Ирина Фарион умерла в реанимации после покушения

навіщо нам сотні тисяч поліцейських коли у нас людей вбивають на вулицях молодики з пістолетами? на 50% їх скоротити і створити з них бойові підрозділи для фронту.

О, як кацапуру прорвало

Оно "не любит западенцев за их падлючесть"

Ось так воно своїм чорним ротом висказалось про всіх западенців.

Це з тих, що ділять українців на сорти. і готові їх знищувати

Стосовно отого хлопа, який на фото на лавочці ніби кілька днів чекав на ....
Якби я був куратором "операції", то так би і наказав йому одягнутися як папуга, що б якмога більше людей запам'ятали. А постріл зробила інша людина - "сіра непомітна миша".

Ребята-октябрята!
ФСБ убило Фарион вовсе не потому, что она представляла страшную угрозу для Кремля, а чтобы запустить срач.

Нажаль Ірина не побачить нашої перемоги, які і тисячі інших патріотів, яких вбила русня. Сподіваюсь діти загиблих дочекаються тих часів про які мріяла пані Ірина, коли українці нарешті позбудуться всього російського - культури, мови, історичної пам'яті та світогляду.

Вона не боялася озлоблених неуків і придурків і говорила правду. Вічна пам'ять

Ті, хто гавкає на Ірину Фаріон після її загибелі (сором який!) і гадки не мають, скільки вона робила для популяризації видатних діячів української культури.

ЗАТО У НАС ПРОРОСИЙСКОЕ ГОВНО КОТОРОЕ НАВОДИТ РАКЕТЫ И ПРОЧАЯ ..... 8-15 ЛЕТ А НАДО ПОЖИЗНЕННОЕ С КОНФИСКАЦИЕЙ ИМУЩЕСТВА ! ДА И НА КАКУЮ- НИБУДЬ ХИМИЮ ИЛИ РУДНИКИ А В НАЧАЛЕ ХОРОШО ********* !

Читаємо навколо некрологи щодо І.Ф. Гинуть провідні спеціалісти, лікарі, митці, спортсмени, митці і таке інше. P/S Думаю, а чому не гинуть мародери, казнокради та ті, що знущаються зі своїх громадян... Як хтось гарно висловився в інеті : З позицією Ірини Фаріон можна категорично не погоджуватися, засуджувати і критикувати окремі її висловлювання. Проте вона не заслуговує на смерть, оскільки ми живемо не в середньовіччі. Хоча, інколи в цьому починаєш сумніватися.

Тільки стерилізація кацапні допоможе світу

ВО Свобода финансировалась Кремлем. Фарион выполняла задание РФ по развалу страны за деньги путина. Земля стекловатой.

ФАРІОН

З 1982 по 1987 рр. навчалася на https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B5%D1%82_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82%D1%83_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0 філологічному факультеті (українська філологія) https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%96%D0%BC._%D0%86._%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Львівського державного університету ім. Івана Франка , який закінчила з відзнакою

В 1996 році захистила кандидатську дисертацію здобула ступінь https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%82_%D1%84%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA кандидата філологічних наук .

В 1998 році започаткувала зі студентами Інституту архітектури НУ «Львівська політехніка» проєкт політичного плаката і малюнка

«Мова - твого життя основа», що тривав упродовж десятьох років (1998-2008), як вислід - видано чотири добірки мовних плакатів: «Мова - твого життя основа» (2001), «Я на сторожі коло їх поставлю Слово» (2002), «Мова - краса і сила» (2007), «Слово - меч духовний» (2012).

Один з плакатів («Не знаєш! Не розумієш! Не шануєш!»)

став формальним приводом намагань промосковських сил Львова відкрити кримінальну справу у 2003 році за начебто розпалювання Фаріон міжнаціональної ворожнечі.

На підтримку викладачки організували прес-конференцію, на віче у Львові були зібрані підписи на підтримку - підписалися всі ректори.

Упродовж 1998-2004 років очолювала мовну комісію «Просвіти» https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%C2%AB%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0%C2%BB Національного університету «Львівська політехніка» , була членкинею наглядової ради https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81_%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B0_%D0%AF%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%B0 Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика ,

Від 1998-го - ініціатор та організатор щорічного мовно-мистецького конкурсу серед студентів та учнів «Мова - твого життя основа».

2004-го стала лавреатом https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B8_%D0%93%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0 Літературної та патріотично-виховної премії ім. Олекси Гірника .

15 вересня 2015 року захистила докторську дисертацію на тему «Суспільний статус староукраїнської (руської) мови

На https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8_2006 виборах до Львівської обласної ради 2006 року була обрана депутатом https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0 Львівської обласної ради . Перемогла на https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8_2010 виборах до Львівської обласної ради 2010 у мажоритарному окрузі міста Львова, здобувши найвищий результат підтримки серед усіх мажоритарників Львівщини - 33%.

18 травня 2010 року на сесії Львівської обласної ради

звернулася до освітян, студентів, школярів та їх батьків із закликом «бойкотувати та не приймати

освітніх КОЛОНІАЛЬНИХ починань прокремлівської влади;

берегти духовну основу української незалежности - мову як спосіб мислення нації та історію як її свідомість та пам'ять;

Ось за що вбили Фаріон!

Все своє життя вона поклала на захист української мови!

Подяка їй від українців!

Від українців світла їй пам"ять!

Треба шукати мотив. Тут, думаю, дві версії - або фсб вчинило ритуальне вбивство, або пані Ірина щось знала. Навіть не скажу, яка версія на першому місці. Навряд це якийсь месник-одинак. Скоріше справа набагато серьозніша. І гроші там ні до чого, пані Ірина не була надзаможною. Думаю мусора знають, що і як, але будуть робити круглі очі, як у справі з вбивством Білозіра

Фаріон не зробила нічого такого за що варто було вбити. Російськомовні нащадки кгбістів вбили у Львові композитора Ігоря Білозіра за те, що був проти російського шансону. Фаріон вбили саме російськомовні гражданє України, які не менше за путіна винні в тому, що почалась війна. Саме російськомовні в Україні є опорою ідей руссскаго міра

Попри всю неоднозначність вона була є і буде величезним символом української свідомості навіть поза межами України.
Знищення цього символа дуже сумна подія для свідомості всього українського суспільства. Масштаб втрати важко переоцінити.
І це чудово розуміють кацапи. В них величезне свято.
Покойсь з миром пані Ірина.
Ваші наукові праці знайдуть свої місця в найкращих навчальних закладах світу.
Вічна пам'ять.

і я про те....скоро побачимо,чи наші припущення вірні.

Поки ми граємось у терпимість із ватоголовими, вони час не марнують.

Америка 100 років назад могла перетворитися на російськомовне стадо, якби там не з'явилися мільйони Фаріон...
"А вот что Лавкрафт говорил про русских
"Наиболее тревожным вееньем из тех что приходится наблюдать в наш век стоит признать растущее пренебрежение к устоявшимся нормам закона и порядка во многом проистекающей от тлетворного влияния, отличающейся особенной порочностью, недочеловеческой русской заразы. Низшей из разумных форм жизни." - Howard Phillips Lovecraft, 20 августа 1890, Провиденс, Род-Айленд, США - 15 марта 1937, там же) - американский писатель и поэт, писавший в жанрах ужасов, мистики, совмещая их в оригинальном стиле. "

Знищення українства московією також і за допомогою п'ятої колони цілеспрямовано ведеться безперервно кілька століть:

1622 - наказ царя Михайла з подачі Московського патріарха Філарета спалити у державі всі екземпляри надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" К. Ставровецького;
1690 - засудження та анафема Собору РПЦ на "київські нові книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, О. Радзівіловського та інших;
1720 - указ Петра I про заборону друкарства українською мовою та про вилучення українських текстів із церковних книг;
1729 - наказ Петра II переписати з української мови на російську всі укази та розпорядження; 1763 - указ Катерини II про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії;
1769 - заборона Синоду на друк та використання українського букваря;
1775 - руйнація Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях;
1832 - реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах з перекладом на російську мову навчання;
1847 - розгром Кирило-Мефодіївського братства та посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона кращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших; 1862 - закриття безкоштовних недільних українських шкіл для дорослих у підросійській Україні; 1863 - Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної та поулярної освітньої літератури: "жодної окремої малоросійської мови не було і бути не може";
1864 - прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання мало проводитися тільки російською мовою;
1870 - роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що "кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечно має бути обрусіння";
1876 - Емський указ Олександра про заборону друкування та ввезення з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних уявлень та друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень;
1881 - заборона викладання в народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою;
1884 - заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях; 1888 - указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах та хрещення українськими іменами;
1892 - заборона перекладати книги з російської мови на українську;
1895 - заборона Головного управління у справах друку видавати українські книжки для дітей. 1911 - постанова VII-го дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту та неприпустимість вживання інших мов у школах Росії;
1914 - заборона відзначати 100-річний ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи II про заборону української преси 1914;
1916 - кампанії русифікації Західної України; заборону українського слова, освіти, церкви у районах окупованих Росією;
1933 - телеграма Сталіна про припинення "українізації";
1938 - постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) "Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік та областей", відповідну постанову РНК УРСР та ЦК КП(б)У;
1970 - наказ про захист дисертацій лише російською мовою;
1973 - заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського "Енеїда";
1984 - початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплати вчителям російської мови порівняно з учителями української мови;
1989 - постанова ЦК КПРС про "законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної";
1990 - ухвалення Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної. у 1988 році у Києві з 274 шкіл тільки 34 залишилось з освітою українською мовою.

Московія посдовно та цілеспрямовано вбивала мову, "перевиховуючи", винищуючи письменників, поетів прозаїків та інших українських культурних діячів:

У книзі https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0_%D1%96_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F_%D1%83_%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BB%D1%96_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B2%D0%B7%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%B8%D0%BD «Україна і Росія у світлі культурних взаємин» Петро Голубенко подає список тих фізично ліквідованих письменників першого покоління, дати смерті яких (що безпосередньо чи посередньо була наслідком терору) на кінець 1980-х були більш-менш встановленіhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D1%80%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2#cite_note-ph411-1 [1] :
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%91%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Василь Бобинський (1898-1939),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%91%D0%BE%D0%B9%D0%BA%D0%BE Василь Бойко (1892-1938),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%91%D1%83%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE Дмитро Бузько (1892-1938),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%91%D1%83%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%B9 Кость Буревій (1888-1934),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%92%D0%B0%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE Петро Ванченко (1897-1937),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Микола Вороний (1871-1942),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%93%D0%B0%D0%B4%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Володимир Гадзинський (1882-1932),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D1%81%D1%8C_%D0%94%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%B9 Олесь Досвітній (1891-1942),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%94%D1%80%D0%B0%D0%B9-%D0%A5%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B0 Михайло Драй-Хмара (1889-1939) ,https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%94%D1%83%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA Михайло Дубовик (1900-1942),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B8%D0%BB%D0%BA%D0%BE_%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%97%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Юрій Жилко (1898-1942),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%97%D0%B0%D0%B3%D1%83%D0%BB Дмитро Загул (1890 - кінець 1930-х),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%97%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B2 Микола Зеров (1890-1941),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%85%D0%B8%D0%BC_%D0%97%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D1%8F Юхим Зозуля (1891-1941),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE Михайло Івченко (1890-1939),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%86%D1%80%D1%87%D0%B0%D0%BD Мирослав Ірчан (1897-1937),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%B5%D0%BD_%D0%9C%D0%B0%D0%B9%D0%BA_%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Михайло Йогансен (1895-1937),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B9_%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0 Аркадій Казка (1890-1933),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%BA_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Володимир Коряк (1889-1939),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Григорій Косинка (1899-1934),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Агатангел Кримський (1876-1942),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%96%D1%88 Микола Куліш (1892-1942),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%BA_%D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE_%D0%AE%D1%85%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 О. Лан (Коршак) (1897-1943),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%B4%D1%8C_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Максим Лебідь (1889-1939),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D0%B0%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Петро Лісовий-Свашенко (1892-1943),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%9C%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2 Яків Мамонтов (1888-1940),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE Іван Микитенко (1897-1937),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2 Андрій Панів (1899 - кінець 1930-х),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%82%D1%8F%D0%BA_%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Анатолій Патяк (1898-1938),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE Сергій Пилипенко (1891-1933, за іншими відомостями - 1943),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0 Микола Плевако (1890-1941),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD_%D0%9F%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%BA Євген Плужник (1898-1936),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BD_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%89%D1%83%D0%BA Валеріан Поліщук (1897-1942),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Сергій Роснянський (1899-1942),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%A1%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE Яків Савченко (1890-1938),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%A1%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B7%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Володимир Свідзінський (1885-1941),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D1%8C_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE Михайль Семенко (1892-1938),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0_%D0%A1%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE Олекса Слісаренко (1891-1934),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%A1%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Олександр Соколовський (1896 - середина 1930-х),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0 Мирослава Сопілка (1897 - кінець 1930-х)https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D1%80%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2#cite_note-2 [2] ,https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%8F%D1%85%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0 Людмила Старицька-Черняхівська (1868-1941),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%A4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Дмитро Фальківський (1898-1934),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%A5%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9 Микола Хвильовий (1893-1933),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82_%D0%A5%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 Гнат Хоткевич (1876-1942),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%8F%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Микола Чернявський (1876-1937),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%A7%D0%B5%D1%87%D0%B2%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Василь Чечвянський (1888-1933),https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%A7%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2 Сергій Чмельов (1896-1941),

Тепер можна сміло розмовляти російською.

Вы понимаете, что Украина в границах 1991 года это было государство само достаточное и уникальное! И никому оно в таком виде не было нужно! Это конкурент, который мог при определенных условиях встать в Европе вровень с Германией, а то и ее перещеголять! Как Горбачева развели на развал СССр. Так и украинских недобитых комуняк развели на развал Украины! Галичина, Полесье, Волынь, Черниговщина, Харьков, Донбасс, Полтавщина, Юг, Закарпатье, Крым! Это все регионы со своей историей и бытом! Причем на столько своеобразным, что человек, который там побывал, мог это оценить! Можно желать все что угодно! А если ты дебил, тебе подскажут, что желать!

Ірина Фаріон, царство небесне, RIP.

Ше одна жертва серед мільйонів закатованих "прогресивними цивілізаторами" українців, які прагнули бути просто самі собіою!

Справжня щира українка, патріотка, лідер нації.
Ось такими іменами треба вулиці називати, а не диванних письменників та кінодіячів.

А всіх підступних ворогів-агресорів - повбивати треба!

Боже,і не соромно:із колишньої комуністки вже "ліплять" українську героїню!..Наші герої - військові!І крапка.

ФИЛОСОФСКОЕ:
"У Львові поліція затримала двох чоловіків, які палили автомобілі військових. Злочинні дії чоловіки скоювали на "замовлення". Интересно - на каком языке они говорили?

ПІЗНО ВСРАЛИСЬ !!! В НАС ВЖЕ МІЛЬЙОНИ ХТО ЗА УКРАЇНСЬКУ МОВУ ПОРВЕ !)

Там де закріпилася украінська мова там небуло ніяких шансів росіянам закріпитися.Це розуміла Фаріон,
Велика ЇЇ пошана за те.