Військовий про причини СЗЧ в армії: Втома, невизначеність, неможливість переведення
СЗЧ у Силах оборони - це не причина проблем в армії, а їхній наслідок.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це у своєму матеріалі розповідає "Український свідок".
Автори поспілкувалися із ветераном АТО, що і зараз боронить Україну. Розмова відбувалася анонімно.
Чому мобілізовані тікають із навчальних центрів?
СЗЧ бувають різні. Люди залишають навчальні центри та лінію бойового зіткнення з різних причин.
За словами військового, до навчальних центрів люди в основному потрапляють після того, як їх буквально вирвали із цивільного життя.
"Їм здається, що якщо вони втечуть, усе повернеться у попереднє русло", - каже він.
Водночас із навчальних центрів тікають ті, хто від початку знає, що служити не піде. З іншого, ті, хто такого рішення ще не мав, але послухав попередніх. Так перші спричиняють втечі других.
Чому залишають ЛБЗ?
Військовий назвав кілька причин, чому військові полишають ЛБЗ, їх низка.
Перша причина - втома
Так, він наводить приклад свого друга - молодого бойового командира:
"Він дзвонить і ридає в слухавку. Каже, що не витримав і розплакався на контрольному пункті. Розказує про свого бійця, який сидить за 7 км від ЛБЗ, на території ворога. Доступу до нього немає, наказу на відхід теж.
І от цей боєць викликає мого друга і просить передати йому гребінець. Той не розуміє, навіщо. А боєць каже: "Так ми ж влітку заходили, я заріс, мені треба розчесатися". Другий просив записати голосове від дружини. Сказав: "Я ж розумію, що ви не зможете нас вивести".
Серед 11 підлеглих молодого командира 10 загинули, один потрапив у полон.
"Навіть якби їх вивели, людей, щоб завести на їхні місця, немає, - каже співрозмовник. - Вони виходять, а через тиждень їм кажуть: "Знаєш, людей нема, давай знову на спостережний пункт. Чи піде туди нормальна людина, знаючи, що наступного разу назад уже не вийде?".
Причина друга: невизначеність та неадекватні командири
Військовий каже, що подекуди командири вважають, що бійці - їхня власність.
"У людини можуть забрати машину, можуть не давати відпустку. Бійцю дзвонять друзі з Польщі і кажуть, що він ідіот, та він і сам бачить відео, де в тилу гульки в кабаках.
Через невизначені терміни служби людина не може планувати своє життя хоч у якійсь осяжній перспективі, навіть на пару років. Дружина вже чужа або взагалі знайшла собі якогось ухилянта. Своїх дітей військовий не бачить. Тому іде в СЗЧ".
Причина третя: неможливість перевестися до іншого підрозділу
Він також наводить як приклад навчальні центри, адже знайомий з їхньою роботою.
Війна змінюється кожні три місяці, тому інструкторами мають бути люди з актуальним бойовим досвідом.
Досвідчені люди через бюрократію та ручне управління не можуть перейти в навчальні центри, бо переводити туди придатних людей заборонено, а потрапити на ВЛК і перевірити придатність можна тільки після пораненням або за направленням медика.
Водночас медик це направлення може не дати, бо вважає підстави недостатніми.
Військовий під час бойових дій міг набути багато проблем із здоров’ям і де-факто зараз може бути придатним тільки до служби в ТЦК, навчальних центрах чи підрозділах забезпечення. Але пройти ВЛК дуже складно, адже людей нема і командири не зацікавлені мати у розпорядженні обмежено придатних - їх не можна відправити тримати спостережний пункт.
СЗЧ через проблеми в армії
Серед причин СЗЧ військовий називає проблеми армії через нелогічні, непрозорі та деструктивні процеси.
Йдеться, зокрема, про те, що немає зрозумілих, прозорих і працюючих правил, за допомогою яких людина могла б захистити власні права. А також про відсутність адекватної оцінки стану здоров’я людей ще в ТЦК. Система часто забирає тих, хто насправді не мав би служити, і це створює проблеми і для навчальних центрів, і для командирів - і для самого мобілізаційного процесу, адже формує навколо нього ореол жахіття.
Також серед проблем він називає радянщину та армійську бюрократію.
Для кадрових військових війна - час можливостей. За мирного часу вони отримують чергове звання раз на три роки, а під час війни для цього потрібен лише рік. Тож це хороший момент, щоб робити кар’єру. Старі кадри почали користуватися цим.
Але це відносно свіжа тенденція, каже він про останні 1,5 року.
Раніше ці люди просто ховалися. "Бо всі думали, що будуть брати Київ, - зазначив співрозмовник. - Я знаю офіцера, котрий, коли неподалік його частини почалися бойові дії, закопав військовий квиток і ходив у цивільному одязі. А зараз він на поважній посаді, з підвищенням".
Він нагадав, що про проблему системи оцінювання військових до реалій сучасної війни говорив командир Третоього армійського корпусу Білецький.
Управлінці штабів у більшій своїй частині відірвані від реалій і займають посади не за професійними навичками та досвідом, а лише тому, що лояльні до вищого командування. Воно керує військами у ручному режимі і спускається до мікроменеджменту, а підлеглі дуже часто бояться доповідати йому про реальну ситуацію на полі бою.
"Це сценарій Другої світової з боку Радянського союзу, де командувач Жуков одноосібно, без системного аналізу приймав рішення щодо долі командирів", - каже військовий.
За його словами, під час виїзду на бойові позиції жодного разу, за винятком Бахмута, не було так, щоб реальна лінія, підтверджена начальниками розвідки батальйонів, збігалася з лінією зіткнення від офіційних джерел.
Наративи
Військовий вважає, що комплексного, багаторівневого рішення проблем не шукають.
Він зауважив, що в інформаційному полі головні події відбуваються навколо численних фортець - Бахмута, Покровська, Мирнограду.
Варто казати про стратегічну мету України, зокрема зберегти суб’єктність держави чи довести російську імперію до розвалу. Тоді цивільні могли б зрозуміти свою роль у цьому.
"90% людей, що потрапляють у бусик, не співвідносять себе з армією, це не їхня війна. Вони потім вже все розуміють і починають воювати.
Але до моменту, коли їх посадили в бусик, це війна якихось інших людей. Україна ж героїчно бореться за Бахмут чи Покровськ. Це роблять якісь конкретні спеціально навчені громадяни. Людина не розуміє, навіщо туди тягнуть її", - пояснив він.
За його словами, СЗЧ - не причина, а наслідок. Проблема розташована глибше, у структурі армії та тому, як держава говорить із суспільством про війну.
"Що воювати в цій країні будуть всі, кажуть лише військові. Людей не призвичаюють до думки, що вони і є мобілізаційним резервом.
Колись Сергій Сергійович Сайгон (військовий, блогер та письменник. - Ред.) добре сказав про це: "Ви будете воювати або за Україну, або проти Польщі". Я з ним повністю згодний", - підсумував ві.
І всьо.
Пацан сказав - пацан зробив ))
Якби зараз знову опинився на гражданці (варто лише сказати нашому медику, що маю бажання на консультацію кудись - і все. Спишуть нахрєн) - так знову б не знаходив собі місця.
Це, мля, вже назавжди...
Вона мала б вже давно відбутися, але підкилимні ігри ще дозволяють йому триматися на посаді...
Стабілізація у Купʼянську - це не його заслуга, а командна робота.
На колишньому добропільському напрямку повної стабілізації не відбулося. Досі є незачищені населені пункти.
Натомість є Покровськ, Мирноград, Сіверськ та вже Констаха, де Сирський втратив керування і це призвело до значних проблем оперативно-тактичного характеру.https://t.me/myro_shnykov
І їм пофіг що була операція на серці(всі док.має)та має папір з военкомата (тоді ще не було цього ГЕСТАПО)
Посадили в підвал у тцк,де сидять інші кого теж викрали на вулиці.
Питання... Яке Буде Відношення до Всього Цього??? Вільна Країна Млять.
А Ментів як гною по вулицях.
https://x.com/kyiv_tv/status/2001717097089343539?s=20
З викраденням теж, я так розумію.
Тоді відповідей не буде.
Це фраза ,придумана штатними пропогандонами ,щоб дурити простих посполитих . Ми бачимо ,як "воюють " Рєзнікови , Міндічі ,Кулєба та інші чиновники з їх родичами . Ми бачимо як воюють тиловики -силовики. Вони точно воювати не будуть.
Люди можуть йти на смерть тільки за цінності - світле майбутнє своїх родин . Коли цінностей немає . То вибір простий - життя або смерть . Тому люди вибирають - життя . А для простої людини "життя" в нашій країні ,якщо в неї немає грошей можна забезпечити тільки втечею .
Тому росте СЗЧ .
Ситуацію могло б змінити лише власний приклад лідорів - які особистим прикладом показали приклад - відправили б на фронт своїх дітей та рідних . Але цього не буде . Тому буде наступне -
готових воювати за таку державу буде все менше .Будуть просто тікати за кордон . Єдиний варіант - виставити - заградзагони - але тоді прориватися будуть вже зі зброєю в руках . А це шлях до збройного протистояння в країні .
А всі тим ,хто підтримує тезу брехливих держпропагандонів варто нагадати ,що це все було і закінчиться так само :
Вони ще писали статті й виголошували промови, а ми вже бачили лазарети й помираючих;
вони ще твердили, що немає нічого вищого за служіння державі,
а ми вже знали, що страх смерті сильніший».
Еріх Марія Ремарк
«На Західному фронті без змін»
Таке вже було в історії. І було це у Парагваї та нацистській Німеччині. Чому вони вдавались до таких заходів і які наслідки це мало - прочитайте в гуглі самі, але не переставайте кричати потужне гасло: "Воювати будуть всі!"
Рішення 16.04.2025 у справі 160/2368/23.
Це вони створили такі обставини,при яких сзч-випадки стаються вже самі собою.Створили через систему "кадри решают всьо",тобто,вже ніби самі ніпричому,бо це роблять конкретні люди,але створили вони такі обставини,таких людей підбирали на посади,щоби звести мобілізацію до бусифікації.
Як приклад-це розгін досвідчених ГК,генералів, ГШ з посад, розгін кол.військкоиатів і заохочення жуковських методів.