РУС
10303 посетителя онлайн
Зеленский закрывает рот Драпатому и Редису за защиту Малюка || Без цензуры. ВИДЕО
Владимир Зеленский все-таки убедил Василия Малюка согласиться на отставку. В субботу на брифинге он, хотя и не называя фамилии главы СБУ, заявил, что все равно осуществит все запланированные кадровые замены. В воскресенье руководителя Службы дожимали не только до увольнения, но и до публичных слов благодарности за это.
Несмотря на мощную поддержку со стороны военных, партнеров и депутатов и несмотря на крайне низкую вероятность его увольнения через Раду, Малюк решил, что обострение конфликта с президентом будет означать ущерб для государства. Поэтому он согласился уйти в отставку.
Об этом в своем видео рассказывает журналистка Марина Данилюк-Ярмолаева.
Смотрите на Цензор.НЕТ.
Что предшествовало?
- Нардеп Гончаренко сообщил, что Малюк написал заявление об отставке с должности главы СБУ.
- Ранее сообщалось, что президент Украины Владимир Зеленский планирует уволить главу СБУ Василия Малюка и назначить на другие должности.
- Источники Цензор.НЕТ во властных кругах рассказали, что сейчас есть попытки снять Малюка с должности главы СБУ, однако пока этот вопрос еще не решен.
- В поддержку Малюка выступили военные, народные депутаты и активисты.
- Зеленский встретился с Малюком и предложил ему сосредоточиться на боевой работе в СБУ.
- Впоследствии Малюк подтвердил, что уходит с поста главы СБУ.
- Позже стало известно, что начальник Центра спецопераций "А" СБУ Евгений Хмара временно возглавит Службу безопасности Украины.
Топ комментарии
І ця гидота перемагає їх та Україну з дозволу мудрого_наріду.
Що може протиставити офіцер, який повязаний і по рукам і по ногам військовою присягою? Це ще в тому випадку, якщо він не повязаний крадіжкою з солдатської пайки. І це проти могутньої миші, яка кричить по всьому світові, що за неї вписались 73% громадян.
Так що спробуйте отримайте перемогу у сперечанні з дружиною і тещею а вже потім підіть і плюньте у морду дільничному при підлеглих за те, що він не може змусити вашого сусіда вимкнути гучну музику. Це вже потяне на натільний Хрестик Відваги!
Вашингтон (і Брюссель) поставив жорсткий ультиматум перед Зеленським: або голова Офісу йде, або доларів не буде. Зеленський "здав" свого найближчого соратника. Це був акт чистого політичного канібалізму - пожертвувати другом, щоб врятувати власний рейтинг. Проте цей крок породив у президента всепоглинаючу параною. Він зрозумів просту і страшну річ: якщо антикорупційна вертикаль змогла "з'їсти" всесильного Єрмака, то наступним у черзі на політичний ешафот може стати сам президент. Саме цей страх змусив Зеленського розпочати "Ніч довгих політично-кадрових ножів" у січні 2026 року. Йому терміново знадобився абсолютний, герметичний контроль над усіма силовими важелями, щоб убезпечити себе від НАБУ, від опозиції, від невдоволених військових і від вулиці.
Зеленський геніально нейтралізував свого найпопулярнішого конкурента (Буданова), витягнувши його з тіні ГУР і посадивши в електричне крісло головного бюрократа. Тепер генерал відповідає не за героїчні рейди в Крим, а за тарифи і корупцію воєнкомів. Але головною проблемою залишалася СБУ. Служба під керівництвом Василя Малюка стала занадто сильною, занадто зубатою і, що найгірше для Банкової, занадто суб'єктною. Малюк, попри всі свої вади, зумів побудувати відомство, яке мало власний голос. І цей голос почав дратувати "актора №1".
Офіційна версія про те, що Малюк пішов "за згодою сторін" - це брехня. Це було силове примушення. Малюк прийшов на зустріч із Зеленським твердим наміром залишитися, маючи на руках залізні аргументи: на фінальній стадії перебувають стратегічні операції рівня "Павутини", зрив яких зараз - це подарунок ФСБ. Він апелював до Конституції, нагадуючи, що звільняти голову СБУ має Верховна Рада. Але Зеленського це не зупинило. Малюка зламали через коліно. Він пішов, щоб зберегти обличчя, але ціною стала сама Служба.
Система "виплюнула" свого найефективнішого бійця не за стеження за журналістами Bihus.Info - це владу влаштовувало і навіть заохочувалося. Не за тиск на бізнес - це було частиною негласної кормової роботи СБУ. Малюка прибрали за успіх. Морські дрони Sea Baby, зачистка Чорного моря, ліквідація Киви і Татарського зробили його народним героєм. А в театрі одного актора прожектор має світити лише на одну фігуру. До того ж, Малюк припустився фатальної для себе помилки: під час осінньої кризи 2025 року він відмовився виконувати відверто злочинні накази щодо фальсифікації справ проти опозиції та "відмазування" людей Татарова. Інстинкт самозбереження підказав йому не ставати новим Берією. Цю "нелояльність" йому не пробачили. Зеленському потрібен не партнер, а виконавець. Не меч, а кийок.
Вибір Зеленського на користь командира "Альфи" як наступника Малюка (в.о.) - це класична операція прикриття, "димова завіса". Банкова розуміє, що призначення одразу одіозної фігури на кшталт Олександра Поклада викличе вибух у суспільстві та армії. Тому розігрується цинічна двоходівка. Хмара - це ідеальна вітрина. Бойовий генерал, спецпризначенець, герой, людина поза політикою. Його репутація бездоганна. Призначення Хмари - це "анестезія" для військових, спроба купити їхню лояльність. Хто посміє критикувати легендарного командира спецназу? Але давайте будемо чесними: Євген Хмара - воїн, а не апаратник. Він вміє штурмувати будівлі і планувати ліквідації, але він не вміє керувати монструозною бюрократичною машиною СБУ з її фінансовими потоками, політичними інтригами та слідством.
Поки Хмара буде "торгувати обличчям" на брифінгах і займатися війною, реальний контроль над репресивною машиною перехопить "тіньовий кардинал". І ім'я цього кардинала - Олександр Поклад. Саме він є справжнім бенефіціаром цього перевороту. Поклад залишається в системі, і його вплив за спиною Хмари стане абсолютним. Це людина, яку лобіює Андрій Єрмак навіть із політичної могили. Біографія Поклада - це вирок кадровій політиці воєнного часу. У 1997 році він був засуджений за частиною 3 статті 144 Кримінального кодексу - здирництво. Це медичний факт: колишній міліціонер-рекетир тепер де-факто відповідає за національну безпеку країни. Він пройшов шлях від помічника нардепа Мирного (начальника охорони Фірташа) і зв'язків з Льовочкіним до керівника "ескадронів смерті" в ДКР. Його спеціалізація - ліквідації та брудні ігри. Саме Поклад у вересні 2025 року провів ганебну операцію з доставки екс-нардепа Христенка, щоб вибити фальшиві покази проти НАБУ і САП. За цю атаку на антикорупційну вертикаль Зеленський дав йому зірку Героя України.
Зеленський відкинув кандидатуру інтелігентного Сергія Андрущенка, якого підтримувало ЦРУ, і використав Хмару як щит для Поклада. Чому? Бо Андрущенко служив би Закону. А тандем "Хмара (фасад) - Поклад (реальність)" дозволяє зберегти видимість пристойності, водночас розв'язавши руки для брудної роботи. Поклад, маючи судимість і тонни компромату за спиною, служитиме тільки Господарю. Він виконає будь-який наказ: прослуховувати журналістів, фабрикувати справи проти військових, "віджимати" бізнес, зачищати політичне поле. З його тіньовим пануванням СБУ остаточно трансформується з органу контррозвідки на інструмент політичного терору. Ми отримали "Альфу" на чолі, але методи "Беркута" всередині.
Наслідки цих ротацій можуть бути катастрофічними і миттєвими. Розвідспільнота США та Британії (CIA, MI6) працює за протоколами абсолютної довіри. Вони не будуть ділитися даними рівня Top Secret з колишнім рекетиром Покладом (навіть якщо він ховається за спиною Хмари) чи випускником школи КДБ Кононенком. Україна ризикує осліпнути в розпал війни, втративши доступ до критичної супутникової інформації та перехоплень партнерів. "Технократ" Федоров у Міноборони зі своїми дронами не замінить стратегічну розвідінформацію. Отримавши карт-бланш, оновлена СБУ почне зачистку тилу. Під приціл потраплять усі: від журналістів-розслідувачів, які стануть "агентами ворога", до нелояльних військових командирів, які посміли підтримати Малюка. "Економічна де-К-ізація" скасовується - тіньові потоки просто змінять бенефіціарів, акумулюючи чорну касу для утримання режиму в умовах скорочення західної допомоги.
Станом на 5 січня 2026 року Володимир Зеленський завершив будівництво своєї "фортеці". Він пішов на колосальний ризик, знищивши інституційну спроможність спецслужб заради персональної безпеки. Він думає, що обравши Хмару, він заспокоїв армію, а залишивши Поклада - забезпечив контроль. Але це ілюзія. Він створив монстра. "Бункерна держава" виглядає монолітною лише ззовні, поки є спільний ворог і гроші. Але зсередини вона тримається на страху, шантажі і кримінальних "понятіях". Президент власноруч оточив себе найманцями, у яких немає "офіцерської честі", а є лише інстинкт хижака. І коли ресурс "обложеної фортеці" вичерпається - а це неминуче під тиском війни, економіки та розчарованого суспільства - ці ж самі люди з легкістю здадуть свого творця. Бо вірність ката триває рівно доти, доки господар платить. А Зеленський, у своєму прагненні абсолютної влади, залишився сам на сам у лабіринті, з якого він замурував усі виходи. Президент власноруч створює монстра, який спочатку з'їсть його ворогів, а потім, коли вітер зміниться, прийде за своїм творцем. Бо вірність найманців триває рівно доти, доки у господаря є ресурс. А ресурс у "обложеної фортеці" закінчується найшвидше.
читайте весь пост в оригіналі за вищенаведеною ссиллю
@UtinLadimir
На фото лайкає Володимира Путіна та сама Марія Левченко - дружина Олександра Гогілашвілі, того самого заступника міністра МВС, ну з таким ****** він в МВС один такий, ну ви в курсі… Президент Зеленський називав її серед своїх двох помічників, яким "він довіряє".
Снєсуни, а де ви? Вам все подобається? Ви дристате хрипате ***** на шию України посадовили, клопа гундосого, який привів війну, 5 рік повномасштабки вчиняє повний геноцид українців зсередини на догоду *****, а тепер ви усі перед ним раком стали?!
І це - УКРАХНЦІ?! Ті, які вигнали Яника за побииття студентів?!
Небесна Сотня вас, слимаків безхребетних, проклинає з небес!
і повірте, усвідомлення своєї причетності до поточного стану речей там 0.000%
«
Коли йдеться про політичну систему, яку збудував Володимир Зеленський, її можна охарактеризувати терміном «мобутизм».
1965 року в Демократичній Республіці Конго до влади прийшов Жозеф-Дезір Мобуту, колишній журналіст і колишній міністр оборони. Яскравий популіст, він незабаром завоював симпатії народу, що й визначило його перемогу на президентських виборах. Але дуже скоро Мобуту забув про свої передвиборчі обіцянки. Жодне з них не було виконане. Замість покращення політичного та економічного клімату в країні Мобуту зайнявся іншими речами.
Він затіяв широку кампанію перейменувань: ніщо не мало нагадувати про колоніальне минуле країни та залежність від Бельгії. Основні міста та населені пункти були перейменовані: Леопольдвілль - у Кіншаса, Елізабетвілль - у Лубумбаші тощо. Сама держава отримала назву Заїр (колишня назва була повернена після повалення Мобуту). Громадянам було наказано відмовитися від своїх європейських імен та протягом 48 годин зареєструвати нове, заїрське ім'я. Сам президент починаючи з 1971 року почав іменуватися Мобуту Сесе Секо Куку Нгбенду ва за Банга («могутній воїн, що крокує від тріумфу до тріумфу, що залишає по собі попіл» - як тут не згадати про «потужний»?). Повністю було переписано історію країни.
У повсякденному житті Мобуту відмовився від ділового костюма, віддаючи перевагу напіввоєнному стилю - френчу, розробленому особисто диктатором і названому ним «абакосту» (до речі, дуже схожому на нинішній стиль Зеленського). До 1990 року абакост був обов'язковою уніформою заїрських чиновників. Європейські костюми було заборонено.
Для зміцнення власної влади Мобуту ввів військовий стан, який тривав роками, причому всі політичні партії опинилися під забороною - крім Народного Руху Революції (з 1987 року новонароджені автоматично ставали членами правлячої партії).
Мобуту примудрився посваритися з усіма державами на периметрі державного кордону Заїра. З деякими почався бойові дії (зокрема, з Руандою).
Усі телевізійні компанії та газети в Заїрі були «державні», було запроваджено жорстку цензуру. У газетах заборонялася згадка імен будь-якого громадянина Заїра, крім Мобуту та членів футбольної збірної.
Найбагатша завдяки природним ресурсам економіка Заїра до 90-х років підійшла до катастрофи: ВВП за один рік обвалився на 40%, інфляція 1990 року становила 1000%, державний борг становив 14 мільярдів доларів. У цей же час Мобуту та його найближче оточення привласнили собі від 5 до 10 мільярдів доларів (жалування армійського офіцера при цьому становило 4 долари).
На довершення всього Мобуту вирішив покінчити з церквою, яка постійно закликала його до здорового глузду. Католицька церква була оголошена "ворожою", "агентами колонізаторів", повсюдно відбувалися захоплення храмів, а кардинала Жозефа-Альберта Малула оголосили ренегатом та видворили з країни. Натомість влада негласно підтримувала секту послідовників Симона Кімбангу, яка вважала Ісуса та апостолів неграми.
Та й закономірність: Заїр підтримувався західними державами до того часу, поки існувала потреба у створенні противаги радянському впливу Африці. Мобуту був улюбленцем президента Франції Валері Жискар д'Естена та президента США Ніксона. Щойно впали СРСР і соціалістичний табір, послуг Мобуту на Заході більше не потребували. Заїр та його диктатор перетворилися на «валізу без ручки». Їх просто відключили від фінансування та звинуватили у корупції та зловживанні владою. У країні почалася громадянська війна, повсталих противників Мобуту підтримали Уганда та Руанда. У квітні 1997 року диктатор залишив країну і через рік помер у Франції.
А мобутизм - так, він залишився як теорія та практика політичної діяльності, і в Африці досі є нечисленні мобутисти. Зважаючи на все, є вони і в Україні, особливо у владі. Тільки абакост у українського президента трохи темніший, ніж у Мобуту.
Якщо що, то "потужний" мовою нгбанді - "куку".
К.Бондаренко
Журналіст має повне право на суб'єктивність, якщо він чесно це позначає:
«Це моє суб'єктивне відчуття»
«Мені здається»
«Я так це інтерпретую»
Таке висловлювання допустиме, бо воно не вводить аудиторію в оману.
Але якщо журналіст стверджує:
і при цьому спирається на власні емоції чи підозри - це вже порушення професійної етики. Адже аудиторія сприймає такі слова як твердження про реальність, а не як особисте переживання.