Українська армія загрузла в радянській системі ухвалення рішень, - WSJ

У перший рік повномасштабного вторгнення РФ військові Сил оборони не раз перегравали незграбну російську армію, покладаючись на імпровізацію та рішучість воїнів на місцях. Проте за три роки українські військові знову повернулися до більш жорсткої та вертикальної системи ведення бою, коріння якої сягає радянських часів.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це пише The Wall Street Journal.
Зазначається, що це викликає розчарування через зайві втрати та негативно впливає на моральний дух цивільних і мобілізацію. Без реформ звички радянського типу можуть підірвати здатність утримувати оборону проти Росії.
Офіцери та піхотинці скаржаться на централізовану культуру командування, яка часто карає ініціативність та призводить до марних втрат. Генерали наказують здійснювати фронтальні штурми з мізерними шансами на успіх та відмовляють військовим, які просять про тактичний відступ для збереження людей.
"Втрати накопичуються в операціях, що мають незначне стратегічне значення", - зазначають автори.
"Наша армія тримається переважно завдяки ініціативі людей до рівня командира батальйону", - заявив майор Олексій Пастернак, який вважає, що верхівка потребує термінових змін.
Протягом останніх днів невеликі групи російських військ прорвали українську оборону в критичній точці на сході Донеччини, скориставшись браком піхоти в Україні.
Журналісти зазначають, що армія РФ страждає від набагато більших проблем, оскільки їхнє командування ставиться до людей як до одноразового матеріалу. РФ просувалася протягом двох років великою ціною. Проте Україна не може компенсувати свої втрати так само легко, як Росія.
Традиції радянської армії
Багато українських солдатів повторюють гіркий рефрен: "Велика радянська армія перемагає малу радянську армію".
Журналісти нагадують ситуацію із командиром батальйону 47-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Олександром Ширшиним.
Він скаржився на "дебільні" накази та втрати. Також батальйону, за його словами, не раз наказували здійснювати штурми, нереальні з огляду на обмежені ресурси підрозділу
Він сказав, що останньою краплею став наказ його бійцям повернутися на Курщину. Той наступ був передбачуваним для росіян, після кількох хвиль контратак росіян українські бійці були вимушені відступити.
Багато людей загинуло, сказав Ширшин, в тому числі свіжі, добре підготовлені новобранці, яких важко знайти.
"Ми повинні змінити наші методи і перейти від кількості до якості, - сказав Ширшин. - Ми не можемо перемогти Росію з нашими ресурсами. Вони більші - ми маємо бути кращими".
Також журналісти згадали про звільнення з посади командувача Сухопутних військ генерал-майора Драпатого, якого вважають одним із найталановитіших українських генералів молодшого, пострадянського покоління.
Вздовж лінії фронту багато військових, йдеться в матеріалі, розповідали історії, схожі на Ширшина. Одна із найпоширеніших - коли старше командування не раз відмовлялося санкціонувати своєчасний тактичний відхід, залишаючи людей під загрозою оточення та знищення.
Також видання розповіло історію підполковника Сергія Костишина, який хотів вивести свій батальйон Президентської бригади України з важкодоступної позиції в південній частині Донеччини. Він перехопив плани росіян щодо оточення батальйону, проте штаб наказував залишатися на місці. Навіть коли російські війська обходили підрозділ з флангів. Тому Костишин ухвалив рішення та три дні проводив бойовий відступ. Більшість батальйону вдалося вирвати з пастки, проте взвод, який залишився прикривати відхід, був майже повністю знищений.
Кілька місяців справу розслідували військова поліція та контррозвідка СБУ за залишення позицій. Проте зрештою допити припинилися.
"Якщо ти дурний і слухняний - тебе не чіпають, - сказав Костишин. - Це радянська традиція".
Згодом Костишина підвищили до заступника командира бригади. "Хтось на високому рівні, мабуть, побачив логіку в моїх діях", - додав він.
Сирський
Видання описує роль Сирського, який під час боїв за Бахмут очолював Сухопутні війська та керував цією виснажливою боротьбою. За це особовий склад дав йому прізвисько "м'ясник".
"Бахмут став початком тривожної тенденції для української армії: обирати бої, які вона не могла собі дозволити з огляду на обмежені людські ресурси, навіть попри те, що українці знищували більше росіян", - пише WSJ.
Згодом Сирський став головнокомандувачем ЗСУ, проте залишається вкрай непопулярним серед українських військових, багато з яких вважають його втіленням радянського синдрому. Журналісти пишуть, що він особисто втручається в роботу підрозділів на місцях, затримує відступи або віддає накази на штурми, що призводять до морально виснажливих втрат заради лісосмуг чи інших об’єктів із сумнівною стратегічною цінністю.
Проте багато офіцерів вважають, що проблема глибша за постать Сирського, адже у штабах досі служить чимало офіцерів, які пройшли підготовку в армії радянського зразка ще задовго до війни.
Через стрімке розширення війська багатьох із них відкликали з відставки, і вони, на думку ветеранів боїв із 2022 року, не розуміють динаміку сучасної високотехнологічної війни з активним застосуванням безпілотників.
Деякі офіцери зазначають, що ситуація поступово поліпшується, оскільки на керівні посади підіймаються військові з фронтовим досвідом. "Зміни не колосальні, але вони відбуваються", - сказав підполковник Єгор Дерев’янко, командир батальйону 93-ї механізованої бригади, ще одного загартованого в боях підрозділу на східному фронті.
Стандарти НАТО
Ще за роки до повномасштабного вторгнення РФ країни-члени НАТО організовували навчання для українських офіцерів, щоб допомогти з модернізацією Збройних Сил України.
Проте військові кажуть, що доктрина командної місії НАТО відсутня в усій армії, за винятком, ймовірно, кількох бригад.
Страх бути звільненим часто призводить до того, що командири бригад не повідомляють про втрату позицій, кажуть офіцери та військові.
Екс-комбат Ширшин: "Сподіваюсь, ваші діти теж будуть в піхоті виконувати ваші задачі".
ЗСУ у 2022 були дещо дистанційовані від "цивілки" - тому втримались.
Десь з "контрнаступу на вуха" у 2023 малоросія пожерла і ЗСУ.
Вікно можливостей (не питайте, яких) закрилося.
Зе не служив, Шмигаль не служив, Стефанчук не служив.
Потім той назначив свого генерала Сирка, якому пофігу які накази клоуна передавати військам - головне щоб лампаси не зняли.
Ну і Сирок за півтора року зробив собі армію з оловʼяних генералів і пластилінових полковників. І вони разом заливають фронт живою кровʼю!
Покласти своїх солдатів у рукопашному бою - не краща ідея.
А це - Незалежна Україна розливу Оболонь 2019 року!
ВСЕ ЦЕ - процедури прийняття рішень за стандартами НАТО.
Вся справа в поглядах ЯКРАЗ на перехід на стандарти НАТО.
Для суспільства ВСІ роки медіатутками і прикормленими жОПою (НЕ тільки при Зе) так званими лічнопрєданними хєнєралами подається картинка що ми ВЖЕ готові до вступу в НАТО і ми будем вчити НАТО ******** війні.
В реальності ми можемо показати як кров'ю вмивається український народ поки політичне керівництво гарячково краде все що можна а хєнєрали дійсно застрягли в минолому столітті і виконують "хателки" чотириждиухилянта і самого тупого лічнопрєданного випускника МОСдроку совкового зразка.
Так от.
Вам будуть розказувати і показувати скільки ми вже пробігли на шляху до НАТО, як вітер свистить в вухах при тій швидкості, яку ми розвили, витирати піт з чола і просити ЩЕ гроше на підвищення швидкості бігу до НАТО.
НАСПРАВДІ.
РЕАЛЬНО.
Ми увесь пострадянський період біжимо до НАТО на біговій доріжці.
Відстань подолано по приладах великий, усі спітніли, освоїли кошти.
ТІЛЬКИ ОТ БІГОВА ДОРІЖКА СТОЇТЬ НА МІСЦІ!!!!!!!!!!!!!!!!!!