх для ще більшого зростання", – кажуть у "Диких Шершнях".
Заходу потрібні українські технології, а не українці
Часто можна почути думку, що Україна не виробляє нічого надтехнологічного, що всі ці технології давно відомі за кордоном. Утім, колективний захід готовий підпільно вивозити не лише зразки наших озброєнь, а й інженерів, спокушаючи їх солідними сумами, які в Україні мало хто може запропонувати. Розбудовувати спільні підприємства західні компанії зазвичай не хочуть, українці їм, як зайва ланка, не потрібні.
"Нас, українців, не розглядають, як партнерів. Був випадок. У США є програма Drone Dominance, українські виробники поїхали на конкурс, де можна було виграти контракт з Пентагоном. Але з умовами у разі перемоги. Перша – замінити всі китайські компоненти американськими або з переліку дозволених країн. Друга – відкрити фірму на території США, у якійсь Алабамі чи Неваді. Третя – 80% цієї компанії має належати американцям. Їм байдуже, що це, по суті, експорт воєнної технології, який заборонений законом. Кажуть, що все "порішають", і це вже не буде українська технологія", – зазначає співзасновник "Диких Шершнів".
Як тільки відкриваєш виробництво на території іноземної держави, наголошують наші співрозмовники, ти вже не український виробник, а місцевий. І підпорядковуватимешся тамтешнім законам. У будь-який момент твою продукцію можуть просто не випустити, навіть якщо в Україні на неї розраховують.
