УКР
8351 відвідувач онлайн
Трамп провів "позитивну" телефонну розмову з Путіним щодо України, - Білий дім
У понеділок, 29 грудня, президент США Дональд Трамп провів телефонну розмову з російським диктатором Володимиром Путіним стосовно війни в Україні.
Про це повідомила речниця Білого дому Керолайн Левітт, інформує Цензор.НЕТ.
Деталі розмови
За її словами, діалог був позитивним.
"Президент Трамп завершив позитивну розмову з президентом Путіним щодо України", - зазначила вона, не надавши подробиць.
Трамп станом на зараз розмову не коментував.
Що передувало?
Топ коментарі
трампу не до України
КЛАСННИЙ ПОЗИТИВ В ДІЇ
Путін: "Росія продовжує виконувати завдання "СВО", поки ЗСУ відступають всюди" Джерело: https://censor.net/ua/n3592912
Герасимов у доповіді Путіну: РФ продовжуватиме окупацію території України Джерело: https://censor.net/ua/n3592895
Володья,ти можещ меньщє стріляйт?
Шпрехен зі дойч?
Володья,я тебья не поньять,фак.
Шпрехен зі дойч?
- каньєшно сільно хачу шпрехать, патізівний мой!! а ето куда?"
Трамп в свою чергу сказав, «Слава Богу, що ми не передали Зеленському ракети «Томагавк».
29.12.2025 | 10:22
https://investigator.org.ua/#telegram
https://investigator.org.ua/wp-content/uploads/2025/12/35_mainv1713199448.jpg
Те, що Росія називає "мирним процесом", насправді є окремою спеціальною операцією проти Заходу. Її мета - не припинення війни, а примус США і Європи до тиску на Україну, тоді як Росія й далі воює й готується до нової фази, https://x.com/BohdanKrotevych/status/2005264678746779919 пише у Х Богдан Коротевич, військовослужбовець ЗСУ, ексначальник штабу бригади "Азов".
Росія ніколи не проводила переговорів як засіб досягнення миру. Ні 2014 року, ні в Мінську, ні у Стамбулі. У кожному випадку "переговори" були або способом виграти час, або способом легалізувати захоплене, або способом перекласти відповідальність із себе. Для Кремля переговори - це не альтернатива війні, а ще один її інструмент.
І це не "вигадка Путіна". Імперська логіка Росії документована з XVIII століття. Так званий заповіт Петра I - програмний текст російської експансії - прямо визначав війну як єдиний нормальний стан імперії. У ньому чітко йдеться: тримати населення у стані безперервної війни, надавати відпочинок лише для відновлення армії й фінансів, використовувати мир для підготовки до війни, а війну - для нав'язування миру на своїх умовах.
Польщу розглядають у цьому "заповіті" як окремий пункт. Не як сусіда чи партнера, а як державу, яку потрібно систематично підривати зсередини. Підтримувати постійні заворушення, підкуповувати еліти, впливати на вибори, вводити війська "тимчасово", а коли дадуть змогу умови, залишати їх там назавжди. Якщо інші європейські держави втручаються, їх треба утихомирювати частковим розчленуванням Польщі - лише для того, щоб пізніше повернути собі ці поступки. Це не метафора й не інтерпретація - це пряма імперська вказівка.
Отже, із погляду російської імперської доктрини Польщу ніколи не розглядали як суверенну державу. Її розглядали як простір для маніпуляцій, розділення й контролю. Саме тому сьогоднішня ворожість Кремля щодо Польщі - погрози, інформаційні атаки й розмови про "польську загрозу" - не є емоційною чи реакцією щодо ******** польської політики. Це продовження тієї самої логіки.
Варте уваги також те, що окремі пункти цього "заповіту" безпосередньо стосуються Північної Європи й Балтійського регіону. Росії було доручено систематично провокувати Швецію, підштовхувати її до війни, щоб дістати формальний привід для захоплення територій. Балтійський напрямок визначали як стратегічний: доступ до Балтійського моря не як оборона, а як обов'язкова умова для імперського зростання. Мир у цьому регіоні розглядали винятково як паузу між війнами.
У російському імперському мисленні держави Балтії і Швеція ніколи не були нейтральними. Вони завжди були просторами майбутнього тиску або війни. Саме тому сьогоднішня військова активність Росії в Балтійському морі, погрози на адресу держав Балтії й демонстративні дії поблизу Швеції і Фінляндії - це не "реакція на НАТО", а продовження багатовікової моделі поведінки.
Німеччину також було прямо названо в "заповіті" основним об'єктом постійного втручання - як найближчу й найважливішу державу в Європі. Логіка проста: не допустити перетворення Німеччини на незалежний центр влади, постійно втягувати її у внутрішні конфлікти Європи, маніпулювати елітами й використовувати економічні й політичні зв'язки для контролю. Сьогодні ця логіка є незмінною: опора на залежність, страх ескалації, "особливі відносини" і прагнення зберегти комфорт за будь-яку ціну. Для Кремля слабка, нерішуча Німеччина стратегічно цінніша за будь-який танк.
Єдине, що путін фактично змінив у цьому старому "завіті", - це те, що він чітко окреслив Сполучене Королівство як свого стратегічного ворога. Якщо раніше континентальна Європа була головним об'єктом імперських маневрів, то сьогодні Лондон у російській риториці й діях став символом сили, яку Кремль вважає принципово ворожою - через її підтримку України, її роль у європейській безпеці і її відмову обміняти мир на чужі території. Саме тому росія веде окрему гібридну війну проти Великобританії - інформаційну, підривну й дипломатичну.
Україна в цій схемі навіть не є основним адресатом. Усі сигнали "готовності до миру" спрямовані на Захід. Логіка проста: продемонструвати, що росія нібито налаштована конструктивно і що війна триває лише через "неконструктивну позицію" Києва. Це класична інформаційна операція, яка перекладає провину з агресора на жертву.
Головна мета цієї кампанії - змусити сам Захід чинити тиск на Україну: не на переговори з росією, а на злам Києва за допомогою "реалізму", "втоми" і страху ескалації. Усе це відбувається паралельно з нарощуванням військового потенціалу, зокрема й на північно-західному напрямку.
Поки Захід говорить про переговори, росія готується не до миру, а до тривалої війни й імовірного розширення конфлікту. Так поводиться держава, коли мріє не про компроміс, а про відновлення імперії - з війною як нормою і миром як паузою.
Україна - лише один з етапів. Якщо тут заохочуватимуть агресію, війна переміститься далі - туди, куди російська імперська доктрина прагнула століттями. Капітуляція України під виглядом миру не принесе безпеки Європі. Вона лише наблизить війну до Балтійського моря і зробить її неминучою.
Будь-який тиск на Україну і її керівництво з боку Заходу означає лише одне: росія успішно продовжує свою особливу операцію - політичну й інформаційну. Будь-яка західна країна або політик, які говорять про "якнайшвидший мир" ціною територіальних втрат, обмежень суверенітету чи нав'язування умов Україні, виступають не як посередники, а як інструменти цієї операції. Такий "мир" не припиняє війни - він лише легалізує агресію й готує ґрунт для наступної.