Шансів на швидке закінчення війни в Україні шляхом переговорів мало, - Мерц
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц не бачить майже жодних шансів на швидке завершення війни шляхом переговорів.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на Spiegel,
Що відомо?
"На мою думку, ця війна закінчиться лише тоді, коли одна з двох сторін буде виснажена, або у військовому, або в економічному плані", - пояснив він.
За словами Мерца, розумні та гуманітарні аргументи не переконають Путіна.
Тому, на думку канцлера, метою європейських зусиль є "запобігти продовженню війни з боку Росії у військовому плані та її подальшому фінансуванню в економічному плані".
Мерц сказав, що вважає "практично неможливим" відновлення нормальних відносин з Путіним: "Коли я дивлюся на цей режим і цей сліпий, лютий терор, у мене мало надії".
Також він вважає, що "російська владна кліка не може обійтися без війни в найближчому майбутньому".
"Вони мусять підтримувати військову машину, бо не мають плану, що робити з сотнями тисяч солдатів, деякі з яких мають серйозні травми, які повертаються з фронту", - наголосив канцлер.
Також Мерц процитував американо-французького історика Астольфа де Кюстіна, який після тривалих подорожей Росією в XIX столітті сказав:
"Росія в наш час є найвизначнішою країною для спостерігача, тому що в ній можна знайти як найглибше варварство, так і найвищу цивілізацію".
За словами канцлера, це актуально і сьогодні.
"Зараз ми бачимо цю країну в стані найглибшого варварства. Це не зміниться в найближчому майбутньому, і ми мусимо це прийняти", - підсумував він.
Що передувало?
- Нагадаємо, раніше президент Володимир Зеленський після переговорів у Женеві заявив, що у політичній частині перемовини були непрості. Проте всі три сторони у військовому напрямку були конструктивні.
- Глава російської делегації Мединський заявив, що перемовини були "важкими, але діловими".
- Білий дім вважає, що Україна та Росія досягли "значного прогресу" на тристоронніх переговорах у Женеві
Хорошо придумав. Молодець.
"Аби нас не чіпали" - ось їхня політика.
Ми теж.
Скажи доступною для них мовою - потрачено дуже багато грошей!
також було б мудро у Бундесі заїпашити в нуль кацапську агентуру а-ля адн
трамп імітує що він такий миротворець, якій зупинив 8 війн
ху*ло пійшло на переговори бо боїться санкцій від трампа
зеля пійшов (вимушено) бо нам йде допомога (рпродаж зброї, та мабуть ще передача зі спутників) від США
усі роблять щось що імітує переговори
у цих засобах ураження є штатівська компонента
Це я веду до того, що по-перше, слід влупити довічні терміни ув'язнення всім причетним до знищення власних ракетних програм (по 111-тій), і по-друге, нарешті відновити ці самі програми, а не витрачати кошти на фламіндічів голобородька.
так але нажаль не на 100 % заблокували відносини з кацапстаном.
Колишній прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон донедавна мовчки спостерігав за дискусіями на полях ключових світових форумів - у Давосі та Мюнхені. До сьогоднішнього дня.
У https://www.wsj.com/opinion/put-up-or-put-a-sock-in-it-europe-7b52468a?mod=itp_wsj,djemITP_h The Wall Street Journal вийшла його колонка, в якій він жорстко проходиться по останніх заявах європейських лідерів. Так, він ставиться до них як до друзів. Але саме як друг дозволяє собі сказати те, що вони, можливо, й самі думають, але не наважуються вимовити вголос.
Ліберальна Європа, пише він, «демонстративно морщиться від «хамства» адміністрації Трампа, притуляючи до носа свої напарфумовані хустки».
Так, американці можуть бути непередбачуваними. Так, Білий дім помиляється, якщо вважає, що росія прагне миру. Так, адміністрація Трампа могла б зробити значно більше, щоб завершити цю війну. І ми можемо лише сподіватися, що це станеться. Але яка, друзі мої, європейська альтернатива?
Головний меседж Джонсона - розрив між словами і діями. Між гучними деклараціями та конкретними кроками. Наприкінці колонки він фактично ставить ультиматум: або Європа починає діяти, або замовкає.
І «діяти» означає насамперед розморозити російські активи та спрямувати ці кошти Україні - як частину репарацій, які росія має заплатити. Теза проста, але водночас смілива. Навіть в Україні тема репарацій поки що не звучить так прямо.
Чи справді Європа хоче, щоб ця війна закінчилася? Якщо так - що вона для цього робить? Якщо нам небайдужі страждання українців, то чому б не надати їм засоби для знищення заводів, що виробляють російські безпілотники? Чому Німеччина досі утримує свій арсенал крилатих ракет Taurus? Через страх «ескалації»?
Історія цієї війни показує: єдиний, хто по-справжньому боїться ескалації, - це сам путін.
Якщо Європа хоче довести свою стратегічну автономію, вона могла б розпочати узгоджену операцію з арешту тіньового флоту - нафтових танкерів, які порушують санкції та фінансують російську військову машину. Чи вистачить у європейських лідерів на це політичної волі?
Європейці могли б продемонструвати свою відданість вільній та суверенній Україні, відправивши обмежений контингент військ до однієї або кількох повністю безпечних частин України. Йшлося б не про участь у бойових діях і не про наражання європейських солдатів на небезпеку, а про чіткий політичний сигнал: рішення запрошувати іноземні війська на свою територію - це суверенне право України. І не справа путіна. Ось що означає вільна Україна.
Питання лише в одному: чи вистачить у Європи сміливості довести, що вона справді вірить у цю ідею?