Журналістка Рощина загинула в СІЗО Пермського краю в РФ, - "Слідство.Інфо". ВIДЕО
Українська журналістка Вікторія Рощина загинула 19 вересня 2024 року в СІЗО міста Кізел Пермського краю Росії. До цього місця несвободи окупанти перевезли журналістку за 8 днів до її загибелі.
Про це йдеться в розслідуванні проєкту "Слідство.інфо", інформує Цензор.НЕТ.
Місце загибелі
Журналістам завдяки даним із закритих російських баз вдалося отримати інформацію зі свідоцтва про смерть Рощиної, яке було видано Ленінським відділом управління запису актів цивільного стану адміністрації Пермі. Дата смерті, зафіксована в цьому документі - 19 вересня 2024 року.
Те, що Вікторія померла саме 19 вересня, "Слідству.Інфо" підтвердили і в Офісі Генерального прокурора. Це сталося безпосередньо у СІЗО.
"У цьому місці вона перебувала менше двох тижнів, і саме там відбулася її смерть. Саме в СІЗО в місті Кізел. Тіло Вікторії передали в Україну в такому стані, який не надав можливості провести повноцінне судово-медичне дослідження, за результатами якого ми б отримали інформацію про причину смерті Вікторії", - розповів начальник другого управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу генерального прокурора Тарас Семків.
Також журналісти поспілкувалися зі звільненим із полону українським військовим на ім'я Данило, який бачив Рощину в Кизелі та був доставлений туди з нею одним потягом.
"Таке було дуже рідко, але бувало, що перетинались, кількома словами могли перекинутися між собою. Я сидів у крайній камері, і вона просто заглянула у вічко. Я якраз тоді був біля дверей, і ми з нею поговорили небагато. Вона запитала, з якого я підрозділу, скільки в полоні знаходжусь. І сказала, що скоро буде обмін. Їй казали, що її поміняють", - розповідає Данило.
Журналістку катували
Крім цього, раніше "Слідство.Інфо" отримало свідчення співкамерниці Рощиної з Таганрозького СІЗО. Вона розповіла, що Вікторію катували - на тілі журналістки було багато ножових ран, які вона отримала ще в полоні на окупованих Росією територіях.
"Коли були допити, то росіяни використовували електрострум. Я бачила на її тілі декілька рубців — точно на руці і нозі. У неї була ножова рана, ну, прям рубець свіжий. Між кістю і ліктем у м’яких тканинах. І рубець був десь сантиметрів три", - розповіла жінка, яку утримували разом з Рощиною.
Етапування
У вересні 2024-го полонених почали перевозити вглиб Росії до СІЗО №3 міста Кізел Пермського краю. Відстань від Таганрога до цього ізолятора становить близько 2500 кілометрів. За словами військового Данила, етапування полонених росіяни організували через те, що Таганрозьке СІЗО почали переоблаштовувати для російських ув’язнених.
Данило уточнив, що етапування відбувалося кількома "партіями" — Данило їхав разом із Вікторією. Дорога зайняла три дні: з 9 до 11 вересня. Данило каже, що у потязі Вікторія виглядала змарнілою й порівняно з тим, коли бачив її востаннє, ще більш схудлою. Проте ходити могла самостійно.
Із потяга полонених пересадили у автозаки, на яких і доставили у СІЗО №3 міста Кізел Пермського краю РФ. Звільнені з Кізелу військові, з якими поспілкувалося "Слідство.Інфо", розповіли, що в ізоляторі їм довелося пройти через жорстку так звану прийомку.
"Годину-дві мене постійно били. Давали хвилину передихнути і знову починали бити. За "прийомку" двічі втрачав свідомість. Жінок стригли налисо, було чути як вони плакали", - каже Данило.
"Усіх дуже сильно били, куди попало. Там могли вдарити і просто орган якийсь відбити", - розповів на правах анонімності ще один звільнений із полону військовий.
Обоє чоловіків засвідчили про те, що через сильні побиття у Кізелі помер цивільний заручник, міський голова Дніпрорудного 63-річний Євгеній Матвєєв.
"Ти там стоїш на місці. Цілий день там у тебе є уявний квадрат твій, в якому ти стоїш. Тобто переміщуватися по камері заборонено, не можна сідати. Розмовляти між собою також заборонено, бо камера все бачить. Ще можуть відкрити вікна. А це, вибачте, Кізел, там холодно дуже. Тобто там сніг навіть, мені здається, влітку є. Одного разу я запам’ятав, що біля 30 градусів морозу було", — каже 22-річний Данило Мурашкін, якого повернули в Україну в липні 2025-го після 3,5 років неволі.
Керівники СІЗО, які можуть бути причетними до загибелі Рощиної
Від джерел журналістам вдалося отримати список працівників СІЗО №3 міста Кізел. "Слідство.Інфо" верифікувало його й з’ясувало, що у вересні 2024-го обов’язки начальника виконував 39-річний Віталій Спірін. Із соцмереж Спіріна відомо, що він одружений та виховує двох дітей. За 2023 рік у СІЗО Спірін заробив 1 млн 49 тисяч російських рублів. Це близько 450 тисяч гривень.
З 6 листопада 2024-го на посаді керівника Віталія Спіріна замінив 40-річний Вячеслав Перевозкін, який очолює СІЗО донині.
"Очевидно, що в такому місці несвободи, як Кізел, такі дії не можуть відбуватись без відома керівника. Це систематичні прояви жорстокого поводження щодо українців у місцях несвободи. Вони точно відбуваються за потурання та вказівок керівництва слідчого ізолятора", - каже начальник управління Офісу Генпрокурора Тарас Семків.
Із загиблою Вікторією Рощиною також могли контактувати начальник відділу охорони Євгєній Трофімов, заступник начальника з кадрової та виховної роботи Костянтін Чекалов та заступник начальника по тилу Алєксєй Дороднов.
Усі співробітники СІЗО у Кізелі, крім Дороднова, й зараз продовжують там працювати.
Загибель журналістки Вікторії Рощиної в російському полоні
10 жовтня батьку української журналістки, лауреатки премії "Мужність у журналістиці" 2022 року Вікторії Рощиної, яка перебувала у російському полоні, повідомили про її смерть під час етапування з Таганрога до Москви. Згодом інформацію підтвердили у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими.
Вікторія Рощина зникла 3 серпня 2023 року на окупованій території, звідки вела репортаж.
У травні 2024 року РФ вперше визнала, що тримає Вікторію Рощину в полоні.
Росія довго не повертала Україні тіло журналістки.
Тіло журналістки Вікторії Рощиної повернули в Україну ще наприкінці лютого, однак вперше публічно про це оголосили 24 квітня.
Упокой Господи її душу. Через що тобі довелося пройти дитино... Красуня, розумниця, патріотка України. Особливо контрастує це чисте, чесне обличчя на фоні відгодованих свинячих пик, які повдягали камуфляж і крадуть, крадуть, крадуть. Плюнути б у ці свинячі рила, та нажаль слини не вистачить. Покойся з миром.