Зі школярами Владиславом Бевзом та Миколою Біликом, яких вбито дорогою до школи, прощаються на Вінниччині. ФОТОрепортаж
У селі Копистирин Шаргородської громади Вінницької області прощаються зі школярами Владиславом Бевзом та Миколою Біликом, які загинули 10 вересня дорогою до школи.
Про це повідомляє Суспільне, передає Цензор.НЕТ.
На церемонію прощання зібралися рідні, місцеві жителі, учителі та однокласники.
Аніфе Лукашик, однокласниця Владислава Бевза, розповіла, що він був компанійським та неконфліктним:
"Ми з ним дружили, ходили разом у спортзал, у їдальню, все робили разом. Вчився добре - не відмінник, і не двієчник. У нього немає тата, він жив з бабусею, мама була за кордоном".
Класна керівниця Миколи Білика Галина Калінчук зазначила, що він займався спортом та був дуже працьовитим:
"У нього є мама, батько і два брати - старший та молодший. Конфліктних ситуацій з іншими вчителями не було".
Ліцеїст Ярослав Галій пригадав один епізод конфлікту Миколи з іншим учнем, який виник під час повітряної тривоги, але швидко був врегульований вчителями:
"Це було буквально в трьох метрах від мене. Потім два вчителі фізкультури й наш клас розбороняли їх. Після того в них більше нічого не було".
Вбивство школярів у Шаргороді
Нагадаємо, 10 вересня 2025 року стало відомо, що у Шагороді Вінницької області чоловік зарізав двох школярів.
Правоохоронці підозрюють у причетності до вбивства їхнього вчителя.
Згодом підозрюваного затримали, ним виявився 23-річний колишній вчитель.
Хаос в країні, створений політиками, аукується також хаосом і на місцях. Щось було не злагоджено своєчасно в цій ситуації. Звільнення вчителя було поганим вирішенням проблеми, що й показав результат.
Напевно і вчитель не оптимально діяв, бо 23 роки він і сам майже дитина. Адміністрація школи мала обов'язково це враховувати і допомагати йому у вирішенні проблем. Якщо б він категорично відмовлявся, то інша справа.
В педагогічних ВНЗ мають вчити вирішенням проблем. Але на практиці все рівно можуть бути проблеми. Тому допомога молодим вчителям від адміністрації може бути необхідною.
Думаю, що у таких ВНЗ мало приділяють уваги навчанню оптимальній поведінці вчителя, бо всі вчителі ведуть себе по різному і дехто з них дуже погано.
Багато чого залежить від тону донесення вчителем матеріалу і правил. Вони повинні доноситись не зовсім диктаторським тоном (тим більше не з криком), а більше поясненням. Інколи комусь щось треба і диктаторським, але рідко.
Вчителі своїм дітям не таким тоном доносять як учням.
Крім того, думаю, що в інструкціях чогось важливого нема що б допомагало збити конфліктні ситуації.
Тому я думаю, що досвідченим вчителям треба було радити йому й допомагати розібратись в ситуаціях. Не можна людям так байдужими бути до інших.
Крім того не можна таких молодих недосвідчених вчителів ставити класними керівниками. Бо він не зможе вирішити проблеми між учнями в класі.
Там розказано, ким працюють батьки загиблих ( до того інтернетом ходили чутки, що загиблі мажори, тому їх місцева влада і покриває). Нині з'ясовується, що хлопці самі підробляли на канікулах, а їх батьки прості люди. Та це й так зрозуміло, подивіться на ту халабуду на фото, які там мажори? Ще писали, що молодший брат підозрюваного скоїв самогубство, нині виявляється, що він живий, здоровий, і в поліції немає ніяких звернень щодо його згвалтування. Може там і згвалтування ніякого не було, хто його знає. Навіть сама мати в інтерв'ю ТСН такого не говорила, говорила лише, бо його побили в шкільному автобусі. Але знову ж таки звернення щодо побиття в поліції немає. виникає питання, як таке дуже болісне, травматичне побиття, за словами матері не помітив водій шкільного автобуса, вчителі, сусіди і тощо? По суті, це просто слова без доказів. А по факту в селі двоє вбитих підлітків, у одного 5 ножових поранень, у другого 10! І від довічного підозрюваного врятує лише те, що його жертви вчинили щось дійсно жахливе і осудливе.
Такі правила мають бути створені, враховуючи досвід шкільництва передових країн. Правила мають створити Міністерство освіти з участю поліції і підписані прем'єром, а може й президентом, бо їх якість вкрай важлива.
В тому числі там має бути написано в яких випадках може бути задіяна поліція. Повинно бути регламентована поведінка на уроках і в перерві і які покарання школярам за неправильні дії. Спочатку попередження, а потім більш жорсткі дії.
З часом правила можуть розвиватись.
Якісь особливі школи, в тому числі приватні, можуть мати свої правила, які б мали якісь добавки. Не хочеш такі правила - іди в звичайну школу.
Як у політиків нема боротьби зі злочинами так нема і боротьби з булінгом у школах.
Хаос він всюди хаос який розвели політики - гниди московських вошей.
Подобається? Принеси квіточку
щось не все чисто у цій справі.
оприлюдніть мотиви вбивства вчителем отих .
.
12.09.2025 13:57 лайків 26
твоя маячня -0 .До речі як і ти сам cimg max - читають: 0 Тому не заважай спілкуватися з адекватними людьми
Істи гівно - це ваше законне право, мені від того ні холодно, ні спекотно, я лише висловив свою думку, сформовану на основі власного досвіду, це моє право.
Якщо, скажімо, дитина з хауптшуле буде бажати вчитися далі, то після закінчення того профтехучилища вона має можливість здати іспит на абітур. А гімназіст може завалити свою освіту і злетіти до реальшуле і нижче. Все залежить від інтелекту дитини і від її бажання вчитися.
По-перше, середня освіта є обов'язковою, але ще за рік до початку освіти (а це у 5 рочків, бо в Німеччині школа починається з 6-ти), десь у жовтні, усі діти проходять кілька етапів перевірки здоров'я, інтелекту та соціальних навичок. Фахівці дають батькам рекомендації, що треба за рік підтягнути (у нас була німецька мова, тому нашому малому у садочку влаштували додаткові уроки з мови). І ще весь пакет з документами йде в цифровий архів, де з ними можуть ознайомитися майбутні вчителі.
Потім батьки одержують список шкіл, куди можна записати своє чадо - це найчастіше 3-4 школи за місцем проживання. Десь в січні подаєш туди запрос, на початку березня одержуєш заклик на співбесіду, а наприкінці березня ти вже знаєш, у яку початкову школу йде твій малий.
Треба одразу сказати, що у Німеччині, окрім звичайних шкіл, є ще багато спеціальних - від дорогих приватних чи всіляких Монтесорі (які у Німеччині не котуються за справжню освіту, на відміну від України, наприклад), до так званих "зондершуле" , де вчаться діти з психічними і психологічними вадами. До речі, до зондершуле можуть потрапити і діточки з загальної початкової школи, якщо процес покаже, що дитина не тягне.
Так ось, спочатку практично УСІ діти 4 роки вчаться у початковій школі. Безкоштовно. Там вчителі роздивляються на тих дітей і на початку 4-го класу дають батькам рекомендації, в яку середню школу йти далі. Згідно з інтелектом та здібностями дитини.
А далі починається "дискримінація". Бо у Німеччині при наявності обов'язкової середньої освіти на абсолютно законодавчому рівні є три види середніх шкіл.
У *********** йдуть діти, що не хочуть чи не можуть вчитися. У цій школі доволі примітивна програма, дуже легко вчитися, вона продовжується 7 років, випускник дістає атестат і може йти далі вчитися в якесь профтехучилище чи одразу на просту роботу.
У ********** діти одержують середню освіту за середньою програмою, вчаться 7 років, потім мають можливість чи йти у технікум, чи скласти іспити та йти у старшу школу гімназії (так званий Abitur), і після закінчення абітуру мають право та можливість вступу до вузу.
Розумні ж та обдаровані діти йдуть одразу до гімназії. Там вчитися нелегко, програми розвинуті, багато іноземних мов, багато роботи, але на абітур іспитів не треба - туди йдеш автоматично, після закінчення 9-го класу, і далі шлях до вузу.
Усі школи безкоштовні. Усім пофіг чия дитина - депутата, адвоката, прибиральниці чи біженців: будь розумним, вчись гарно - твоє життя у твоїх руках!
Зрозуміло, що зовсім без булінгу не обходиться ніде, але його наслідки дуже сильно відрізняються в залежності від рівня школи. Я не можу казати за всі школи, але у нашій гімназії було строго! І булліти потім не хотілося нікому, бо наймаліші ознаки булінгу вважалися проблемою, і їх вирішували разом і батьки, і вчителі, і адміністрація. Покарання було не надмірним, справедливим (часи відпрацьовки у завхоза), але на цьому все згасало.
А ось за прояв антисемітізму одного хлопця таки відрахували просто на нашіх очах! Причому, це зробила школа навіть без участі батьків постраждалого. Бо це вважалося надмірним для гімназії з гарною репутацією та ім'ям героїв спротиву Холокосту!
В таких селах де б ти не помер, тебе простіше за півгодини занести на руках, чим шукати десь у районі пристойний транспорт для транспортування, особливо якщо мова про старих.
Типове вимираюче село, у Вінницькій області таких половина.
Вона, вперше, може сплить, при "висуненні звинувачення (по-********* - "оголошення підозри"). І то, вона може буть афішована лише адвокатом підозрюваного - якщо він визнає це необхідним...
Чи ти тільки такий "термін" чув - "преамбула", але поняття не маєш, що воно означає в кримінальному судочинстві?
Тому я волію прочитать, хоча-б, вирок суду, щодо вбивці...
===============================================================
100%💯
Жінка стверджує, що учні цілий рік били та знущались з її молодшого сина так, що дитина плакала від болю, а днями була «остання крапля».
Мати 23-річного колишнього вінницького https://tsn.ua/exclusive/kolyshniy-vchytel-na-vinnychyni-zarizav-uchniv-naperedodni-vazlyvoho-sudu-novi-pryholomshlyvi-podrobytsi-2909975.html вчителя Олексія Пономарьова, який підозрюється у жорстокому вбивстві двох учнів в Шаргороді, що у Вінницькій області, вперше розповіла про те, які приголомшливі обставини передували злочину, про який говорить тепер вся країна.
В ексклюзивному коментарі для https://web.telegram.org/a/%D0%A2%D0%A1%D0%9D.ua ТСН.ua мати вчителя Оксана підкреслила, що не виправдовує свого сина, але вважає, що все суспільство має знати правду.
Вона озвучила досі невідомі подробиці.
«Зривали уроки та штовхалися»
«Мій син зробив недобре. Я знаю, що він не мав права відбирати життя. Ці діти зривали уроки, один з них сідав на підвіконня і робив те, що хотів. Крім того, цей хлопець чіплявся до дівчинки, Олексій зупиняв ці його дії. Учень поскаржився своїй матері, та прибігла з'ясовувати ситуацію. Олексій написав у щоденник зауваження, а мати хлопця накричала, мовляв, навіщо ти пишеш у щоденник зауваження», - розповідає про початок конфлікту пані Оксана.
Та продовжила: «Син хотів звільнитися зі школи напередодні нового року, але його вмовляли не робити цього через брак вчителів. Але почалося цькування вчителя. До нього приходили додому, стукали йому у двері та потім тікали, писали йому образливі повідомлення. Це була ціла «шайка», яка всім цим займалася».
Далі, за словами матері вчителя, конфлікт з боку учнів тільки посилювався.
«Був випадок в укритті під час повітряної тривоги. Цей Микола Б., який, не дивлячись на те, що був учнем, був заввишки, як мій син, так ось, він підійшов до Олексія та штовхнув його в грудну клітку. Мій син зробив йому зауваження, закликавши не зривати урок. Закликав його сісти, бо ще не закінчився урок. А той йому каже: «А що ти мені зробиш?». Мій син взяв його за лікоть та за потилицю, потримав його три секунди і відпустив. Учень зрозумів, що перед іншими школярами не вийшло вихвалитись та розплакався. Після цього побіг до мами, яка працює у шкільній їдальні, розповів їй. Та мати викликала «швидку», поліцію. Хлопець розповів, що вчитель його душив. Олексій тоді відповів, що більше не хоче працювати з цими дітьми. І, підкреслюю, написав заяву на звільнення за власним бажанням. Неправда те, що його звільнили. Поліції Олексій дав пояснення. «Швидка» забрала учня, але потім лікарі одразу його відпустили», - розповіла нам мати вчителя.
За її словами, навіть після звільнення сина зі школи йому продовжували телефонувати, чіплялися до нього, погрожували йому.
Все це, за словами пані Оксани, не було єдиним, чим група учнів атакувала Олексія та всю їхню родину.
«Знущалися з молодшого сина»
«У мене є молодший син. Тепер вже покійний учень Владік Б. минулого року почав бити мого молодшого сина по голові. Бив, ображав кожного разу, коли їхали в автобусі до школи. Молодший син терпів, а згодом до побиття підключилося все це «кодло», - розповідає Оксана.
Та продовжила: «Буквально у вівторок на сина знов напали, били по голові. Цей Владік Б. напав першим, а дівчинка Юля все знімала на телефон. Коли я дізналась про це, то зателефонувала чоловікові, розповіла йому. Поруч з чоловіком був Олексій, який все це почув…»
Далі, за її словами, молодший син поскаржився, що дуже болить голова.
«В мене серце впало після всього цього», - розповідає жінка.
Та продовжує: «Вони його, молодшого сина, можливо хотіли довести до самогубства. Уявіть собі, він навіть розповісти не міг, тільки плакав. Сказав, що мені, мамі, краще не треба знати… Били так, що йому навіть було щось складно сказати. Сказав, що його бив Влад, а дівчинка Юля знімала на відео. Олексій показав молодшому сину фотографії учнів, які в нього були, шкільний архів. Молодший син вказав на кривдників. Олексій цілу ніч не спав через все це. Вочевидь, це була остання крапля у всьому цьому… Зранку ми пішли у справах, ми тримаємо худобу, не помітили, як Олексій пішов… Потім він, Олексій, зателефонував моєму чоловікові та сказав: «Все дуже погано….».
Підозрює у знущаннях одразу п'ятьох
За словами матері вчителя, є п'ятеро учнів, які довели Олексія до трагедії та які знущалися з її молодшого сина.
«Це Коля Б. (вбитий учень - Ред.), він провокував Олексія, Влад Б. (вбитий учень - Ред.), який бив молодшого брата Олексія, Данііл Б., Олександр К., Ярослав Г.», - стверджує жінка, вказуючи, що останні троє учнів теж знущались із молодшого сина та били його.
Та додає: «В цій «шайці» є ще дівчина Юля, яка знімала все на відео. Тобто четверо били, а вона знімала. Починав бити сина Владік Б. Син плакав, а його під час цього знімали. Все це відбувалося в автобусі».
Безпосередньо про Олексія, про свого сина-вчителя, жінка каже наступне: «Він дуже порядна людина та стримана. Завжди готовий прийти на допомогу, якщо її хтось потребував. Його довели. Я навіть не знаю, чи вийшов він зараз зі стану афекту… Він аж трусився через все це…».
Практично кожну хвилину під час розмови мати вчителя ледве стримувала сльози та додала, що колишня директорка школи зізнавалася свого часу, що зовсім трохи не допрацювала до пенсії через ситуацію, яка склалася з цими людьми.
«Вона так і сказала: мені не дали доробити. Цей Коля Б., наприклад, стояв у дверях та заважав їй, директорці, пройти», - наводить приклад Оксана.
Та резюмує: «Я розумію, що їм (рідним загиблих - Ред.) боляче, але тоді нехай всі кажуть правду».
Як стало відомо, завтра на Вінниччині прощатимуться із двома старшокласниками - Владиславом Бевзом та Миколою Біликом, які загинули від ножових поранень. Про це повідомив міський голова Володимир Барецький.
Крім того, сьогодні, 11 вересня, суд обрав Олексію Пономарьову запобіжний захід - взяття під варту.
Вбивство учнів: що відомо
10 вересня вранці у місті Шаргород Вінницької області на одній з вулиць було вбито двох учнів-старшокласників. Один з них навчався у 10 класі, інший - в 11-му одного з місцевих ліцеїв. За даними Вінницької обласної прокуратури, напад на них скоїв їхній 23-річний колишній вчитель англійської мови.
За даними відкритих джерел, підліткам було завдано декілька ножових поранень в область шиї, хлопці померли на місці події. Нападник, за даними правоохоронців, з місця події втік, але згодом, того самого дня його затримали за декілька кілометрів від місця вбивства.
У разі доведення провини йому загрожує довічне ув'язнення.
Раніше повідомлялось про те, що https://tsn.ua/exclusive/vinnytskyy-vchytel-iakyy-vbyv-dvokh-uchniv-rozpoviv-chy-shkoduye-pro-*******-2910419.html вінницький вчитель, підозрюваний у вбивстві двох учнів, розповів, чи шкодує про скоєне.
Коли пишу про британську освіту, в коментарях часто зустрічаю щось на кшталт: «А в нас теж є діти розумні». І це правда, ми вміємо працювати з обдарованими учнями. Але справжня перевірка якості системи відбувається не на сильних її ланцюжках, а на найслабших.
Як реагує система на проблемного учня?
Згадую, як у моєму дитинстві до нас у 9 клас прийшов «второгодник» Саша. Все, що ми про нього знали - це те, що він стояв на обліку в міліції і брав участь, як ходили чутки, в груповому зґвалтуванні. Власне, про те, що його звали Саша, я дізналась не в перший місяць його перебування в класі. Усі його називали за прізвиськом «Муравей». Здається, він і сам забув, яке його ім'я.
Ми Сашу відверто боялись. І не тільки ми. Вчителі боялись не менше. Не дай Боже десь перетнутись з ним в нелюдному місці чи зачепитись словом. У відповідь можна було почути щонайменше мат. Здавалось, всі мовчки домовились дати Мурав'ю добути до кінця школи на останній парті класу і не заважати йому спати.
Буду щаслива дізнатись, що щось з тих часів змінилось. Але здається, віз і досі там.
Отже, ЯКА РЕАКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ НА СЛАБКОГО/ПРОБЛЕМНОГО УЧНЯ?
Система так влаштована, що українська школа геть не зацікавлена брати до школи поганого учня, бо він/вона зіпсує середні результати ЗНО, зіпсує атмосферу в класі, може погано вплинути на однокласників, додасть проблем учителю на уроках. Ніхто точно не знає, що відбувалось з цією дитиною до і що відбувається зараз, який контекст (окрім тих, хто приймав документи, але явно не той, хто веде урок). Єдиний плюс - додаткове фінансування, але воно піде явно не на допомогу з цим учнем. Відрахувати його/її теж не так легко, зокрема і через батьків, для яких часто у всьому винні інші, насамперед «нецікава» школа. Щоб мінімізувати негативні наслідки такого учня треба якомога швидше його/її випустити зі школи, намалювавши будь-який атестат і забути як страшний сон. А далі хай вже суспільство там якось з ним/нею возиться, чи поліція, чи тюрьма. У школи немає ресурсів, досвіду і процедур, щоб працювати з таким учнем.
ЯК РЕАГУЄ НА ПОГАНОГО УЧНЯ БРИТАНСЬКА СИСТЕМА ОСВІТИ?
Так-так, тут теж є погані і дуже погані учні. Але для школи це не є шоком.
1. Найперше - найжорсткіше. Поганих учнів ВІДРАХОВУЮТЬ, це не якесь рідкісне явище в британській школі. Відраховують не тому, що всіх дістав/ла, а тому що порушив/ла всі допустимі правила в конкретній школі. Тому батькам не вдасться перекинути проблему на школу. Вони мусять звертатись до місцевих органів і клопотати про переведення до іншої школи. І в місцевих органах зберігається не тільки історія такої дитина, а і всієї сім'ї. З іншого боку, завжди є надія, що зміна середовища, друзів, учителів може вплинути позитивно і дасть дитині шанс.
2. З точки зору керівництва школи, це теж не проблема. Адже досягнення школи - це не ЗНО, а різниця між вхідним ЗНО на попередній ланці і вихідним на поточній. Наприклад, якщо поганий учень склав ЗНО в молодшій школі на 100 балів у середньому (за умовною 200 бальною системою), а середня школа допомогла йому скласти на 105, то школа молодець! Так, результат ЗНО все одно низький, але є прогрес, за який уряд подякує школі.
3. У кожній британській школі є pastoral officers (не учителі), які спеціалізуються на поганій поведінці учнів, комунікаціях з батьками, соціальними службами і поліцією. А у великих школах є окремі працівники, які спеціалізуються на дуже поганій поведінці. І покращення поведінки для таких спеціалістів - це головна мета, а не другорядна задача. Очевидно, що вони отримали відповідну освіту і проходять підвищення кваліфікації з цих питань. Отже, коли така дитина потрапляє до школи, школа знає, що з нею робити.
4. При переведенні дитини з однієї школи до іншої, нова школа отримує попередню історію дитини, включно з датами відвідування школи за попередні роки, причинами прогулів і запізнень (буквально по кожній даті з коментарями-відмазками батьків), затримок, відсторонень від занять (у Британії дитину можна відсторонити від занять до 40 днів на рік)
тощо. Також школа отримує всю інформацію про демографічні ознаки дитини, оцінки складених екзаменів, починаючи від 0 класу (ця інформація доступна окремим спеціалістам школи на урядовому порталі). Передача даних може бути не тільки на паперових носіях, а й шляхом передачі електронних файлів між шкільними системами через урядовий портал.
5. У великій школі завжди є відсоток поганих учнів, тому реагують на них як на системне явище. А відтак спеціалісти керуються не емоціями і суб'єктивними рішеннями, а протоколами і інструкціями, чітко фіксуючи власні кроки. (Нагадаю, що вчителі не відповідають за поведінку, а лише за академічний успіх учнів).
6. Диференціація в класах за рівнем з основних предметів (про це можна детальніше почитати за посиланнями нижче) мінімізує вплив поганих учнів на сильних. Групи для слабких учнів, за моїми спостереженнями, менші (15-20 дітей), а сильніші - більше (28-33). У тій групі, куди потрапляє слабкий учень, середня академічна температура і так низька, і нова дитина не робить погоди. Втім там може працювати сильніший учитель, який може впоратись з такими дітьми і дати їм раду, працюючи в постійному контакті з pastoral officers. Як правило, система контролю знань в таких групах суттєво відрізняється від груп з успішними учнями. З іншого боку, на деяких предметах поганий учень соціалізується, знаходячись у мішаних групах. Він/вона не ізолюється від суспільства, а суспільство не ізолюється від нього/неї.
7. Для проблемних дітей існують спеціальні хаби. Дитина може перебувати в такому хабі нової школи, без офіційного відрахування з попередньої. Там працюють спеціалісти. Це робиться для корекції поведінки дитини з надією повернути її до попереднього середовища.
8. У вчителів є широкий арсенал інструментів, як поставити дитину back on track, але про це в наступному дописі.
.
І той реальний булінг, те реальне цькування, те реальне приниження вчителя ким завгодно і скільки завгодно, відбувається залізобетонно безкарно. Бо за тридцять три роки вітчизняної освіти, не було жодного випадку щоб бодай хтось реально відповів за нахабне, безпідставне, цинічне приниження вчителя? Більше того, в усіх без винятку випадках, в булінгу кого б то не було проти вчителя, завжди винуватий хто …, правильно - вчитель. Воно ж бо й логічно, пограбований сам винувати в тому, що його пограбували, зґвалтована - сама винна що її зґвалтували, вбитий бандитом - сам винний що його вбили.
.
Український вчитель перебуває не лише під постійним гнітом морального та психологічного булінгу, а й булінгу економічного. Бо як інакше назвати ту заробітну плату вчителя, яка менша за наявний прожитковий мінімум. І це при тому, що заробітна плата вчителя, то ж менше 10% від тих загальних фінансових витрат, які так чи інакше йдуть на обслуговування системи освіти. І це при тому, що в системі освіти, саме ці мізерні менше 10%, то ж те єдине на чому вся ця освіта тримається. Бо подобається комусь чи не подобається, а фактом є те, що будь яка система освіти не має жодного сенсу без базових складових цієї системи - вчителя і учня.
.
І як же муляють ці менше 10% чинушам всіх рангів і мастей. Бо патякаючи про якусь гіпотетичну економію коштів, ці кошти економлять не шляхом підвищення ефективності використання енергоресурсів, не за рахунок тієї макулатури, яку називають підручниками і яку багатомільйонними тиражами щорічно видають та перевидають, не на мільйонах годин тієї безсенсовій електронно-паперовій метушні яка не має жодного стосунку до реального навчального процесу, не на мільйонах урочних, позаурочних та ще бозна яких показушно нікчемних заходів і не на сотнях тисяч тих, хто присмоктавшись до загальнодержавного освітнього пирога, нічого путнього окрім хаосу та очевидної шкоди для системи освіти не приносили, не приносять і ніколи не принесуть. На чому «економлять» питаєте? Та звісно ж на чому - на вчителі. Бо хто ж такий той вчитель, щоб до нього по людські ставитися?
.
І як не гірко, як не боляче про це говорити, а маємо визнати, що по заслугам тому вчителю. Бо замість того щоб бути самодостатньою, поважаючою себе і оточуючих особистістю, єдина функція і єдиний обов'язок якої, навчати і навчатися, той заляканий, затурканий, принижений всім і вся вчитель, навчився хіба що покірно виконувати нікчемні забаганки вище стоящого начальства. Бо якби той вчитель мав людську та професійну гідність, то чи дозволила б та гідність витирати об себе ноги всім кому не ліньки.
.