Польша будет блокировать вступление Украины в ЕС, пока Киев не признает Волынскую трагедию, - Косиняк-Камыш
Вице-премьер-министр и министр национальной обороны Польши Владислав Косиняк-Камыш заявил, что пока Украина не признает события на Волыни в 1943-44 годах и геноцид поляков, она не будет иметь "никаких шансов" на вступление в ЕС.
Об этом он сказал на пресс-конференции, цитирует PAP, передает Цензор.НЕТ.
По его словам, его партия - Польская крестьянская партия (PSL) - поддерживает введение уголовной ответственности за пропаганду "бандеровской символики". Однако, говорит политик, такие решения не могут стать частью российской пропагандистской линии.
Косиняк-Камыш отметил, что он критически относится ко многим действиям некоторых молодых украинцев, которые "ездят по Польше на новейших автомобилях и не участвуют в защите своей родины".
"Я говорил это много раз - если Украина не примирится с геноцидом на Волыни, если не будет эксгумации или чествования памяти, она не будет иметь никаких шансов на вступление в Европейский Союз. Я выражал очень четкую и решительную оппозицию в случаях, когда каким-либо образом топталось доброе имя Польши, или делались попытки прославлять Бандеру. Я говорил об этом очень четко и определенно. Но отказ в поддержке воюющей Украины противоречит интересам безопасности польского государства. Помогать Украине, которая воюет, - это также строить безопасную Польшу", - подчеркнул вице-премьер.
Отвечая на вопрос о своей оценке инициативы польского президента Кароля Навроцкого относительно приравнивания бандеровской символики к нацистской, Косиняк-Камыш сказал, что "в условиях полномасштабной войны всегда следует быть осторожным, ведь сейчас российская пропаганда пытается убедить, что в Украине у власти фашисты".
"Бандера был преступником, это не подлежит никакому сомнению, геноцид на Волыни - один из самых страшных актов террора против нации в истории нашей цивилизации, Украина должна ответить за это, должны быть памятники, эксгумация, достойное захоронение. Мы никогда от этого не отступим", - отметил Косиняк-Камыш.
Но, подчеркнул министр нацобороны Польши, в момент, когда "россияне говорят о фашистах в Украине", нельзя "подыгрывать этой риторике".
Он добавил, что знает, как следует заботиться об исторической памяти и с чем нужно бороться -- и делает это.
"Это можно делать так, как делаем мы, как это делаю я, или же играть только на эмоциях и не достигать цели", - добавил он.
Гайда на гілку новин Туска обпльовувати - бо він теж пшек , ну й що що проти ПРирашистсько президента бореться - українці навіть таких не змогли вибрати, усю владу ригам віддали у вигляді Буратіно
Чому неможна залучити українських істориків, які на основі документів складуть відповідь полякам та цю відповідь не популяризують з міжнародних платформ, як ПАРЄ, ООН, тощо?
Чому досі немає відповіді на польські інсинуації?
сибігі, кислиці, маркарови сплять на жирних дупах і не виконують функціональних обов'язків.
Хочеться порадити президенту Польщі Каролю Навроцькому, який пропонує прирівняти «бандерівський символ» до символів націонал-соціалізму та радянського комунізму, спочатку розібратися з власною історією. Наприклад, з символікою елітарної польської військової частини - «Легіону Білого Орла», який поляки сформували на зразок «Waffen SS Polen», і під цією символікою служили Гітлеру.
Символи польського «Легіону Білого Орла»:
біло-червоне гусарське крило з написом «Im Dienst der Deutschen Wehrmacht» («На службі Вермахту») було символом частини Легіону. Біло-червоний польський прапор із написом «Вермахт чекає на тебе! Разом із нами воюй проти більшовиків!» був розпізнавальним знаком військових казарм.
«Ми можемо вважати, що у 2-х - 3-х млн. чоловік в Польщі є родич, який служив у Вермахті. Скільки з них знають про те, що з ними сталося? Напевно не всі. До мене постійно приходять студенти і запитують, як встановити, що сталося з дядьком, з дідом. Їх рідні про це мовчали, вони обмежувалися фразою, що дід загинув на війні. Але для третього післявоєнного покоління цього вже недостатньо» - пише професор Ришард Качмарек у своїй книзі «Поляки в Вермахті».
За даними директора Інституту Історії Сілезького Університету Ришарда Качмарека, поляки воювали за Гітлера: «на Західному і Східному фронтах, у Роммеля в Африці і на Балканах. На кладовищі на Криті, де лежать загиблі учасники німецького десанту 1941 року, я знаходив і польські прізвища. Такі ж прізвища я знаходив і на військових кладовищах в Фінляндії, де ховали солдатів Вермахту, які підтримали фінів у війні з СРСР».
Поляки, як і інші імперці, дуже слабкі на історичну пам'ять. Треба їх носом вмокнути в їхнє гἰмਮס!
https://www.facebook.com/share/p/1Q5qDEgkGz/
1920-го Червона армія вирушає в похід на Захід. План - не Польща, а Європа. Через Варшаву - до Берліна, далі - Париж. Прямим текстом: «Шлях на світову революцію лежить через труп Польщі». Це була не просто війна. Це була фанатична революційна експансія. Саме про цю армію Ісаак Бабель напише в «Конармії» - збірці, яка не оспівує, а викриває похід більшовиків на Європу: п'яні розстріли, зґвалтування, спалені села, ікони на багнетах. Революція в образі озброєного божевілля. Більшовики наступали через Україну, і саме тут усе пішло не за планом. Армія УНР, союзник Польщі, тримала фронт на півдні - під Бердичевом, Уманню, Вінницею. Без цього фланг був би відкритим. Саме українські дивізії змусили Будьонного замість Варшави йти на Львів. Це дало Пілсудському шанс вдарити по ослабленому центру. Союз українських соціалістів з польською буржуазією виглядав абсурдно для Москви - але саме він зламав похід на Європу. До того Петлюра та Пілсудський брали Київ. У червні 1920-го до міста зайшли українсько-польські війська. Але відхід був стрімким: щоб не залишити переправу ворогу, поляки, за наказом генерала Едварда Ридз-Смігли, підірвали ланцюговий Миколаївський міст через Дніпро, не попередивши союзників. Символічний і дуже болючий момент. У серпні 1920-го, під Варшавою, Пілсудський проводить один із найсміливіших маневрів міжвоєнної Європи. Більшовицький фронт розсипається. Серед захоплених документів - архіви Комінтерну з планами майбутніх переворотів у Європі. Варшава встояла. Цю перемогу одразу назвали чудом - бо вона зупинила не лише армію, а й ідеологічну хвилю. Польща рятує себе - і відкладає радянську навалу щонайменше на двадцять років. Але вже за півроку ця сама Польща укладає сепаратний Ризький мир із Москвою. УНР до столу не кличуть. Петлюру - в еміграцію. Армію - в табори. Боротьба за свободу України знову залишилась без союзників і без гарантій. І ця незавершеність війни 1920 року - лише одна з тих, які згодом коштували Європі ще дорожче.