Михалков про "деда Путина, который воевал" і врятував власноруч підстреленого австрійця: "Вы можете назвать хоть одного такого солдата в истории?!". ВIДЕО
Російська культурна та медійна еліта у своєму прагненні вислужитися перед Кремлем продовжує створювати міфи навколо родини російського диктатора, які дедалі більше нагадують абсурдну радянську пропаганду про "дедушку Ленина". Як повідомляє Цензор.НЕТ, черговим проявом улесливості та створення культу особистості відзначився відомий російський режисер і затятий держпропагандист Микита Михалков.
В ефірі одного з пропагандистських ресурсів Михалков з серйозним виразом обличчя розповів "унікальну" та малореалістичну історію про неймовірне милосердя рідного діда Володимира Путіна під час Першої світової війни, нібито на австрійському фронті. За версією режисера, предку диктатора вдалося випередити ворожого стрільця, поранити його, а потім здійснити "історичний подвиг", якому буцімто немає аналогів у світі.
"Вы знаете, я вам расскажу историю про деда Путина. Он воевал в Первую мировую войну на австрийском фронте. И он выглянул из бруствера и увидел, как австриец в него целится. И он успел первый выстрелить. И ранил этого австриста. И вот он сидит у себя в окопе, а тот стонет, больно ему - ранил. Он сидит, слушает. Он дождался ночи, перелез через бруствер, дополз до этого австрийца и своим пакетом перевязал ему рану. И вернулся обратно, пока его никто не видел, чтобы его не расстреляли за предательство. Вы можете мне назвать хоть одного солдата в мировой истории, который так сделал?", - пафосно заявив Михалков.
Кінець все ближче…
"Помню случай... Когда мы были в ссылке, в Шушенском, Ильич как-то, брился... А рядом маленький мальчик, играет. Бреется Ильич, улыбается, да на мальчика поглядывает. Закончил бриться, бритву вытер полотенцем, и в футляр уложил.
А мог-бы и по горлышку, мальчишке, полоснуть...".
"Сотня, рванувшаяся от деревни стройной лавой, рассыпалась, дробясь и
ломаясь. Передние, в том числе Григорий, подскакивали к окопам, остальные
топотали где-то сзади.
Высокий белобровый австриец, с надвинутым на глаза кепи, хмурясь, почти
в упор выстрелил в Григория с колена. Огонь свинца опалил щеку. Григорий
повел пикой, натягивая изо всей силы поводья...
Вдоль железной решетки сада, качаясь, обеспамятев, бежал австриец без
винтовки, с кепи, зажатым в кулаке. Григорий видел нависший сзади затылок
австрийца, мокрую у шеи строчку воротника. Он догнал его, Распаленный
безумием, творившимся кругом, занес шашку. Австриец бежал вдоль решетки,
Григорию не с руки было рубить, он, перевесившись с седла, косо держа
шашку, опустил ее на висок австрийца. Тот без крика прижал к ране ладони и
разом повернулся к решетке спиною. Не удержав коня, Григорий проскакал;
повернув, ехал рысью. Квадратное, удлиненное страхом лицо австрийца
чугунно чернело. Он по швам держал руки, часто шевелил пепельными губами.
С виска его упавшая наосклиэь шашка стесала кожу; кожа висела над щекой
красным лоскутом. На мундир кривым ручьем падала кровь.
Григорий встретился с австрийцем взглядом. На него мертво глядели
залитые смертным ужасом глаза. Австриец медленно сгибал колени, в горле у
него гудел булькающий хрип. Жмурясь, Григорий махнул шашкой. Удар с
длинным потягом развалил череп надвое. Австриец упал, топыря руки, словно
поскользнувшись; глухо стукнули о камень мостовой половинки черепной
коробки. Конь прыгнул, всхрапнув, вынес Григория на середину улицы.
По улицам перестукивали редеющие выстрелы. Мимо Григория вспененная
лошадь протащила мертвого казака. Нога его застряла в стремени, и лошадь
несла, мотая избитое оголенное тело по камням.
Григорий видел только красную струю лампаса да изорванную зеленую
гимнастерку, сбившуюся комом выше головы.
Муть свинцом налила темя. Григорий слез с коня и замотал головой. Мимо
него скакали казаки подоспевшей третьей сотни. Пронесли на шинели
раненого, на рысях прогнали толпу пленных австрийцев. Они бежали скученным
серым стадом, и безрадостно-дико звучал стук их окованных ботинок. Лица их
слились в глазах Григория в студенистое, глиняного цвета пятно. Он бросил
поводья и, сам не зная для чего, подошел к зарубленному им австрийскому
солдату. Тот лежал там же, у игривой тесьмы решетчатой ограды, вытянув
грязную коричневую ладонь, как за подаянием. Григорий глянул ему в лицо.
Оно показалось ему маленьким, чуть ли не детским, несмотря на вислые усы и
измученный - страданием ли, прежним ли безрадостным житьем, - покривленный
суровый рот."
т.е. бошку развалил пополам, но лицо осталось, даже не знаю кто круче, шолохов или михалков
В 1913 году он переехал в Германию, а после начала Первой мировой войны добровольцем вступил в германскую армию. Во время войны был ранен и награждён https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82 Железным крестом.
На росіі був свій «Татаров», який теж вбивав «чеченців».
Новий блокбастер від марвел
історія вказує на однозначний розвиток подальших подій: австрієць повернувся на батьківщину де зайнявся політичною діяльністю, балотувався, став канцлером Німеччини, створив людиноневисницьку ідеологію, закінчив життя самогубством в травні 1945 року.
слід звернути увагу на те, що впродовж всієї кар'єри цей австірєць не втрачав зв'язку з росією, надихався її чорносотинцями, та із почуття вдячності особисто клопотав перед сталіним, щоб нащадки його рятівника були залучені до служби в лавах нквс.
нащадок діда-рятівника пам'ятає добрі сімейні розповіді про цього австрійця, про його внесок у боротьбу з "другорядними народами" та продовжує ним надихатися.
Це у нього на геному рівні, спадкове, від дідів та придідів.
Ви можите назвати ще одного такого сраколіза - пристосуванця, як він, в історії?
https://apostrophe.ua/ru/lime/learn/rodnoy-dyadya-nikityi-mihalkova-byil-ssovtsem-hudojnika-vpechatlili-priklyucheniya-brata-avtora-gimna-sssr.html
- І що, його якось відзначили, нагородили?
- Авжеж, дали тушонку і сто рейхсмарок!
Основная цель этих правок заключалась в том, чтобы обосновать имперские амбиции государства, оправдать территориальные захваты и создать для Московии древнюю славянскую родословную.
Цей "славетний" дядько путлерівського дуполиза служив у різних німецьких підрозділах, у тому числі у військах СС (за власними мемуарами - у танковій дивізії СС «Мертва голова» / Totenkopf), де дослужився до звання офіцера та командира роти.
У 1945 році потрапив у радянський полон, після чого пройшов тривалу перевірку в органах НКВС/СМЕРШ. Через родинні зв'язки з високопоставленим братом уникнув розстрілу, однак відбував покарання у таборах, а пізніше був відправлений на поселення.