Польша просит Украину изменить школьные учебники по истории из-за описания Волынской трагедии
Министр образования Польши Барбара Новацкая написала письмо главе МОН Украины Оксену Лисовому, в котором выразила обеспокоенность к содержанию учебников по истории в школах относительно освещения событий на Волыни 1940-х годов.
Об этом пишет агентство РАР, передает Цензор.НЕТ.
Новацкая обратила внимание на содержание учебника под названием "История Украины" для 10 класса средней школы, который был издан в 2023 году.
По ее словам, речь идет об отрывке, где утверждается, что причиной обострения польско-украинских отношений в период Второй мировой войны "были массовые убийства украинцев, совершенные Армией Крайовой".
"Ее жертвами стали жители Хелмской, Подляской, Галицкой и Волынской областей. Кровавая польско-украинская война, в результате которой погибли не только солдаты, но и гражданские лица, продолжалась до 1947 года", - цитируется в письме.
Руководительница польского МОН попросила Лисового "принять немедленные меры, в частности пересмотреть другие учебники и подготовить новые, которые будут отвечать современному состоянию польско-украинских отношений".
Новацкая также предложила рассмотреть возможность изменения правил функционирования двусторонней Польско-украинской экспертной комиссии, чтобы обе стороны могли предлагать для рецензирования учебники, которые являются предметом общего интереса. В частности, подготовить совместный учебник по истории.
В качестве причины она указала, что "как украинская, так и польская сторона выражают сомнения относительно содержания учебников по истории".
Вопрос об эксгумации жертв Волынской трагедии
Как сообщалось, в сентябре 2024 года в МИД Польши заявили, что без решения вопроса об эксгумации жертв Волынской трагедии Украина не может мечтать о вступлении в ЕС. В то же время президент Польши Анджей Дуда заявил, что попытки блокировать вступление Украины в Европейский Союз играют на руку политике Владимира Путина.
Глава МИД Андрей Сибига во время визита в Варшаву 1 октября заявил, что Украина готова обсуждать с Польшей спорные вопросы общей истории, в частности Волынскую трагедию 1943-1944 годов.
2 октября в УИНП заявили, что планируют проведение поисковых работ жертв Волынской трагедии в 2025 году. Также в Институте заявили, что остаются открытыми для взаимодействия с польскими институтами в сфере поиска, сохранения и ухода за местами памяти украинцев в Польше и поляков в Украине, а также пожаловались, что официальные межинституциональные механизмы решения проблемных вопросов с польской стороной в вопросах восстановления и сохранения мест памяти уже длительное время не действуют.
4 октября министр обороны Польши подтвердил намерение блокировать вступление Украины в ЕС, пока не будет решен вопрос эксгумации и памяти жертв Волынской трагедии.
26 ноября глава МИД Польши Радослав Сикорский после разговора с украинским коллегой Андреем Сибигой заявил, что Киев заверил в отсутствии каких-либо препятствий для проведения поисковых и эксгумационных работ жертв Волынской трагедии на территории Украины.
В январе 2025 года Украина и Польша обменялись списками мест для поиска и эксгумации остатков взаимных исторических конфликтов.
Впоследствии Украина предоставила разрешение на эксгумацию жертв Волынской трагедии на Тернопольщине.
В апреле 2025 года Украина предоставила согласие на проведение поисковых работ польских жертв Волынской трагедии в селе Углы Ривненской области.
Явожно - це гестапо у польській вишиванці. Це коли ти вже не німець, а все одно тварюка. Тільки польська. Це коли "панська культура" зриває краватку й лізе з кастетом у підвал-катівню. Це коли замість «Sieg Heil» - «Jeszcze Polska», але смердить однаково.
Відомо, що Явожно - це колишній підтабір Освенціма, який після війни поляки не знищили, а "перепрофілювали" під табір для "особливо небезпечних" - тобто українців, депортованих у рамках етнічної чистки, відомої як операція "Вісла".
Польща, 1945-1949. Світ святкує перемогу над нацизмом, Нюрнберг судить катів, а ху*ло-комуністичний режим у Варшаві тим часом реанімує нацистський табір смерті й запускає його на нову кров - українську. Назва - Явожно. Місце - колишня філія Аушвіцу. Символ? Пи*дець.
З архівних джерел: 28 квітня 1947 року шість дивізій Війська Польського оточили українські села. Їм допомагали мгб і чехословацькі служби. Понад 140 тисяч українців було депортовано. Через Явожно проходили всі, кого "перевіряли". Підозрюваних у симпатіях до УПА відправляли до концтабору.
Поляки, бл*дь, не просто ув'язнили туди українців - вони вкинули всіх: дітей, вагітних, бабусь, священиків, селян, учителів. Усіх, хто не встиг втекти. За одну-єдину "провину" - що народився не там, не тим, і не для того, щоб стати польським рабом. Немовля? Сосун? Піпіс у пелюшках на руках у матері? - у табір. Бо так вирішила держава-гієна, якій страшно навіть від дитячого плачу. Бо й там їм вчувався "український сепаратизм".
За офіційною табірною документацією, станом на 22 березня 1945 року в Явожно було зареєстровано 1911 осіб - серед них 31 немовля. Окремі жінки приїздили з грудними дітьми на руках.
Там не було суду. Там не було слідства. Там були списки, завчасно підготовані мразями мгб. І ці списки - це не про винуватців. Це про українців, яких просто було зручно замінити на польських переселенців. Біологічний обмін. Мародерство з людськими тілами. Просто хапали людей по селах, по церквах, по хатах - і в табір. З вікна в хату, з хати в товарняк, з товарняка в пекло.
Історики встановили: уже до кінця 1947 року на місця депортованих українців переселили понад 14 тисяч поляків. А в 1949 році українців офіційно позбавили права на власність і господарства, залишені під час виселення.
І все це - руками держави, яка сьогодні **** вчить нас історичній моралі.
Явожно - це була фабрика повільної смерті. Площа 6,6 гектарів пекла, обнесена колючкою, з вежами й кулеметами. Як Аушвіц, тільки з польським прапором. Як вказує Вікіпедія, це був табір 1-ї категорії, де тримали «особливо небезпечних» для режиму - тобто просто українців.
Документи свідчать: табір мав 15 бараків, п'ятиметрову бетонну стіну, дроти під напругою, вежі з кулеметними гніздами, камери-одиночки. Понад 300 солдатів охороняли об'єкт. В'язнів "здавали в оренду" на шахти, заводи, будови.
Режим? Як у пеклі. Харчі? Гнилий буряк, немита картопля, юшка під назвою «кава». Води нема. Мила нема. Б'ють при вході, б'ють у душі, б'ють у бараці. Б'ють постійно. Гумою, деревом, прикладом, черевиком. Якшо не визнав - ще раз. Або током. Або палку в сраку. Або під ніготь шпильку. Або все разом. Бо польська фантазія - це не тільки Шопен і Папа Римський. Це ще й гарно відточене катування, виведене з досвіду німецьких садистів.
Зі спогадів Юлії Шишко: холодна вода, бараки без постелі, накази стрибати "жабками", допити з побиттям до втрати свідомості. Жінки вкорочували собі віку, кидаючись на електричні дроти. Деяких з допитів приносили загорнутими в коци.
Це не перебільшення. Це гори документів, бл*дь, і свідчень.
Аж 2 781 українець. 823 жінки. Кілька десятків дітей. Малих. Грудних. Бо вони, бач, теж "симпатизували УПА". Бл*дь, вони навіть ще говорити не вміли, а вже були ворогами польської держави. А може, саме в цьому і була їхня провина? А може, в тому й була їхня вина, що не встигли крикнути "даруйте, панове, що живі"? Бо що ще треба зробити, аби вижити в державі, яка боїться дитячого плачу?
Архіви дають загальну цифру: понад 23 000 осіб пройшли через Явожно. Офіційна смертність - 655. Реальна - більша. За свідченнями, діти не отримували окремого догляду. Гинули в бараках і на допитах.
А ще - греко-католицькі священики. Замість проповідей - з цеглою на голові тримали в карцері. Без їжі, без води. В лайні. По пояс. Їх били, принижували, тримали по 20 діб на бетоні. Скотське катування. Повне моральне і фізичне знищення. Це навіть не фашизм. Це щось гірше. Це - неофашизм після війни. Коли всі вже побачили Освенцім - але хтось сказав: а давайте зробимо свій. Польський. Для українців. Від себе. З люттю.
Серед ув'язнених були десятки священників: греко-католицьких, православних і навіть римо-католицьких. Їх тримали в карцерах, принижували, били. Навіть за те, що "носив хрест і мав авторитет серед селян".
На релігійні свята влаштовували "процесії". Українців гнали між двома шеренгами польських охоронців. Всі били. Всі. Автоматами, палицями, ногами. Як худобу. Як свиней.
160 людей офіційно померли. А ховали як собак. Без гробу, без молитви, без хреста. У лісі. Пісок роздувало - кістки вилазили.
Це Європа, ****, середина ХХ століття. Це християнська, католицька, цивілізована Польща. Де Христос був лише декором, а справжнім богом - була помста. І прізвище в цього бога - Пілсудський.
У спогадах вказано: тіла скидали без трун. Просто у ями. Часто - без імені. Навіть сьогодні більшість могил не ідентифіковані.
І табір не зник у 1949. Вікіпедія прямо вказує: після "закриття" табору там тримали неповнолітніх. А згодом - "політичних" за антикомунізм. До 1956 року!
А тепер - ще й на наші меморіали сцяти ходять суки.
З повагою, офіційна делегація. І прапор з орлом. І фальшиві сльози в очах, поки з-під піджака не визирає бляха з гравіюванням "Явожно 2.0".
Уже понад 20 пам'ятників українцям знесли. Зараз в Україні ставлять таблички з польськими орлами, а там - у Польщі - ні хреста, ні хреста, бл*дь, на могилі Марії Баран, першої 18-річної в'язні Явожно.
А ви ще питаєте, чому ми не забуваємо?
Бо це вже була не війна. Це була каральна етнічна кампанія. Це - організований державний терор. Це - коли "цивілізована" країна вирішила, що можна винищити українців, бо чого вони тут розвелися. Гітлер не встиг - так ми добʼємо.
Операція «Вісла» - це акція етнічного геноциду. Підпільна, системна, цинічна, продумана до деталей. Зі списками. З наказами. З тортурами. І з мовчанням після.
Польща не визнала це злочином. Не вибачилася. Не компенсувала. Не сказала "нам соромно".
Навпаки - нахабно залазить у нашу історію і вказує, кого нам любити, кого згадувати.
Та йдіть ви на*уй із своєю історією, якщо ви досі мовчите про Явожно.
Засуньте свої лекції про "братство народів" туди ж, куди ви скидали тіла українців - у пісок, у тишу, у яму, яку ви сьогодні називаєте Євросоюзом.
Явожно - це ваша історія. Це ваш концтабір. Це ваш сором. І поки ви цього не скажете - ви для нас не партнери. Ви - політичні наглядачі з табірними погонами.
Ми не пробачили. І не пробачимо.
Українці - не сміття. Не "ворожий елемент". І не статистика у ваших звітах. Українці - це ті, хто вижив у Явожно, повернувся - і говорить. Говорить матами, бо інакше - як? Як говорити про тих, хто нищив наших без суду, без доказу, без совісті?
Ми вас пам'ятаємо. Всіх. Поіменно. По списках. Як ви нас.
Тільки ми - щоб згадати, а ви - щоб закреслити. Але не вийде.
Бо навіть зітлілі кістки говорять гучніше, ніж ваші вибілені підручники.
🗣️ А ось неповний перелік ув'язнених священиків Перемиської єпархії у "таборі праці" Явожно
(за даними з книги П. Франка «Репресоване духовенство УГКЦ»)
о. Андрій-Адам Абрагамович
о. Володимир Бозюк, парох с. Райське Лютовиського деканату
о. Іван Булат, парох с. Бортне Горлицького деканату
о. Михайло Гащак, парох м. Балигород Балигородського деканату
о. Ярослав Гребеняк, парох с. Ваниця Грибівського деканату
Можна подавати позов до Суду ЄС та ООН.
Треба історію взагалі об'єктивно писати.Там у пшеків косяків на порядок більше.
Класс.
Номенклатурщик Кравчук и, в меру пьющий, красный директор. Бджоляр, завгар и кондитер знали что это не надо было трогать. И не трогали. Клоун умней всех - тронул.
Раскопки поляки ведут. Невинно убиенных найдут. И не сомневайтесь. И учебники изменим, и каяться еще будем.
Не надо было это лихо будить
Хай подадуть приклад... А ми його "скопіюємо"...
Але примирилися. Ця полячка в принципі запропонувала якийсь вихід- спільний підручник історії, чому б не спробувати?
А ещё с богатым бизнес на равных долях замутить. А с сильным союз равноправный создать
Так що шлях попереду ще довгий, можна буде декілька спільних підручників написати,
Новацька також запропонувала розглянути можливість зміни правил функціонування двосторонньої Польсько-української експертної комісії, щоб обидві сторони могли пропонувати для рецензування підручники, які є предметом спільного інтересу. Зокрема, підготувати спільний підручник з історії Джерело: https://censor.net/ua/n3563692
Останній абзац. "Підготувати спільний", означає, що підручник буде спільний для поляків і українців.
Станьте на реальні позиції, і не займайтесь ідеалізацією...
Спільний підручник історії, скоріш за все розробляти будуть. Важко піде, але зроблять. І не один.
"Примирення між німцями і французами вдалося. Актуальні опитування засвідчують, що в обох країнах понад 85 відсотків наших громадян мають добрий або навіть дуже добрий образ сусіда. Ми маємо спільний підручник з історії, німецько-французьку бригаду, двомовний телеканал "Arte" та численні інші інституції діалогу й інтеграції."
"
"Історична правда"
Підручник із 2006 року. Називається " Істрія Європи".
Так що тобі пояснювати потрібно.
впарять нам ще й репарації виплачувати!
Але викривляти історіїю за станом сьогоднішніх відносин, у будь-якому разі - це жахливо!
Правда, що так зараз пишуть в підручниках?
Може то мад'ярські фашисти ( салашисти) воювали з румунськими фашистами а діставалось мирняку???
Тільки додати там же, що під Смоленському полякам добрі енкаведисти створили чудовий оздоровчий табір, куди прилітав їх відвідувати покійний Качинський, літак якого отріцатєльно взлєтєл.
Що тут сказати?
Просто у декого з поляків дійсно "пся крев".
А шо, "******* Україно-Польські" відносини якось впливають на те що було 80 років назад?
а правда про їх смерть встановлена. і не важливо чи це поляки чи кацапи
Такі гонорові, але після того як з Європою безвіз отримали масово тут жебрали і з циганами бились, З циганами в них була конкуренція, але цигани їх витиснули. Цигвни залишились, а вони зникли з перехрестків.
самостійна Україна..
яку не хотіли ні німці, ні московити, ні поляки..
как кацапы в затылок расстреляли тысячи польских военных?
нет?
ой я не вдобно.
Поподымали головы кацапские проститутки и танцуют в крови украинских детей.
Еще хфермеров пусть позовет, границы за рубли.
Ця трагедія стала початком тривалого збройного польсько-українського волинського протистояння у 1943 році.
Українським історикам потрібно акцентувати на причинах трагедії, що це було відбиття агресії
та вимушений захист.
На теріторії підконтрольній рейху загинуло багато громадян пнр і ЗУНР ( яку польшія окупувала до того ...
Явожно - це гестапо у польській вишиванці. Це коли ти вже не німець, а все одно тварюка. Тільки польська. Це коли "панська культура" зриває краватку й лізе з кастетом у підвал-катівню. Це коли замість «Sieg Heil» - «Jeszcze Polska», але смердить однаково.
Відомо, що Явожно - це колишній підтабір Освенціма, який після війни поляки не знищили, а "перепрофілювали" під табір для "особливо небезпечних" - тобто українців, депортованих у рамках етнічної чистки, відомої як операція "Вісла".
Польща, 1945-1949. Світ святкує перемогу над нацизмом, Нюрнберг судить катів, а ху*ло-комуністичний режим у Варшаві тим часом реанімує нацистський табір смерті й запускає його на нову кров - українську. Назва - Явожно. Місце - колишня філія Аушвіцу. Символ? Пи*дець.
З архівних джерел: 28 квітня 1947 року шість дивізій Війська Польського оточили українські села. Їм допомагали мгб і чехословацькі служби. Понад 140 тисяч українців було депортовано. Через Явожно проходили всі, кого "перевіряли". Підозрюваних у симпатіях до УПА відправляли до концтабору.
Поляки, бл*дь, не просто ув'язнили туди українців - вони вкинули всіх: дітей, вагітних, бабусь, священиків, селян, учителів. Усіх, хто не встиг втекти. За одну-єдину "провину" - що народився не там, не тим, і не для того, щоб стати польським рабом. Немовля? Сосун? Піпіс у пелюшках на руках у матері? - у табір. Бо так вирішила держава-гієна, якій страшно навіть від дитячого плачу. Бо й там їм вчувався "український сепаратизм".
За офіційною табірною документацією, станом на 22 березня 1945 року в Явожно було зареєстровано 1911 осіб - серед них 31 немовля. Окремі жінки приїздили з грудними дітьми на руках.
Там не було суду. Там не було слідства. Там були списки, завчасно підготовані мразями мгб. І ці списки - це не про винуватців. Це про українців, яких просто було зручно замінити на польських переселенців. Біологічний обмін. Мародерство з людськими тілами. Просто хапали людей по селах, по церквах, по хатах - і в табір. З вікна в хату, з хати в товарняк, з товарняка в пекло.
Історики встановили: уже до кінця 1947 року на місця депортованих українців переселили понад 14 тисяч поляків. А в 1949 році українців офіційно позбавили права на власність і господарства, залишені під час виселення.
І все це - руками держави, яка сьогодні **** вчить нас історичній моралі.
Явожно - це була фабрика повільної смерті. Площа 6,6 гектарів пекла, обнесена колючкою, з вежами й кулеметами. Як Аушвіц, тільки з польським прапором. Як вказує Вікіпедія, це був табір 1-ї категорії, де тримали «особливо небезпечних» для режиму - тобто просто українців.
Документи свідчать: табір мав 15 бараків, п'ятиметрову бетонну стіну, дроти під напругою, вежі з кулеметними гніздами, камери-одиночки. Понад 300 солдатів охороняли об'єкт. В'язнів "здавали в оренду" на шахти, заводи, будови.
Режим? Як у пеклі. Харчі? Гнилий буряк, немита картопля, юшка під назвою «кава». Води нема. Мила нема. Б'ють при вході, б'ють у душі, б'ють у бараці. Б'ють постійно. Гумою, деревом, прикладом, черевиком. Якшо не визнав - ще раз. Або током. Або палку в сраку. Або під ніготь шпильку. Або все разом. Бо польська фантазія - це не тільки Шопен і Папа Римський. Це ще й гарно відточене катування, виведене з досвіду німецьких садистів.
Зі спогадів Юлії Шишко: холодна вода, бараки без постелі, накази стрибати "жабками", допити з побиттям до втрати свідомості. Жінки вкорочували собі віку, кидаючись на електричні дроти. Деяких з допитів приносили загорнутими в коци.
Це не перебільшення. Це гори документів, бл*дь, і свідчень.
Аж 2 781 українець. 823 жінки. Кілька десятків дітей. Малих. Грудних. Бо вони, бач, теж "симпатизували УПА". Бл*дь, вони навіть ще говорити не вміли, а вже були ворогами польської держави. А може, саме в цьому і була їхня провина? А може, в тому й була їхня вина, що не встигли крикнути "даруйте, панове, що живі"? Бо що ще треба зробити, аби вижити в державі, яка боїться дитячого плачу?
Архіви дають загальну цифру: понад 23 000 осіб пройшли через Явожно. Офіційна смертність - 655. Реальна - більша. За свідченнями, діти не отримували окремого догляду. Гинули в бараках і на допитах.
А ще - греко-католицькі священики. Замість проповідей - з цеглою на голові тримали в карцері. Без їжі, без води. В лайні. По пояс. Їх били, принижували, тримали по 20 діб на бетоні. Скотське катування. Повне моральне і фізичне знищення. Це навіть не фашизм. Це щось гірше. Це - неофашизм після війни. Коли всі вже побачили Освенцім - але хтось сказав: а давайте зробимо свій. Польський. Для українців. Від себе. З люттю.
Серед ув'язнених були десятки священників: греко-католицьких, православних і навіть римо-католицьких. Їх тримали в карцерах, принижували, били. Навіть за те, що "носив хрест і мав авторитет серед селян".
На релігійні свята влаштовували "процесії". Українців гнали між двома шеренгами польських охоронців. Всі били. Всі. Автоматами, палицями, ногами. Як худобу. Як свиней.
160 людей офіційно померли. А ховали як собак. Без гробу, без молитви, без хреста. У лісі. Пісок роздувало - кістки вилазили.
Це Європа, ****, середина ХХ століття. Це християнська, католицька, цивілізована Польща. Де Христос був лише декором, а справжнім богом - була помста. І прізвище в цього бога - Пілсудський.
У спогадах вказано: тіла скидали без трун. Просто у ями. Часто - без імені. Навіть сьогодні більшість могил не ідентифіковані.
І табір не зник у 1949. Вікіпедія прямо вказує: після "закриття" табору там тримали неповнолітніх. А згодом - "політичних" за антикомунізм. До 1956 року!
А тепер - ще й на наші меморіали сцяти ходять суки.
З повагою, офіційна делегація. І прапор з орлом. І фальшиві сльози в очах, поки з-під піджака не визирає бляха з гравіюванням "Явожно 2.0".
Уже понад 20 пам'ятників українцям знесли. Зараз в Україні ставлять таблички з польськими орлами, а там - у Польщі - ні хреста, ні хреста, бл*дь, на могилі Марії Баран, першої 18-річної в'язні Явожно.
А ви ще питаєте, чому ми не забуваємо?
Бо це вже була не війна. Це була каральна етнічна кампанія. Це - організований державний терор. Це - коли "цивілізована" країна вирішила, що можна винищити українців, бо чого вони тут розвелися. Гітлер не встиг - так ми добʼємо.
Операція «Вісла» - це акція етнічного геноциду. Підпільна, системна, цинічна, продумана до деталей. Зі списками. З наказами. З тортурами. І з мовчанням після.
Польща не визнала це злочином. Не вибачилася. Не компенсувала. Не сказала "нам соромно".
Навпаки - нахабно залазить у нашу історію і вказує, кого нам любити, кого згадувати.
Та йдіть ви на*уй із своєю історією, якщо ви досі мовчите про Явожно.
Засуньте свої лекції про "братство народів" туди ж, куди ви скидали тіла українців - у пісок, у тишу, у яму, яку ви сьогодні називаєте Євросоюзом.
Явожно - це ваша історія. Це ваш концтабір. Це ваш сором. І поки ви цього не скажете - ви для нас не партнери. Ви - політичні наглядачі з табірними погонами.
Ми не пробачили. І не пробачимо.
Українці - не сміття. Не "ворожий елемент". І не статистика у ваших звітах. Українці - це ті, хто вижив у Явожно, повернувся - і говорить. Говорить матами, бо інакше - як? Як говорити про тих, хто нищив наших без суду, без доказу, без совісті?
Ми вас пам'ятаємо. Всіх. Поіменно. По списках. Як ви нас.
Тільки ми - щоб згадати, а ви - щоб закреслити. Але не вийде.
Бо навіть зітлілі кістки говорять гучніше, ніж ваші вибілені підручники.
🗣️ А ось неповний перелік ув'язнених священиків Перемиської єпархії у "таборі праці" Явожно
(за даними з книги П. Франка «Репресоване духовенство УГКЦ»)
о. Андрій-Адам Абрагамович
о. Володимир Бозюк, парох с. Райське Лютовиського деканату
о. Іван Булат, парох с. Бортне Горлицького деканату
о. Михайло Гащак, парох м. Балигород Балигородського деканату
о. Ярослав Гребеняк, парох с. Ваниця Грибівського деканату
о. Костянтин-Всеволод Дацько, парох с. Тенетиська Равського деканату
о. митрат Степан Дзюбина, парох с. Ждиня Горлицького деканату
о. Михайло Дочило, завідатель с. Криве Тіснянського деканату
о. Микола Заяць, парох с. Мацина Горлицького деканату
о. Омелян Каленюк, парох с. Команча Лубківського деканату
о. Омелян Котис, парох с. Річиці Угнівського деканату
о. Сильвестр Крупа, парох с. Журавиця Радямнянського деканату
о. Юрій Менцінський, парох с. Ванів Белзського деканату
о. Іван Сенета, завідатель с. Головецько, с.Долішнє Жукотинського деканату
о. Григорій Федорищак, парох с. Махнів Угнівського деканату
о. Євстахій Хархаліс, парох с. Тісна Тісненського деканату
о. Євген Хиляк, парох м. Криниця Мушинського деканату
о. Степан Шеремета, завідатель с. Загочевє Балигородського деканату
о. митрат Іван Яремин, парох с. Райське Лютовиського деканату
🔻🔻🔻
✔️ Процюк В. Книга пам'яті 1944-2004. - Львів: Сполом, 2004. - С. 452.
✔️ Мігус С. Пекельна пляма Явожна // Наше Слово. - 2012. &ndas
П.С.Идет война.Украине и украинцам не до книг,если и поменять все сейчас как они хотят, скоко детей не родится, или не доживут то класса где ее будут учить. Предложите что небудь что будет полезно сохранить хоть одну жизнь,и приблизить день победы для Украины.
Историю пишут победители,так что сначало надо не проиграть эту войну чтобы и у вас русские потом не переписывали и вашу историю.
Відповім твоїми ж словами: "Нерозуміння предмету обговорення, це усього лиш твої особисті проблеми".
Спочатку поясни мені, як буде викладено спільну історію України і Польщі за період 16-19 ст. , в ракурсі, який я вказав, а потім критикуй мене за "незнання предмету обговорення"...
Я принцип ""Вибачаємо і вибачяте нам...", пам"ятаю... Але це лише ПОЧАТКОВИЙ етап примирення... І то він зараз НЕ ПРАЦЮЄ! Тому що політичні сили (особливо польські), саме на цих розбіжностях будують свої політичні програми... Це все одно, коли у людини існує рана, а вона, замість того, щоб її лікувать, лишній раз не тривожить, починає кожен ранок її розколупувать...
Ну - буде підручник... І що з того? Коли з усіх політичних помийок звучатиме зовсім інше? У нас четвертий десяток років доводять значимість державної мови... Вийди на вулиці міст, і послухай, якою мовою говорять між собою, діти...
"Спустись на землю!"