Польша будет блокировать вступление Украины в ЕС, пока Киев не признает Волынскую трагедию, - Косиняк-Камыш
Вице-премьер-министр и министр национальной обороны Польши Владислав Косиняк-Камыш заявил, что пока Украина не признает события на Волыни в 1943-44 годах и геноцид поляков, она не будет иметь "никаких шансов" на вступление в ЕС.
Об этом он сказал на пресс-конференции, цитирует PAP, передает Цензор.НЕТ.
По его словам, его партия - Польская крестьянская партия (PSL) - поддерживает введение уголовной ответственности за пропаганду "бандеровской символики". Однако, говорит политик, такие решения не могут стать частью российской пропагандистской линии.
Косиняк-Камыш отметил, что он критически относится ко многим действиям некоторых молодых украинцев, которые "ездят по Польше на новейших автомобилях и не участвуют в защите своей родины".
"Я говорил это много раз - если Украина не примирится с геноцидом на Волыни, если не будет эксгумации или чествования памяти, она не будет иметь никаких шансов на вступление в Европейский Союз. Я выражал очень четкую и решительную оппозицию в случаях, когда каким-либо образом топталось доброе имя Польши, или делались попытки прославлять Бандеру. Я говорил об этом очень четко и определенно. Но отказ в поддержке воюющей Украины противоречит интересам безопасности польского государства. Помогать Украине, которая воюет, - это также строить безопасную Польшу", - подчеркнул вице-премьер.
Отвечая на вопрос о своей оценке инициативы польского президента Кароля Навроцкого относительно приравнивания бандеровской символики к нацистской, Косиняк-Камыш сказал, что "в условиях полномасштабной войны всегда следует быть осторожным, ведь сейчас российская пропаганда пытается убедить, что в Украине у власти фашисты".
"Бандера был преступником, это не подлежит никакому сомнению, геноцид на Волыни - один из самых страшных актов террора против нации в истории нашей цивилизации, Украина должна ответить за это, должны быть памятники, эксгумация, достойное захоронение. Мы никогда от этого не отступим", - отметил Косиняк-Камыш.
Но, подчеркнул министр нацобороны Польши, в момент, когда "россияне говорят о фашистах в Украине", нельзя "подыгрывать этой риторике".
Он добавил, что знает, как следует заботиться об исторической памяти и с чем нужно бороться -- и делает это.
"Это можно делать так, как делаем мы, как это делаю я, или же играть только на эмоциях и не достигать цели", - добавил он.
"Суть міфу
У Катині влітку 1941 року
німцірозстріляли 11 тисяч польських військовополонених, а радянські документи з «Особливої папки № 1» сфальсифіковані.Факти стисло
Масові розстріли польських військовополонених здійснив НКВД СРСР навесні 1940 року в рамках спеціальної операції одночасно у Катині, Калініні, Харкові, Києві та інших містах
Факти докладніше
...13 квітня 1943 року світ уперше дізнався про Катинський злочин, коли окупаційна влада Третього Райху повідомила по радіо про знахідку масових поховань (10 000) убитих СРСР польських офіцерів.
СРСР уже незабаром опублікував заяву, у якій відкинув ці звинувачення і сам звинуватив нацистів у знищенні поляків.
Радянська комісія під керівництвом академіка Миколи Бурденка у січні 1944 року стверджувала: під час евакуації влітку 1941 року з прифронтової зони під Смоленськом не вдалося вивезти 11 000 польських інтернованих, які перебували у таборах ОН-1, ОН-2, ОН-3, яких згодом розстріляли нацисти.
У 1946 році СРСР намагався на Нюрнберзькому трибуналі звинуватити нацистів у знищенні поляків у Катині. Проте трибунал піддав сумніву аргументи радянської сторони та не підтримав ці звинувачення. У вироку трибуналу ці звинувачення відсутні.
Що сталося насправді. У вересні 1939 року в радянському полоні опинилися кільканадцять тисяч польських офіцерів та кілька сотень тисяч солдатів - поляків, українців, євреїв, білорусів, литовців, вірмен, які були громадянами Польщі. Більшість солдатів у листопаді 1939 року відпустили по домівках. У трьох спецтаборах НКВД - Старобільському, Козельському, Осташковському - ув'язнили 14 700 офіцерів польської армії, службовців прикордонної охорони та поліції. Іще 11 000 перебували у в'язницях Західної України та Західної Білорусі. ..."
Українська друга світова 1939- 1945
Різанина в Сагрині (10 березня 1944 року): Це одна з наймасштабніших трагедій, вчинених польським підпіллям. Підрозділи Армії Крайової та Батальйонів хлопських, як частина широкомасштабної антиукраїнської акції на Люблінщині, оточили та напали на українське село Сагринь. Під час нападу, який тривав кілька годин, було вбито від 800 до 1240 мирних жителів, в основному жінок, дітей та людей похилого віку. Село було повністю спалене, в тому числі церква. Вижилі свідки розповідали про надзвичайну жорстокість нападників.
Трагедія в Павлокомі (3 березня 1945 року): Загін Армії Крайової увійшов в українське село Павлокома на Підкарпатті. Після того, як жителів села зібрали в одному місці, поляки відібрали чоловіків і хлопців, яких розстріляли в місцевому лісі. За різними оцінками, було вбито від 360 до 400 українців.
Різанина в Березці (11 квітня 1944 року): Під час нападу польського загону на українське село Березка на території ********* Підкарпатського воєводства, було вбито 173 українці, включно з жінками та дітьми. За даними істориків, нападники діяли з надзвичайною жорстокістю, вбиваючи людей сокирами та іншими знаряддями. Також було спалено близько 150 будинків.
Напади на українські села в 1944-1945 роках на Холмщині та Люблінщині: Протягом 1944-1945 років підрозділи АК та інших польських формувань здійснили численні напади на українські села в цих регіонах. Метою цих нападів було витіснення українського населення та знищення його соціальної та культурної інфраструктури. Ці акції часто супроводжувалися спаленням хат, масовими вбивствами, пограбуваннями та вигнанням жителів.
* "Синя поліція" (Policja Granatowa): Це була допоміжна поліція, створена німецькою окупаційною владою з етнічних поляків на території Генерал-губернаторства (окупована частина Польщі). Хоча її основною функцією була боротьба зі звичайною злочинністю, "синя поліція" також змушена була допомагати німцям у переслідуванні євреїв, зокрема в облавах на ґетто, конвоюванні до місць страти та пошуку євреїв, що переховувались.
* Погроми та масові вбивства: Одним із найвідоміших і найтрагічніших прикладів є погром у Єдвабному, що стався 10 липня 1941 року. У цьому селі на північному сході Польщі група місцевих поляків, за наглядом і з дозволу німців, зігнала сотні єврейських мешканців до сараю і спалила їх живцем. Ця подія, викрита істориком Яном Гроссом у його книзі "Сусіди", стала каталізатором широкої дискусії в польському суспільстві про роль поляків у Голокості. Подібні інциденти, хоч і меншого масштабу, траплялися і в інших населених пунктах.
* "Мисливці на євреїв" (Szmalcownictwo): Це явище стало відомим на всій території окупованої Польщі. Шмальцовники - це люди, які шантажували євреїв, що переховувались, або поляків, які їм допомагали. Вони вимагали гроші, погрожуючи здати їх німцям. Хоча це не було масовим явищем, такі дії були надзвичайно небезпечними і призвели до загибелі багатьох євреїв.
Але тоді - чому Польша повинна допомогати зараз Україні вступити у ЕС?
Якщо Держава Україна правонаступник УРСР у кордонах 91 - нехай визнає, що була трагедія та пояснить обставини. Якщо правонаступнецею не вважає - інша справа.